12-13 березня у Санкт-Петербурзі відбулося засідання Постійної комісії Міжпарламентської асамблеї (МПА) СНД з питань оборони та безпеки. У засіданні взяв участь перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони Сергій Гриневецький. Наша редакція попросила Сергія Рафаїловича розповісти про проблеми, які обговорювалися у Санкт-Петербурзі.
– Сергію Рафаїловичу, останнім часом експерти оцінюють СНД з двох позицій: перша – "СНД швидше жива, аніж мертва", друга – "СНД швидше мертва, аніж жива". Як Ви оцінюєте нинішній стан Співдружності та її перспективи?
– Ви знаєте, за моєї пам'яті Співдружність незалежних держав "ховають" уже ледве чи не щороку. Час від часу, то в Україні, то в Грузії, то в Молдові лунають заклики до виходу зі складу СНД. Проте, СНД існує. І доказ її існування – засідання Постійної комісії, у якій я брав участь, засідання важливе за змістом, і, відзначу, своєчасне.
Звичайно, Співдружність поки що не стала важливим інструментом економічної інтеграції, вірніше навіть, реінтеграції, оскільки держави, які до неї входять, понад шістнадцять років тому становили єдине ціле. Не останню роль у цьому зіграло й ставлення до СНД як до інструменту "цивілізованого розлучення", що домінувало у перші роки її існування. Час минув, але остаточне "розлучення" так і не відбулося. Адже навіть незважаючи на те, що були зроблені спроби створити альтернативні організації, наприклад, ту ж ГУАМ, усі держави, які входять до них, далі залишаються членами Співдружності. Чому так відбувається?
Я гадаю, що не останню роль відіграє той факт, що керівники країн, які входять до Співдружності, усвідомлюють – у яких би відносинах не перебували ці держави між собою, існують певні загальні проблеми, які сьогодні необхідно розв’язувати. Одна з таких проблем – тероризм і організована злочинність. Обидва ці явища вже давно вийшли за рамки окремих держав і стали транснаціональними.
Нарешті, ще кілька важливих соціально-економічних чинників. Насамперед, це транспортна інфраструктура і соціальна система – пенсії, права ветеранів війни та багато іншого.
Окрім того, я не вважаю, що сьогодні інтеграційний потенціал Співдружності вичерпано. Вочевидь, сьогодні вже немає рації говорити щодо відновлення старих зв'язків. Створюються нові підприємства, освоюються нові види виробництв, відповідно, якісно іншим має бути й характер міжгосподарських зв'язків у рамках Співдружності. Кожна з держав пішла своїм шляхом ринкових перетворень, і для нас цінний досвід кожної з них.
– Навколо вступу України до Міжпарламентської асамблеї СНД свого часу було зламано чимало списів. Супротивники вступу мотивували це тим, що подібний крок буде сприяти обмеженню суверенітету України...
– І що ж? Ми вже кілька років у Міжпарламентській асамблеї і поки що жодних обмежень суверенітету не відчули. Навпаки, найсерйознішою загрозою щодо суверенітету є те безладдя, що сьогодні панує в усіх гілках влади в Україні.
Що ж стосується Міжпарламентської асамблеї, то ми, швидше, одержали користь від участі в ній. Адже ніхто не роз'яснив свого часу громадянам, що таке МПА. Питання стояло так – за СНД або проти СНД. У такій же площині це питання розглядають і сьогодні.
Насамперед, головним завданням Міжпарламентської асамблеї є підготовка модельних законопроектів. Ці документи готуються за відповідною процедурою: Асамблея, за пропозиціями національних парламентів та своїх постійних комісій (таких комісій 10) ухвалює перспективний та поточний план законотворчої діяльності. На базі постійних комісій створюються робочі групи для підготовки кожного модельного акту, відбуваються засідання цих робочих груп. У кінцевому підсумку модельний законодавчий акт виноситься на пленарні засідання Міжпарламентської асамблеї, які його остаточно затверджують.
При цьому, хочу підкреслити, що статус модельного законодавчого акту не припускає загальнообов'язкового впливу на національне законодавство. Це, так би мовити, продукт колективних зусиль, створений на підставі загального бачення проблеми, вивчення світового та власного досвіду.
Якщо говорити про Україну, то сьогодні одна з наших ключових проблем – це неякісне законодавство. Тому та законотворча робота, яка провадиться сьогодні у рамках Міжпарламентської асамблеї СНД, для нас дуже корисна. Це до речі, стосується, такої важливої сфери, як боротьба з тероризмом, організованою злочинністю, наркоторгівлею. Росія, як відомо, має значний практичний досвід боротьби із тероризмом. І вона готова ним поділитися. Очевидно, що сьогодні важливо боротися не лише з тероризмом як явищем, але й, за можливістю, усувати причини, що його породжують.
– Україна, на відміну від Росії, не стикалася поки що із тероризмом як таким. Чи означає це, що такої загрози для України не існує взагалі?
– На жаль, процеси, які відбуваються в країнах Співдружності – це чудова живильна основа для проявів тероризму. Насамперед, йдеться про політичну нестабільність. Про це свідчать останні події у Вірменії, Грузії, а також в Україні. Правовий нігілізм з боку органів влади викликає аналогічну реакцію з боку громадян. У цих умовах тероризм може стати чинником впливу на владу з боку різного роду екстремістських та радикальних угруповань, які вдадуться до нього, як до "останнього доказу".
Згадаєте, наприклад, який резонанс викликала у 2005 році загроза невідомого підірвати дамбу Київської ДРЕС, котрий вимагав звільнення голови Донецької облради Бориса Колесникова. Нехай це виявилося фіктивною тривогою, як і багато інших анонімних дзвінків. Але вона показала, що можливі будь-які ситуації.
Окрім того, зараз до внутрішнього політичного нігілізму додався й міжнародний правовий нігілізм. Я маю на увазі "косовський прецедент". Адже він може дати поштовх ефекту доміно. Якщо Косову "дозволено" проголосити незалежність, то чому подібне ж не можна дозволити якомусь іншому етнічному анклаву або території. На території низки країн Співдружності існують невизнані держави. Як правило, це не тільки мілітаризовані території, заповнені зброєю, але й свого роду "сірі зони", через які здійснюється контрабанда наркотиків і зброї. Тому якнайшвидше розв’язання придністровської, абхазької, південноосетинської та карабаської проблем дозволить усім державам СНД успішніше боротися із тероризмом.
Ще один важливий чинник, який сприяє зростанню тероризму – це корупція. Фактично в усіх країнах СНД причини її появи – ті самі: бідність населення, недостатнє забезпечення державної служби, відсутність дієвого громадянського контролю за діяльністю влади. Очевидно, що зменшивши негативний вплив корупції, держава зможе ефективніше перешкоджати терористичній діяльності.
Не слід забувати й про якість роботи правоохоронних органів. На жаль, їхня робота, зокрема, в Україні, дуже заполітизована, що призводить до вимивання професійних кадрів як з органів внутрішніх справ, так і зі спецслужб. З другого боку, на органи, покликані протидіяти тероризму, покладаються невластиві їм обов'язки, набагато більше уваги приділяється власне поліцейським функціям, стеженню за політичними опонентами, аніж власне виконанню покладених на них законом обов'язків.
Нарешті, живильним середовищем для тероризму є нелегальна міграція. Підписавши угоду із Європейським союзом про реадмісію, Україна поставила себе у вкрай невигідну ситуацію. Фактично вона перетворюється в своєрідний "відстійник нелегалів". Очевидно, що усунути цю загрозу самостійно вона не зможе. Саме тому потрібен якісно новий рівень координації відповідних відомств для протидії цьому явищу. Не можна забувати й того, що нелегальна міграція сприяє й зростанню ксенофобії серед населення. І в Росії, і в Україні непоодинокі випадки конфліктів на національному або расовому підґрунті, нападів на іноземців.
– Які ж рецепти пропонує Міжпарламентська асамблея СНД для розв’язання цих проблем?
– Насамперед, я хотів би відзначити багатоплановість роботи Асамблеї. Так, минулого року було проведено семінари щодо обговорення проектів модельних законів "Про безпеку на повітряному транспорті", "Про боротьбу із торгівлею людьми", "Про надання допомоги жертвам торгівлі людьми", "Про протидію екстремізму".
У жовтні на 29-му пленарному засіданні Міжпарламентської асамблеї було ухвалено й рекомендовано для використання при розробці національного законодавства модельні закони "Про безпеку на транспорті" й "Про безпеку на повітряному транспорті". До речі, вони одержали високу оцінку на засіданні Ради голів урядів СНД при розгляді питання щодо вдосконалення транспортної співпраці.
На чергове пленарне засідання Асамблеї будуть винесені дуже важливі проекти законів, які стосуються протидії торгівлі людьми. Ви знаєте, що це явище сьогодні набуло загрозливих масштабів, друковані засоби масової інформації пістрявіють повідомленнями про долі тих, хто став жертвою торгівців людьми. Постійно провадиться рекламна кампанія, яка попереджає громадян щодо можливих негативних наслідків та закликає не довіряти сумнівним посередникам. Однак для ефективної боротьби із цим явищем потрібна й міцна законодавча база.
Те ж стосується й безпеки на транспорті. Згадайте, скільки за минулий рік в Україні було надзвичайних пригод, пов'язаних із залізничним транспортом, скільки аварій на дорогах. До цього переліку можна додати ще й порушення техніки безпеки на виробництвах, які призводять до численних жертв. Часом здається, що недбалість, корупція, відсутність елементарної керованості процесами в державі завдає шкоди серйознішої, аніж терористичні акти.
– Ви неодноразово брали участь у роботі різних міжнародних форумів. Але, наскільки мені відомо, як парламентарій у роботі постійної комісії Міжпарламентської Асамблеї СНД Ви взяли участь вперше. Ваша оцінка роботи МПА, наскільки вона корисна для України?
– Скажу чесно, засідання у Санкт-Петербурзі дало мені неоціненний досвід і як депутатові, і як політикові. На жаль, громадяни України мало поінформовані про те, що реально робить Міжпарламентська асамблея. На поверхні опиняються, як правило, якісь гучні теми, на зразок тієї ж проблеми із постачаннями російського газу, або заяви відомих політиків.
Можливо, робота Міжпарламентської асамблеї не настільки широко висвітлюється, як діяльність інших структур. Але ж, якщо чесно, парламентська робота не складається із виступів на пленарних засіданнях. Це, так би мовити, видима частина айсбергу. Є ще робота у комітетах, підготовка та обговорення законопроектів, що саме становить суть роботи народних депутатів.
Те ж саме стосується й МПА. Підготовлені нею модельні закони, я впевнений, ляжуть в основу національного законодавства.
Є ще один дуже важливий аспект. Спілкуючись між собою, парламентарі різних країн можуть краще довідатися про те, що відбувається на пострадянському просторі. Адже, як і більшість громадян, значну частину інформації про те, що відбувається в Азербайджані, Вірменії, Узбекистані, ми черпаємо із засобів масової інформації, а вони, як відомо, приділяють увагу лише ключовим та знаковим подіям, залишаючи "за бортом" величезний масив інформації про реальний стан справ у державах СНД.
Я впевнений, що, незважаючи на деякі песимістичні прогнози, у Співдружності незалежних держав є майбутнє. І це підтверджує саме робота її Міжпарламентської асамблеї.
