Анатолій Петрович Михайлин за своє довге життя, йому 87 років, пізнав справжню ціну людському добру та співчуттю. Хлопчиськом він потрапив на фронт і, опинившись у медсанбаті, бачив, як медики, не знаючи сну і відпочинку, рятували поранених. І сам, ставши загальним улюбленцем, почав старанно виконувати різні завдання. Місяців чотири допомагав дорослим. А одного разу раптовий вибух збив його з ніг. Ворожі осколки посікли вилицю. Їх витягли в глибокому тилу шпитальні хірурги. А один осколок, що влучив у ногу, сидить у тілі дотепер, і Анатолій Петрович пересувається з паличкою. Спираючись на неї, він переступив поріг редакційного кабінету і попросив вислухати його.
– Я спеціально вирішив потурбувати вас напередодні Дня Перемоги. Від імені ветеранів, – почав він свою оповідь. – Ми просимо висловити через вашу шановану газету облради велику подяку сім'ї Петрусенків. Від неї на нас, людей похилого віку, і на дітей виходить світло милосердя. Я от привіз довідку про її добрі справи.
Анатолій Петрович подав мені густо списаний аркуш паперу. Мова йшла про директора ПП «Таїровтранссервіс» Олену Миколаївну Петрусенко та головного інженера Юрія Олександровича, її чоловіка. Це він торік привітав через нашу газету із Днем підприємця своїх колег, які займаються перевезенням пасажирів. Тоді він розповів про те, як починали свою справу з ремонту купленої старої «Кубані». Одержавши підтримку транспортної інспекції, почали освоювати занедбаний маршрут № 78 від Сухого Лиману до Одеси. Поступово здобули довіру людей і почали розширювати виробничу базу. Сьогодні в господарстві вже 12 «еталонів» Бориспільського автозаводу. Вони обслуговують пасажирів на 78 і 519 маршрутах, які мешканці селища Таїрового і Сухого Лиману, за словами Анатолія Петровича Михайлина, вважають кращими.
– Чому? – поцікавився я.
– По-перше, маршрутки ходять регулярно. У салонах чисто. Водії ввічливі й тепер позначені місця для інвалідів молодь не займає. Пільговиків ніколи не ображають і не принижують, хоча підприємство дотації на їхнє перевезення ще не одержувало. – Анатолій Петрович пожвавішав і запитав. – Ви знаєте, яким пунктом починається пам'ятка для водія «Таїровтранссервіс»?
– Звичайно ж, поки що не знаю.
– Людяність стосовно пасажирів, взаєморозуміння. Ніякого хамства! – з задоволенням повідомив ветеран, а я мимоволі згадав про хамство деяких водіїв одеських маршруток та автобусів, які йдуть до Южного від Привозу.
Щира оповідь ветерана не викликала сумнівів. Але я вирішив поцікавитися й іншими джерелами, знаючи, що дехто намагався впливати на цінову політику цього підприємства, хоча ціни на проїзд встановлює не воно одноосібно. До того ж, коли торік готував до друку привітання Петрусенка колегам, обіцяв розповісти читачам про «Таїровтранссервіс».
У міру нагромадження фактів переконувався, що мій мудрий співрозмовник був правий, віднісши Петрусенка до когорти тих підприємців, для яких слова – добро творити – добру служити, наповнені конкретним змістом. Наприклад, це підтверджують і слова таїровського селищного голови Д.П. Венгера:
– Підприємство здійснює соціальні перевезення пенсіонерів і всіх пільгових категорій громадян без одержання дотацій. Бере активну участь в обласній програмі «Шкільний автобус», здійснює безкоштовне перевезення дітей сиріт і з малозабезпечених сімей, старшокласники платять по 50 копійок. Безкоштовно виділяється автобус для ритуальних послуг, участі команд у спортивних заходах, а також сільським радам. Інтервал руху – 15 хвилин. Колектив створює всі необхідні умови для регулярного комфортабельного обслуговування населення, надаючи послуги з перевезення. Таїровська селищна рада вдячна засновникам підприємства і, на мій погляд, воно може стати основним перевізником даного регіону.
Подібна оцінка дана й у характеристиці, даній Сухолиманською сільрадою. Її об'єктивність і необхідність всебічної підтримки «Таїровтранссервіса» підтверджують і численні листи подяки на його адресу, звертання пасажирів маршрутів № 78 і 519 до начальника управління морегосподарського комплексу, транспорту і зв'язку облдержадміністрації О.С. Голокоза. Як і почесні грамоти голови облдержадміністрації та керівництва Овідіопольського району, вручені Олені Миколаївні Петрусенко за великі трудові досягнення, значний внесок у розвиток підприємництва, забезпечення соціально-економічного розвитку області, активну громадську і добродійну діяльність, а також нагорода Одеської асоціації транспортників, якої удостоєний Юрій Олександрович.
Коли я довідався, як подружжя Петрусенків, понад 10 років тому почавши з нуля своє підприємництво (довелося навіть квартиру продати), справно сплачуючи всі податки, ішло до нинішнього успіху і визнання громади, то зрозумів, чому земляки обрали Юрія Олександровича депутатом селищної ради. Турбота про загальне добро у Петрусенка не на задньому плані. На підприємстві побудували готель на 15 місць. Депутат упорядкував придомові території. Встановлено лави, відремонтовано дитячі гойдалки, позначено пішохідний перехід. Нещодавно розчистили звалище, спланували територію майбутнього парку. А особливо дякують жителі своєму депутату за те, що він допомагає дитячому будинку, піклуючись про дітей з важкою долею як про рідних. А ще за те, що за власні кошти він відновив стелу, яка була встановлена на честь 40-річчя Великої Перемоги, і потім багато років була занедбаною, понівеченою хуліганами, безрідними іванами. До стели таїровці у День Перемоги поклали квіти. І це, як повідомив мені телефоном Анатолій Петрович Михайлин, до глибини серця порадувало ветеранів.
