Сотий день народження зустріла фрунзівська довгожителька Надія Іванівна Крижанівська. За свій вік вона була свідком революційних подій, громадянської та двох світових воєн, кількох страшних голодоморів та повоєнного лихоліття...
Народилася Надія Іванівна у селі Лисогірці Кодимського району. Окрім Надії Іванівни, в сім’ї було ще четверо дітей. Змалку трудилася на невеликому наділі землі та поралася по господарству. Мріяла стати вчителькою, тож по закінченню школи вступила до педагогічного технікуму.
Здобути освіту так і не вдалося, оскільки країну охопив лютий голод. Батьки Надії Іванівни були немолодими, тож їй довелося залишити технікум, а згодом і роботу в школі, щоб доглядати за старенькими матір’ю і батьком та нарівні з дорослими працювати для добробуту сім’ї.
Через надмірну зайнятість заміж вийшла досить таки пізно – у 27 років. Одразу ж відчула під своїм серцем зародження нового життя. Після появи на світ сина, через два роки лелека приніс до хати донечку. Та не довелося молодому подружжю жити довго й щасливо – Велика Вітчизняна війна розлучила їх назавжди. Надія Іванівна самотужки ставила дітей на ноги, всю свою нерозтрачену любов віддаючи їм.
Зараз діти Надії Крижанівської вже на заслуженому відпочинку, син був військовослужбовцем, мешкає у Москві, дочка Неля Яківна довгий час працювала у сфері громадського харчування у Фрунзівці, згодом у ПТУ-47. Ще до 90-річного віку Надія Іванівна обходилася без сторонньої допомоги. Жила у рідному селі Лисогірці, сама собі давала раду, доглядала город у півгектара. Щоправда зиму перебувала у дочки, а з першим блиском теплих сонячних променів, довгожителька поверталася до Лісогорки.
Вже 10 років Надія Іванівна живе у Фрунзівці, оточена турботою та любов’ю своїх рідних, отримуючи те тепло, яке колись дарувала своїм батькам. Саме це, на її думку, і є одним із секретів довголіття. Бо коли з радістю зустрічаєш кожен новий день у колі дружної, люблячої родини, то хочеться жити довго-довго. А ще Надія Іванівна вважає, що Бог послав їй довголіття за дотримання десяти заповідей, яким вона намагалася не зраджувати все своє життя.
Загалом сторічна ювілярка почувається добре, дозволяє собі все, але невеликими порціями. Щодо спиртних напоїв, то довгожителька має персональний невеличкий келих, який залюбки може спорожнити під час святкового застілля. І хоча хвороби не надто докучають Надії Іванівні, вона та її рідні дуже вдячні медикам Фрунзівської лікарні, особливо працівникам «швидкої допомоги» Риті Корнієнко та Володимиру Наконечному за чуйність і професіоналізм.
Сто років! Не щодня нам доводиться вшановувати людей такого віку. Отож ця подія у Фрунзівці схвилювала всіх. Голова райдержадміністрації Володимир Ткач, підніс ювілярці букет білих троянд і подарунок. Звучали слова вітань, пісні і, звичайно ж, «Многая літа». Здоров’я Вам і добробуту, шановна Надіє Іванівно!
