Ми сидимо з Аллою Яківною у просторій, комфортабельній кухні, де є все для будь-якої господині. Зручні меблі, кухонна сучасна техніка. Вона захоплено розповідає про свій дім, споруджений за особливим канадським проектом. Тут передбачені і комора, і гардеробна, і затишна кімната відпочинку. Додамо п’ять спалень, і стане зрозуміло, що тісно тут ніколи не буває. Але сьогодні будинок здається просто величезним, адже багато дітей у школі.
– А ваша рідна дочка у якому класі? – ставлю чергове запитання.
– Ми тут не ділимо дітей на своїх і чужих. Всі вони для нас рідні, – тактовно натякає мені Алла Яківна.
Мабуть, щоб дійти до такого висновку, потрібен час. А його у подружжя Шумейків було достатньо, щоб перевірити себе, здати екзамен на батьківське звання.
Алла Яківна вважає, що це просто доля – її зустріч із знедоленими сиротами. Вона тоді працювала у клубі для бездомних дітей, який відкрили місіонери з Канади. Годувала дітей, читала їм книжки, водила на прогулянки. І одного разу маленька Ганнуся попросила – візьми мене з собою! Як відмовити? З тих пір у її квартирі, тоді вона жила на станції Усатове, почали з'являтися прийомні діти. Знайшлася Ганнусина сестричка Марійка, потім з'явився Микита. З чотиримісячним малям – особлива історія. Якийсь бомж годував його з пляшки на Новому ринку тільки-но купленим молоком. Забрали і його, отож перш ніж зважитися на відкриття сімейного дитячого будинку, подружжя Шумейків пройшли хорошу школу.
Якщо хтось думає, що було б бажання, і все вийде, помиляється. Одного бажання, звичайно, недостатньо. А що потрібно ще? Адже сьогодні є бажаючі зайнятися вихованням дітей-сиріт, і держава заохочує таких людей. Запитую про це Аллу Яківну, хоча розумію, повної відповіді ніхто мені не дасть. Вона, наприклад, згадує, коли старший Вова був маленьким і часто тікав з дому. Вольниця тягла його назад, у підвал, до однолітків, які вже і курили, і клей нюхали… Згодом він знову повертався, і вони покірно відмивали, зігрівали його, вкладали спати у чисте ліжечко. І таке повторювалося не раз… Як тут обійтися без терпіння і мудрості, без вміння прощати і сподіватися на краще?
Ж.Г. Виноградова, заступник голови Комінтернівської райдержадміністрації:
– Так, добір батьків – це, мабуть, головна проблема. Те, що сьогодні взято курс на сімейні форми виховання – це правильно, але мистецтво виховання має ту особливість, що здається багатьом легким і зрозумілим. Особливо тим, хто знайомий тільки з теорією. Тому ми намагаємося підшукати людей, у яких є свій досвід. У нас у районі вже два сімейні дитячі будинки і дві прийомні сім’ї. Вважаю, що дібрали гідних батьків. Але крапку ставити рано, адже на обліку стоять 62 сироти, вони теж чекають своєї долі. На жаль, бажаючих взяти таких дітей на виховання не так і багато. Багато хто просто боїться. Мабуть, більше потрібно писати про такі родини, пропагувати цей досвід. І, звичайно ж, допомагати таким батькам. Допомагати всією громадою.
Як це робиться у Комінтернівському районі можна простежити на прикладі родини Шумейків. З одного боку їх підтримує релігійна благодійна організація «Надія світу». Місіонери з Канади і купили їм цей світлий, великий будинок, де вони оселилися з десятьма дітьми чотири роки тому. З іншого, місцева влада, за словами Алли Яківни, не забуває про них ні на хвилину. Кольоровий телевізор, цифровий фотоапарат, мікрохвилівка – це далеко не повний перелік техніки, придбаної для дитячого будинку райдержадміністрацією. На кожне свято гості і неодмінно з подарунками. Ось нещодавно голова райдержадміністрації Л.Я. Прокопечко сама приїхала, привезла пральну машину, дітям – подарунки, солодощі.
Не забувають цю сім’ю і у Фонтанській сільраді. Тут навіть є фахівець Л.В. Штець, яка закріплена за дитбудинком, часто буває тут, вникає в усі проблеми. А без них, звичайно ж, не буває. Тільки оформлення документів на дітей віднімає безліч часу. А приготувати, а прибрати – адже навіть хліб тут самі печуть. Ні, Алла Яківна не скаржиться, адже були часи, коли вони з чоловіком недоїдали, щоб прогодувати босоногу ораву дітей, які прибилися до них. Тепер таких проблем немає, всього вистачає. Проте, вони з образою сприйняли новину, що землю поруч з будинком у них забрали (швидше за все – під забудову) і вони більше не зможуть вирощувати тут фрукти, овочі. Але ж хороша підмога була – навіть надлишки продавали. І ще болить душа у батьків – що буде далі? От Вовчик вже Володею став, до автодорожнього технікуму вступив, але живе поки що з ними. А куди йому? Не сплять ночами Алла Яківна та Олександр Анатолійович, думу свою думають. Нещодавно надумали – вирішили для нього ділянку землі попросити. Звичайно, у Фонтанці, де розташований дитбудинок, їм відмовили, але у райраді порадили до Петрівської сільради звернутися. І теж – відмова. Чому? Тепер вирішили до самої Л.Я. Прокопечко звернутися, сподіваються, допоможе. Адже якщо навіть не побудується, то зможе землю продати, будинок дешевше купити.
А.В. Калашников, начальник служби у справах дітей Комінтернівської райдержадміністрації:
– Ось що значить справжні батьки! Вони не відбувають батьківську повинність, а всією душею вболівають за своїх вихованців. Справді, що буде з цими дітьми далі, де їм жити? Рано чи пізно проблему цю доведеться розв’язувати. І можливо, праві батьки, які заздалегідь стурбовані, де їм будинок дешевше купити, ділянку землі одержати? Впевнений, що у нашому районі з розумінням поставляться до цих питань. Адже змогла ж райдержадміністрація знайти кошти на купування мікроавтобуса для родини Шумейків. Я відкриваю секрет, але незабаром автомобіль буде вручено дитячому будинкові. До речі, гараж для машини тут вже є.
І з'явиться у дітей можливість подорожувати з батьками, адже, судячи зі знімків, це в них – улюблений вид дозвілля. Тим більше, вони заслужили такий подарунок, навчаються майже всі на відмінно. Ганнуся займається у музичній школі, а Марійка чудово малює. Віриться, знайдуть своє місце в житті!
Про це мріють і керівники другого дитячого будинку, що розташований у Сичавці. Про майбутнє своїх вихованців Ірина Володимирівна та Анатолій Володимирович Плиски стурбовані давно. Адже Юлі і Марійці вже по шістнадцять років, час задуматися про професію. Вирішили, що краще освоїти швейну справу, тим більше, що дівчаткам це подобається. Тут теж у розпорядженні дітей – великий двоповерховий будинок, дуже комфортний, доглянутий. Порядок у кімнатах ідеальний і батьки не приховують – самі діти за цим стежать. Окремо у дворі – побутовий корпус, де розташовані кухня, пральня. Тут теж все начищено до блиску, ніби з хвилини на хвилину чекають гостей.
Втім, гості у будинку бувають і досить часто. Ірина Володимирівна розповідає, що регулярно з райдержадміністрації наїжджають, неодмінно з подарунками. Всім необхідним родину забезпечили. Вдячні батьки і Християнській церкві «Вефіль», яка подарувала дітям такий розкішний особняк.
А нещодавно і зовсім було незвичайне свято – сімейний дитячий будинок у Сичавці відвідав сам Президент України Віктор Ющенко. Говорили, що загляне хвилин на п'ять, але видно Віктору Андрійовичу тут так сподобалося, що він вирішив з дітьми і чаю попити, і пиріжків домашніх покуштувати. Ось тут на кухні він спілкувався, розмовляв з дітьми. Потім оглянув весь будинок, дитячий майданчик. Ну а на прощання вручив Анатолію Володимировичу Плиску ключі від нового мікроавтобуса.
Батьки не приховують своєї радості – вони в центрі уваги. Втім, у такому становищі перебувають майже всі багатодітні родини у Комінтернівському районі.
Г.П. Бірюкова, директор районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді:
– Розпочнемо з того, що вже у дев'ятьох сільрадах, а також у селищі Чорноморському створено філії нашого центру, які в основному займаються профілактикою і допомогою у кризових ситуаціях. Але останнім часом чітко позначився ще один напрям – гуманітарна допомога багатодітним. Кожні десять днів ми розвозимо таким родинам побутову техніку – мікрохвилівки, пилососи, меблі. Заздалегідь визначаємо, кому що потрібно. Ми вже побували в родинах Світлани Клейн, Тетяни Дайлової. Ще раніше надали грошову допомогу (для газифікації, опалення) родинам Козиренків, Грабован, Шарків, Співак. І, звичайно ж, оснастили сімейний дитячий будинок Плисків всім необхідним. Діти одержали і комп'ютер, і телевізор, і сучасні зручні меблі. А Сичавська сільрада з ініціативи її голови О.В. Деркача ухвалила рішення зробити 50-відсоткову знижку на оплату води. Сподіваємося, що така увага і підтримка дадуть свої результати. І діти-сироти знайдуть своїх справжніх батьків, для яких стануть бажаними і рідними.
