– А скажи, чи вважаєш ти справедливим, що тебе привезли сюди? – запитав у хлопчика років десяти педагог-психолог Ізмаїльського дитячого притулку Григорій Олександрович Буличов.

– Ні, це несправедливо, – прозвучала відповідь.

…Мені довелося бути присутнім при цій розмові. Хлопчика привезли в притулок учасники рейду щодо неблагополучних родин. Причина привезення банальна: у мами запій, а батька немає... Але при цьому дитина стверджувала, що мама в нього хороша, образити він її не дасть. Але – настовбурчуйся не настовбурчуйся, останнім часом умови життя були геть кепські. Стривожилися вчителі, які помітили негаразди в поведінці вихованця. Обстеження показало – потрібно вдаватися до кардинальних заходів. Так хлопець і опинився тут. А перед матір’ю поставили умову взяти себе в руки – заради сина.

– Заспокоїти дитину, повернути їй віру в краще, про неї подбати і приголубити її, позбавлену всього цього у своєму нелегкому дитинстві, – головне завдання, яке ставлять працівники притулку, – розповіла директорка ІДП Інна Андріївна Маркова. – На це спрямовані різні заходи виховного, психологічного, освітнього характеру.

Турбота і увага до потреб ІДП постійні. До 100 тисяч гривень на рік виділяється з міського бюджету. Плюс до цього, додатково до субвенцій, за вказівкою губернатора області М.Д. Сердюка в нинішньому році повинно надійти 352 тисячі гривень (це крім придбання для притулку автомобіля «газель»). Надані кошти дозволять продовжити ремонт, зміцнити матеріально-технічну базу, створити комфортніші умови для вихованців. До речі, значний обсяг робіт вже було виконано у минулому році. Старання керівництва ІДП оцінені гідно. Під час недавньої колегії в Одесі його назвали одним із кращих в області. Тут панує атмосфера домашнього тепла і затишку.

Мені довелось відвідати заняття гуртка «Природа і фантазія». Його вела викладачка міської станції юних техніків Світлана Миколаївна Катюха. Під її керівництвом і малята, і діти старші із захопленням виготовляли вітальні листівки до 8 Березня.

Заглянули й до їдальні, де саме діти «полуднали». «Смачно?» – запитав у дітей. – «Та-а-к!» – закричали вони хором. А маленьке хлопча похвалилося, що в них ще буде вечеря, а потім «п’яте харчування». А якими смачними були сніданок і обід! Вдома так не готують!

«Для нас головне – повернути дитину в сім’ю» – згадалися слова Інни Андріївни.

За минулий рік у притулку побувало на реабілітації 50 хлопчиків і 42 дівчинки. 31 дитину повернуто до сім’ї, визначено в інтернати – 26, у дитячий будинок – 4, стільки ж – під опіку, одна дитина всиновлена...

– Так, сьогодні найголовніше – повернути дитину в сім’ю, – повторює Інна Андріївна. – Доки діти перебувають у нас, провадиться відповідна робота з батьками, надається сприяння і їм у їхньому працевлаштуванні, пошуку шляху істинного в цьому житті (таких батьків теж треба виховувати!) І якщо це вдається – щиро радіємо і за батьків, і за дітей. На жаль, ситуації бувають різні. Постійно доводиться розглядати заяви батьків, які вирішили відмовитися від дітей, які потрапили до нас.

Я гадаю, дуже вірне рішення, ухвалене на рівні керівництва нашої країни, про створення дитячих будинків сімейного типу, прийомних родин переважно в Україні. В Ізмаїлі сьогодні чимало молодих родин, які бажають всиновити одного, а то й більше дітей. Вважаю це добрим початком. Тому що жоден інтернат дітям сім’ю не замінить. Адже, закінчуючи його, вісімнадцятирічна людина сьогодні «випускається» у світ, де в неї нічого немає – як їй далі жити? Чи не це з часом поглиблює проблему?

Слухаючи Інну Андріївну, я переконувався в тому, що директор притулку, беручи на себе відповідальність за вихованців, стає в повному розумінні для них справжньою мамою.

– Ми, дорослі, відповідальні за наших дітей, за наше майбутнє.

І подякувала облдержадміністрації, всім тим, хто надає матеріальну, фінансову, юридичну допомогу. Ось тільки немає, як колись, постійних, закріплених за притулком шефів. ...А ще Інна Андріївна сказала, не приховуючи радості, про те, що приходила мама того самого хлопчика, який так завзято її захищав. Пообіцяла зробити все для того, щоб син швидше повернувся додому...