Українське село деградує. Щоб у цьому переконатися, досить побувати у колись знайомих місцях. Деякі з населених пунктів вже зникли з лиця землі, інші доживають свій несолодкий вік.
Від’їхавши від Фрунзівки в бік Мар’янівки на кілька кілометрів, починаєш відчувати занедбаність, відчуття це посилюється, коли бачиш будівлі, що похилилися, кущі, що ростуть на “надгробках” колишніх глинобитних хат.
Місцева сільська рада, до якої, крім Мар’янівки, входять ще чотири села – Первомайське, Дементівка, Петрівка та Оленівка, – разюче відрізняється від баченої раніше. У цьому, як мені розповідали у райраді, чимала заслуга сільського голови Віктора Миндру, який передчасно пішов з життя. Зараз його справу продовжує молодий, енергійний Ігор Кукулевський, обраний на цю посаду майже два роки тому. До цього він працював завідувачем фельдшерсько-акушерського пункту, де зарекомендував себе грамотним спеціалістом, людиною чуйною, чим і заслужив довіру громади.
Розмовляючи з Ігорем Валентиновичем, прямо запитав його, як і заради чого він зважився на такий крок – висунути свою кандидатуру на посаду сільського голови?
– Якби був живий Віктор Петрович Миндру, я, звичайно, не брав би участі у виборах, – відповідає І. Кукулевський. – Тобто, рішення моє було продиктовано обставинами, що склалися. Притому не заради якоїсь політичної мети, а лише з однією думкою: якось поліпшити життя моїх земляків, створити такі умови в селі, щоб молодь не розбігалася, знайшла застосування своїм силам на малій батьківщині.
Таким чином, здобувши довіру сільчан, він почав втілювати у життя обіцяне. Одним з найважливіших об’єктів, який необхідно було рятувати від руйнування і пограбування, став Мар’янівський Будинок культури.
– У цьому мені велику підтримку надала районна рада та місцевий депутатський корпус, – розповідає Ігор Валентинович. – Завдяки спільним зусиллям, вдалося капітально відремонтувати будинок. Поки що змогли облаштувати, забезпечити теплом лише одне крило Будинку культури. Сюди ми перевели сільську раду та бібліотеку. А в приміщенні колишньої сільради розташували ФАП, пошту і магазин. А коли село повністю буде підключено до газової мережі, обігріємо весь будинок, включаючи залу для глядачів, створивши таким чином умови для роботи гуртків художньої самодіяльності.
Не без гордості показав мені І. Кукулевський і місцеву бібліотеку на другому поверсі Будинку культури, де вміло, зі знанням справи господарює Тамара Фацевська.
У Мар’янівці вже проклали газотрубопровід, причому з використанням поліетиленових труб, які набагато дешевші і довговічніші за металеві.
– У зв’язку з цим не можу не висловити вдячність сільській громаді, – говорить І. Кукулевський. – Мешканці села зібрали необхідні кошти. Сподіваюсь, що з настанням нового опалювального сезону газ прийде у кожен двір.
Докладно розповідав сільський голова про те, що робиться місцевою радою і депутатами в інших селах, де й скільки замінено водотрубопроводів, установлена башта Рожновського, коли до цих населених пунктів прийде природний газ.
– Я все ж сподіваюся: якщо в селах буде газ, водопровід, розвинута соціально-культурна сфера, молоді не потрібно буде шукати щастя далеко від дому, – зізнається І. Кукулевський. – Так думають і всі мої розсудливі земляки. Адже у нас такі гарні місця, чисте повітря. Головне – забезпечити людей роботою, створити їм комфортні умови для проживання.
Багато що із задуманого сільським головою вже стало дійсністю. Досить сказати, що за підсумками обласного конкурсу сільських і селищних рад на найкращий санітарний стан і благоустрій територій у минулому році Мар’янівську сільську раду визнано переможцем серед районів північної зони. Отож щодо створення комфортних умов проживання тут зроблено конкретні помітні кроки. Складніші справи з працевлаштуванням, у першу чергу, молоді.
У Мар’янівській сільській раді живе 920 чоловік, з них 180 пенсіонерів. На жаль, близько 250 сільчан не мають роботи і тільки 45 перебувають на обліку у районному центрі зайнятості. І це при тому, що члени громади володіють більш ніж сімома тисячами гектарів землі. Так, велику частину з них у даний час обробляють два великі сільгосппідприємства і два малі фермерські господарства. Але, на жаль, ні перші, ні тим більше другі не можуть забезпечувати працездатне населення робочими місцями.
У цей приїзд вдалося зустрітися з головою товариства з обмеженою відповідальністю «Апікс» Олександром Нікольчуком. Господарство займається рослинництвом, намагається впровадити елітне тваринництво. Але на полях і фермах господарства у сезон працює, включаючи механізаторів, доярок, свинарок, пастухів і охоронців, не більше 130 – 150 осіб.
Приблизно стільки ж зайнято в іншому господарстві – «Первомайське», яке очолює І. Аджалов. І це все, не враховуючи зайнятих у загальноосвітніх школах, в інших закладах соціально-культурної сфери. Молоді доводиться шукати роботу на стороні – в Одесі, Іллічівську. Або ж переселятися до інших регіонів країни...
– Безперечно, ми дуже вдячні керівникам згаданих підприємств за матеріальну підтримку, але вони не можуть розв’язати проблему зайнятості працездатного населення наших сіл, – констатує І. Кукулевський. – По-моєму, на селі активніше потрібно розвивати мале підприємництво. Але, як я розумію, тут потрібна істотна підтримка держави. І це треба робити якнайшвидше, поки ми цілком не втратили українське село – основу нашої держави.
