Ранок. Заасфальтованими вулицями райцентру вітер жене обгортковий папір, коробки, усілякий мотлох. Людмила Іванівна Курочка та Надія Афанасіївна Гребенюк із мітлами в руках починають змітати строкаті залишки нічних розваг та безкультур’я своїх земляків. Людмила Іванівна та Надія Афанасіївна працюють прибиральницями вулиць. Саме завдяки праці цих жінок через годину-другу центральні вулиці Саврані знову будуть чистими і привабливими.
Услід за прибиральницями зі своїм вірним супутником – велосипедом виїжджає «в рейс» обліковець Наталія Іванівна Бурлака. Вона збирає плату за використану воду, інші послуги, які надані працівниками Савранського ВУЖКГ. Наталя Іванівна заїжджає не тільки до стареньких, немічних пенсіонерів, а й до всіх бажаючих заплатити за воду, вивезення нечистот тощо. Адже нерідко буває, що людина не платить не тому, що не хоче цього зробити, або через відсутність грошей, а через брак часу. Отут то й приходить на допомогу Наталя Іванівна. Цю працівницю знаю давно. І з кожним роком переконуюсь в її працьовитості, невтомності. Вона і в дощ, і в сніг, і в спеку «курсує» своїм велосипедом з одного кінця селища до другого, і навпаки.
Ось щойно вийшла з контори:
– Аллочко, ти не бажаєш заплатити за воду?
– Можна просто зараз?
– Звичайно, я вже виписую тобі квитанцію.
– Боже, Ви геть пам’ятаєте нашу адресу і суму, – дивується жінка.
– Така моя робота, – скромно відповідає Н.І. Бурлака, подаючи квитанцію.
А на базі виробничого управління житлово-комунального господарства готується до роботи водій Володимир Михайлович Дяченко. Взагалі він працює на самоскиді, але тепер доводиться справлятися і з асенізаторною машиною, бо її господар – Валерій Володимирович Рябоконь нині у відпустці. До речі, цей працівник трудиться тут понад 25 років. Напевне, стільки ж і його «асенізаторці».
Володимир Михайлович заправив машину, готується виїжджати. Поруч ще раз оглядає свого «трудового товариша» тракторист-екскаваторник Іван Васильович Прушинський. Він, до речі, за сумісництвом працює й водопровідником. Так комунальники намагаються дуже економно витрачати як матеріальні, так і людські ресурси.
Перш ніж зайнятись паперовими справами, начальник ВУЖКГ Віктор Іванович Шпитко завітав на базу, потім попутно оглянув водонапірну вежу. Тут зустрів електрика Олександра Івановича Волошина, людину з великим досвідом і надзвичайно відповідальну. Віктор Іванович Шпитко зовсім недавно очолив цю організацію, він не соромиться консультуватися і дослухатись порад досвідчених працівників.
Оглянувши господарство, провів нараду. В кабінеті начальника зібрались головний бухгалтер Наталя Іванівна Висоцька, економіст Людмила Михайлівна П’ятківська, касир Валентина Миколаївна Березецька. Їм є про що поговорити, адже невеликий колектив виробничого управління житлово-комунального господарства обслуговує шість артсвердловин, водогінну мережу протяжністю 36,4 кілометра. Тільки питною водою вони забезпечують 30 підприємств та 826 абонентів. Сьогодні уже встановлюють водолічильники. Крім того, комунальники стежать за підтриманням санітарного порядку на вулицях райцентру, на сміттєзвалищи, клопочуться кладовищем.
З нагоди професійного свята головного бухгалтера Н.І. Висоцьку, водія В.М. Дяченка та обліковця Н.І. Бурлаку нагороджено грамотами обласного управління.
В свято не зайве буде згадати, що комунальна служба Савранського району буда заснована 1944 року. Принаймні про це свідчать документи. І в тому, що вона сьогодні має певну матеріальну базу, виконує чималий обсяг робіт, є заслуга тих, хто працював тут раніше. Зокрема Володимира Дмитровича Покотила, Олексія Фомича Мазура та Сергія Георгійовича Бондаря, які кожен у свій час очолювали цю організацію.
П’ятниця. Кінець робочого тижня. Прибиральниці вулиць відвантажують сміття. Повертається на базу техніка. Збираються на вихідний всі працівники ВУЖКГ. Але якщо станеться якась поламка, то кожен з них навіть у вихідний прийде на виклик, щоб полагодити, усунути несправність. Така вже в них служба.
