Колекція Одеського художнього музею справедливо вважається однією із найзначніших та найбагатоплановіших в Україні. Тут можна помилуватися полотнами Крамського, Рєпіна, Сєрова, Рериха, Шишкіна, Куїнджи та інших видатних художників, давньоруськими іконами, офортами Тараса Шевченка, зразками скульптури та декоративно-прикладного мистецтва. Зберігаються усі ці скарби в будинку, що на Софіївській-5/а. Колишній палац графині Потоцької (у заміжжі – Наришкіної) було побудовано для неї архітектором Боффо ще на початку ХІХ сторіччя. Згодом будинок викупив міський голова і меценат Маразлі, то ж з 1899 року тут розташувався Міський музей образотворчих мистецтв. Про художні скарби, які тут зберігаються, можна було б говорити годинами. Але наша сьогоднішня розповідь – швидше про зусилля, необхідні для збереження цих шедеврів.
– У нас майже 10 тисяч унікальних експонатів, кожен з яких – це не просто твір мистецтва, а національне надбання й, вибачте, національні гроші, – коментує директор Одеського художнього музею Наталя Поліщук. – Коли нам довелося оцінювати вкрадену картину Айвазовського (маленьку таку), її оцінили у 200 тисяч доларів США. Та це було у 2005 році, а тепер відповідно ціни зросли... Пізніше цей пейзаж розшукали, ось лише раму від картини нам так і не повернули (кажуть, речовий доказ), але це вже окрема історія... Отож, щодо зберігання експонатів. Останнім часом у нас в музеї сталося кілька, не побоюся цього слова, техногенних катастроф. У лютому 2006-го просто розірвало радіатори у "серебряковській залі". А там ще й полотна Рериха, Кандинського, інших майстрів! Мене викликали серед ночі, і ми з охороною просто зривали картини зі стін, щоб зберегти їх від вологи. Адже пара стояла така, що й картин не було добре видно...
Якраз невдовзі після цього ганебного випадку Наталя Сергіївна звернулася за підтримкою до голови обласної ради Миколи Скорика. Гроші знайшли. Систему опалення, яка проіснувала майже півстоліття, замінили в усіх приміщеннях. Тепер у виставковій залі (де екскурсії взимку доводилося провадити у верхньому одязі) весело зеленіють рослини в горщиках. Втім, говорити про повну ідилію усе ще зарано.
Спільні зусилля для збереження нашої культурної спадщини докладають і Одеська обласна рада, і обласне управління культури та туризму. Ними було виділено кошти для ремонту даху музею. Щоправда, вже зрозуміло, що для цих робіт знадобляться додаткові гроші, тому працівники музею очікують "третього траншу". Управління культури та туризму подбало про нову сигналізацію. А голова обласної ради пообіцяв виділити кошти на ремонт фасаду. Адже у даний час частину входу до музею просто відгороджено, щоб – не приведи Господи – на відвідувача не впав шматок штукатурки... Роботи попереду ще дуже багато. Для відновлення ліпнини фасаду потрібний не просто ремонт, а досить складні реставраційні роботи. Непогано було б оновити й електричну проводку, яка незабаром досягне пенсійного віку. Зрозуміло, що розв’язати ці проблеми одним махом не вдасться. Однак, незважаючи на це, керівництво музею не втрачає бойового духу.
– Наше надбання – це не лише багатюща колекція, але й саме приміщення музею, напевно, найкрасивішого палацу в Одесі, – впевнена Наталя Поліщук. – І я хочу подякувати особисто Миколі Леонідовичу Скорику за те, що він не просто звертає увагу, а справді піклується про те, щоб цей музей повернувся до свого первісного, гарного та доглянутого стану.
