Багато результатів соціально-економічного розвитку Одеської області в минулому році не можуть не радувати. Адже промислове виробництво зросло на 16,5%, роздрібний товарообіг – на 25,3. Водночас, якщо по Україні в цілому реальна зарплата зросла на 10,3%, то в Одеській області – лише на 5,6. За даним показником наш регіон посідає передостаннє місце (гірше тільки в Миколаївській області).
У регіональній економіці не відбуваються зрушення у бік складніших і продуктивніших сегментів, пов'язаних з випуском високотехнологічної продукції, конкурентоспроможної на світових ринках. Несприятливі тенденції спостерігаються також у сфері малого бізнесу. В 2003 році на малих підприємствах регіону було зайнято 103,9 тисячі найманих робітників, а торік – тільки 92 тисячі.
Відсутність якісних зрушень в економіці регіону, на наш погляд, багато в чому пояснюється недостатньою ефективністю діючої системи підтримки підприємництва.
Зокрема, у програмах його розвитку, що діяли в попередні роки, значна частина коштів витрачалася на фінансову підтримку суб'єктів малого бізнесу. При цьому більшість схвалених проектів не були пов'язані із впровадженням інновацій, організацією випуску наукомісткої продукції. Для здійснення багатьох з них цілком можна було одержати банківський кредит або залучити інвесторів. При цьому обмежені бюджетні кошти були розпорошені між різними галузями.
При вдосконалюванні системи підтримки підприємництва слід враховувати світовий досвід. Значний інтерес становить, зокрема, досвід Італії. В 70-80-ті роки минулого сторіччя за темпами економічного зростання ця країна лише трохи поступалася Японії. При цьому в найбільш конкуренто-спроможних галузях італійської економіки, які забезпечують значну частину експорту (легка промисловість, виробництво меблів, ювелірних виробів тощо), переважають малі й середні підприємства. Наприклад, в області Емілія-Романія з населенням близько 4 млн діє 325 тисяч фірм – приблизно стільки ж, скільки по всій Україні. Яким же чином вони витримують гостру конкуренцію і досягають успіху на світових ринках? Насамперед тому, що італійські підприємці, на відміну від українських колег, не виживають поодинці. Значна частина їх об'єднана у своєрідні співтовариства – кластери.
Кластер – це група географічно близьких взаємозалежних підприємств і організацій, які характеризуються спільністю діяльності і доповнюють одне одного. У певній сфері, звичайно.
Всього в Італії налічується понад 200 кластерів, у роботі яких безпосередньо беруть участь понад 60 тисяч підприємств. Вони виготовляють одяг, взуття, шкіргалантерею, меблі, верстати, продукти харчування, ювелірні вироби тощо. Якщо ж урахувати пов'язані з ними підприємства, зокрема сфери послуг, то можна стверджувати, що в кластерах спільно функціонують понад мільйон малих і середніх підприємств, на яких зайнято 5-6 млн осіб.
Є чимало прикладів успішної діяльності мережних виробничих систем і в інших країнах. Багато кластерів виникли і досягли зрілості без втручання держави. Однак процес їхнього створення і розвитку істотно прискорюється за наявності допомоги.
Усвідомлення урядами низки країн значення кластерів як унікального засобу прискорення інноваційних процесів, підвищення конкурентоспроможності призвело до істотних змін в економічній політиці. Якщо колись більшість програм економічного розвитку передбачала виділення субсидій окремим фірмам, то зараз вони спрямовані переважно на заохочення колективних дій. Найбільших успіхів у формуванні мережних виробничих систем на пострадянському просторі домоглися держави Балтії і Казахстану.
В Україні загальнонаціональна програма підтримки кластерів, на жаль, поки що відсутня. У той же час така робота здійснюється в низці регіонів. Піонером виступила Хмельницька область, де формування відповідних структур почалося ще наприкінці 90-х років. Координатором кластерних ініціатив стала асоціація «Поділля Перший». Нині у регіоні діють швейні, харчовий, будівельний і туристичний кластери. Їхня діяльність дозволила налагодити випуск конкурентоспроможної продукції, створити тисячі нових робочих місць. Формування мережних виробничих структур почалося також у Волинській, Херсонській, Харківській областях, у Криму та деяких інших регіонах.
У лютому минулого року в Одеській обласній державній адміністрації відбулася презентація кластера, створеного в Болградському районі. Проект було розроблено Одеською обласною організацією роботодавців. До кластера повинні були увійти понад 30 підприємств, зайнятих виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції, виробництвом і переробкою препаратів з рослинної сировини, переробкою органічних відходів. В Ізмаїльському районі існує кластер з виробництва навчального обладнання й меблів, створений під егідою Спілки малого і середнього бізнесу «Нижній Дунай».
Програма розвитку малого підприємництва в Одеській області передбачала виділення торік 100 тисяч грн на підтримку кластера в Болградському районі і такої ж суми – на дослідження щодо впровадження в регіоні кластерних моделей господарювання. Однак були внесені зміни до обласного бюджету, у результаті яких кошти були передані на інші потреби.
Постійна комісія з питань економіки, промислової політики, інвестицій, розвитку малого й середнього бізнесу планує винести на найближчу сесію обласної ради проект рішення про внесення змін до програми розвитку малого підприємництва на 2007-2008 роки. Вважаємо, що бюджетні кошти повинні спрямовуватися насамперед на створення інфраструктури підтримки малого бізнесу й поліпшення інформаційного забезпечення підприємців.
Глобалізація економіки, швидкі технологічні зміни призводять до істотного посилення конкуренції. Країни й регіони, які не зможуть оперативно зреагувати на виклики часу, приречені на стагнацію. Тому необхідні якісні зміни регіональної економічної політики, консолідація зусиль влади й бізнесу в справі створення нових, ефективніших виробничих систем.
Світовий і вітчизняний досвід наочно свідчить, що кластери забезпечують сприятливі умови для інноваційного розвитку, налагодження випуску конкурентоспроможної продукції, створення нових робочих місць. Тому сприяння формуванню й розвитку кластерів повинно стати наріжним каменем стратегії соціально-економічного розвитку нашого регіону.
