Кліматичні умови, що змінилися останнім часом, негативно позначилися на водоймища Одещини. Деякі з них торік пересохли повністю, в інших запас води скоротився до критичного рівня. Не став винятком і Тилігульський лиман, розташований на кордоні Одеської і Миколаївської областей, де, до речі, проходить і канал, що з'єднує це водоймище з Чорним морем.

Колись площа водного дзеркала цього лиману, як стверджують фахівці, становила 18 тисяч гектарів, нині – не більше 16 тисяч. У тому, наскільки оголилося ложе лиману, можна переконатися на власні очі, проїжджаючи автотрасою Одеса – Миколаїв на території Сичавської сільської ради. Якщо на око – це майже на 70 – 100 метрів.

Практично пересохли і плав¬ні, які були не тільки природним нерестовищем для риб, але й частиною Тилігульського орнітологічного заповідника, що був "раєм" для птахів перелітних і тих, які гніздяться у цій місцевості.

Але найбільше постраждали рибні запаси.

– Справа у тому, що у цей час вода у Тилігульському лимані стала набагато солонішою, ніж у морі, – говорить районний держінспектор територіального управління "Одесадержрибоохорона" Юрій Когут. – А отже, умови для розмноження і життя не тільки прісноводних видів риб, але і морських – стали просто нестерпні. Тому назріла гостра потреба рятувати водоймище від повної його деградації.

Після цієї розмови ми з держінспектором виїхали на територію Сичавської сільської ради, а точ¬ніше, у плавні, де проходить канал Чорне море – Тилігульський лиман. Тут вже кілька днів силами риболовецьких підприємств "Лиман" і "Чорноморець", які здійснюють промисел на лимані, із залученням цілої низки спонсорів і підприємств, розташованих на території Комінтернівського району, іде розчищення вищезгаданого каналу.

Постійно і ритмічно працює екскаватор, очищуючи дно гирла і береги каналу від піску. Роботами керує інженер з видобутку ТОВ "Лиман" Анатолій Коржов.

– Ось, за кілька днів (показує на гору піску) вийняли майже вісім тисяч кубів, – говорить Анатолій Павлович. – І це лише початок. Тому що працювати плануємо до кінця травня – початку червня.

– Відкриття каналу – до чого це призведе у підсумку?

– По-перше, цим ми забезпечимо водообмін між морем і лиманом, що дозволить підвищити рівень води в останньому, а по-друге, каналом з моря в лиман піде риба на нерест і нагул. Це, в остаточному підсумку, дозволить збільшити її запаси, а отже, і видобуток для столу наших громадян. Сподіваємося на заходження таких видів риб, як кефаль, морський окунь, камбала, атерина, бичок та низки інших.

– Чи розв’яжеться при цьому повністю проблема лиману?

– На жаль, ні. Справа в тому, що вода з річки Тилігул у лиман практично не надходить. Чи то вона пересохла повністю, чи то воду забирають для різноманітних потреб вище за течією. Не розв’язує проблеми і відкриття каналу, тому що після припинення днопоглиблювальних робіт, морські хвилі знову його "замулять", тобто перекриють намитим з дна піском. І знову все треба починати спочатку. А це робота не тільки трудомістка, але й дорога. Постійно тримати канал у робочому стані немає коштів у двох підприємств, які займаються промислом на цьому лимані...

Звичайно, рятуванням такого унікального водоймища, як Тилігульський лиман, який, крім рибних, має і запаси лікувальних грязей, і взагалі благотворно впливає на навколишнє середовище, повинні займатися не лише місцеві рибалки. Це завдання регіонального, а можливо, і національного масштабу. Чи у когось є інша думка?