Народногосподарський комплекс Одеської області у першому кварталі та квітні поточного року працював стабільно. У більшості галузей досягнуті результати, які істотно перевищують показники аналогічного періоду минулого року. Така оцінка випливає з підготовлених облуправлінням статистики даних про соціально-економічний стан області.
Оглядач агентства «Одесінформ» звернувся до голови облдержадміністрації Миколи Сердюка із проханням висловити судження щодо деяких актуальних питань життя регіону. Нижче публікуємо його відповіді:
– Гадаю, що результати роботи народногосподарського комплексу області в перші місяці року можна оцінити як цілком задовільні. Зросли обсяги промислового виробництва, зі значним плюсом спрацювало більшість підприємств морегосподарського комплексу й транспорту в цілому. Успішно провівши весняні польові роботи, наші аграрії заклали тим самим добрий фундамент майбутнього врожаю. Зросли доходи населення, про що свідчить і збільшення обороту роздрібної торгівлі більш ніж на 20 відсотків у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Приємно відзначити, що лідером за темпами зростання обсягів виробництва в січні-березні залишалося машинобудування. Як відомо, саме ця галузь, що значною мірою визначає потенціал будь-якої розвинутої країни, відчутно постраждала від економічної кризи 90-х років. І якщо промислове виробництво в області в цілому зросло у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 26,2 відсотка, то в машинобудуванні цей показник склав 61,6 відсотка. Збільшили випуск продукції провідні підприємства верстатобудування – "Мікрон", "Прес-маш", "Зонт". Зростає виробництво промислового холодильного і вентиляційного обладнання ("Кисеньмаш", "Кріопром", "Холодмаш"). Наприклад, в 1,7 раза зросли обсяги виробництва на заводі "Одескабель", чия продукція відповідає найсучаснішим європейським стандартам і користується високим попитом як в Україні, так і за кордоном. Найближчим часом на підприємстві почнеться серійне виробництво нових алюмінієвих кабелів силової групи, що дозволить йому розширити свою присутність на вітчизняному й закордонному ринках.
Збільшує обсяги виробництва і розширює асортименти завод поршневих кілець, продукція якого постачається в 14 країн. Добре попрацювали в першому кварталі виробники обладнання для харчової промисловості – заводи "Одмез" і "Продмаш". Значно зросли обсяги виробництва в суднобудуванні й судноремонті (приріст 44,8 відсотка). Серед постійних партнерів Кілійського суднобудівно-судноремонтного заводу – не тільки вітчизняні компанії, але й судновласники Бельгії, Голландії, Німеччини. Стабільно працювали підприємства хімічного комплексу – Одеський припортовий завод, ВАТ "Олімп-круг", ВАТ "Інтерхім", ВАТ "Елакс" та інші. Збільшили обсяги виробництва також підприємства з випуску будматеріалів, легкої промисловості, більшості інших галузей.
Результати роботи промисловості в першому кварталі дозволяють дивитися в майбутнє з оптимізмом. Тим більше, що після реконструкції став до ладу Одеський нафтопереробний завод – одне з найбільших підприємств регіону, питома вага якого в загальному обсязі промислового виробництва області завжди була значна. Про значимість цієї події свідчить участь в урочистій церемонії Президента України Віктора Ющенка. Робота заводу забезпечить додаткові надходження до обласного бюджету в обсязі 12 млн грн, які можна буде використати для розв’язання невідкладних соціальних питань. Дуже важливо й те, що аграрії Одещини будуть безперервно забезпечуватися високоякісним паливом.
Проте хотів би звернути увагу промисловців і підприємців на одну прикру обставину: обсяг реалізованої інноваційної продукції, що є новою для підприємств і для ринку, склав усього 13,3 відсотка, інноваційні проекти в першому кварталі виконували лише 46 підприємств. Це, звичайно ж, недостатньо з врахуванням того, що ми практично вже вступили у СОТ, а конкуренція на ринках промислової продукції безупинно зростає. У цих умовах ігнорувати інновації, як мінімум, недалекоглядно.
– Миколо Дмитровичу! Всі ми добре пам'ятаємо торішнюжорстоку посуху, тож Ваші слова про успішну весняну польову кампанію не можуть не тішити. Які ж види на врожай?
– Після такого важкого року, яким видався 2007-й, багато хліборобів намагалися, де це було можливо, розширити зерновий клин. У результаті посіви озимих зернових у нинішньому сезоні зросли на 180 тисяч гектарів. Усього ж разом з яровими зерновий клин 2008 року становить у нас 1,18 млн гектарів. А відповідно до регіональної програми "Зерно Одещини 2005 – 2010", у нинішньому році нам необхідно зібрати 2 млн 310 тисяч тонн зерна. Це той показник, що дає нам можливість повністю забезпечити потреби області в продовольчому зерні, насінні та фуражі. Неважко підрахувати, що навіть середня врожайність в 20 центнерів з гектара – а це для нас досить низький показник – дозволить одержати врожай, запланований програмою.
Звичайно, навесні, особливо гарної весни, хлібороби живуть надіями. У цьому зв'язку виникає запитання: а чому б нам не "прицілитися" на три мільйони тонн, адже таке вже бувало? Запитання, звичайно, цікаве, але не можна забувати, що ми живемо в зоні ризикованого землеробства, де навіть своєчасне і якісне виконання всіх технологічних вимог не гарантує високого врожаю. Чинник, що лімітує врожай на Одещині, – волога. Якщо "небесна канцелярія" нас не підведе, як торік, буде достатня кількість опадів, то зможемо вийти і на більш високий показник, ніж той, що намічений програмою "Зерно Одещини". Тим більше, що стан посівів на переважній більшості площ оцінюється як добрий і задовільний. Певний оптимізм вселяє й закономірність, вже досить давно виявлена одеськими аграріями: у нас в області на наступний сезон після посухи відпочила земля ніби намагається винагородити хлібороба і дає зазвичай вищий врожай. Будемо сподіватися, що в нинішньому сезоні природа не відступить від своїх правил. Ну а наше завдання – зробити все залежне від нас.
– Транспортний комплекс завжди був одним з "китів", на яких трималася економіка області. Від успішної діяльності портовиків, залізничників та автомобілістів залежать добробут десятків тисяч сімей наших земляків, наповнюваність місцевих бюджетів, вирішення багатьох соціальних завдань. Наскільки ефективною була робота транспортного комплексу області?
– Зазвичай на старті року у транспортників виникають певні труднощі, але цього року зима не перешкодила їм збільшити обсяги перевезень. Наприклад, Одеська залізниця відправила 7,5 млн тонн вантажів, що на 21,1% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Значно поліпшили показники своєї роботи автомобілісти. Але головне – стабільно нарощують обсяги вантажопереробки наші порти, насамперед Іллічівськ та Одеса. Успішно розвивається такий перспективний напрям, як транспортування контейнерів. Що стосується Усть-Дунайська, побудованого в радянські часи для існуючої тоді ліхтеровозної системи, то ліхтерні перевезення з розпадом Союзу виявилися незатребуваними, і цей порт став занепадати. Всі спроби його керівництва самостійно підшукати іншу роботу успіху поки що не мають. У той же час порт розташовано надзвичайно вигідно. Світовий досвід свідчить, що саме на стику моря й великих рік виникло чимало ефективно працюючих портів. Але для того, щоб перетворити Усть-Дунайськ на успішний порт, потрібні інвестиції, причому чималі. Держава в найближчі роки навряд чи на це зможе піти – отже, треба залучати приватних інвесторів. Ми виконали відповідні розрахунки, розробили комплекс пропозицій, розіслали листи зацікавленим організаціям. Але питання це – державного значення, і рішення щодо нього повинно бути прийнято на урядовому рівні. А інвестори, які бажають взяти участь у проекті, вже є.
– Миколо Дмитровичу! Вступ України до Світової організації торгівлі викликає різні, часом досить суперечливі, коментарі. У той час, як прихильники цього кроку оптимістично говорять про сподіване зростання валового внутрішнього продукту і приплив іноземних інвестицій, супротивники стверджують, що багато вітчизняних виробників і навіть цілі галузі нашої економіки просто загинуть у нерівній конкурентній боротьбі. Зокрема багато говориться про суворі випробування, які чекають на наш агросектор. Як, на Ваш погляд, вплине вступ до СОТ на економіку нашої області?
– Питання про наслідки вступу України до СОТ виявилося, на жаль, занадто політизованим, у зв'язку з чим ділове обговорення перетворилося у політичне ристалище, на якому деякі політики показують народу страшилки. Тим часом сьогодні членами СОТ вже стали понад 150 держав, при цьому деякі країни, зокрема Росія, стоять у черзі на вступ. У той же час не було випадку, щоб хтось вийшов з організації. Вже один цей факт досить переконливо свідчить про те, що бути членом СОТ вигідно.
Як показує досвід інших країн і оцінки наших експертів, економіка країни, яка вступила до СОТ, одержує додаткові стимули для експорту своєї продукції й стає привабливішою для іноземних інвесторів. Є всі підстави вважати, що саме так буде і у нашому випадку. За прогнозами Національного інституту стратегічних досліджень, валовий внутрішній продукт нашої країни завдяки вступу до СОТ зросте приблизно на півтора відсотка, а щорічний приріст іноземних інвестицій складе близько 5 млрд доларів.
Тепер звернемося до реалій Одеської області. Насамперед треба відзначити, що низка наших підприємств давно і успішно працює не тільки на українському, але і на закордонних ринках. Продукція припортового заводу, "Одескабелю", заводу шампанських вин і низки інших підприємств цілком конкурентоспроможна, тож їм боятися нема чого. Навпаки, вступ до СОТ розширить можливості їхнього експорту. За міжнародними стандартами давно працюють багато підприємств морегосподарського комплексу і транспорту в цілому. Навряд чи вступ країни до СОТ поставить перед ними якісь особливі завдання, які не доводилося вирішувати раніше.
Винятково складні процеси відбуваються останнім часом на світових аграрних ринках. Зростання споживання продуктів харчування в Індії та Китаї, а також успішна реалізація проектів з виробництва біопалива на тлі декількох не дуже врожайних сезонів призвели до небувалого зростання цін на зернові й олійні культури. Багато авторитетних фахівців вважає, що ця тенденція протриває досить довго. Отже, найбільші аграрні держави світу, зокрема, звичайно, і Україна, одержали потужний стимул для розвитку свого сільськогосподарського виробництва і нарощування експорту. Наші головні експортні продукти – зерно і насіння соняшнику, а останнім часом і ріпак користуються великим попитом на світовому ринку, їхня якість цілком відповідає вимогам СОТ.
Якщо вже в когось можуть виникнути проблеми, так це у тваринників і виноробів. Однак я впевнений, що наші аграрії їх переборють. Подібну ситуацію, якщо пам’ятаєте, аграрії вже пережили кілька років тому, коли Росія відмовилася від нашої молочної продукції. Головні причини цього рішення, безумовно, були в сфері політики, але певні претензії росіян мали під собою ґрунт: не всі наші підприємства-експортери суворо стежили за якістю продукції, що відвантажувалася на експорт. У підсумку деякі підприємства згорнули виробництво, а інші всерйоз зайнялися питаннями якості, модернізували виробництво, посилили контроль і сьогодні випускають продукцію, яка відповідає євростандартам.
Гадаю, щось подібне відбудеться і у нашому тваринництві. Сьогодні вже очевидно, що дрібний виробник не може забезпечити країну м'ясом. До того ж висока собівартість його продукції не дозволить конкурувати з європейськими виробниками. Розв’язати проблему можуть тільки великі господарства, здатні забезпечити високий рівень механізації, обґрунтований раціон кормів, зниження інших витрат – у підсумку одержати потрібну кількість продукції за конкурентними цінами. І цей процес в Україні вже пішов. Можу привести красномовний факт: у Болградському районі завершується будівництво свинокомплексу на 24 тисячі голів. У проект закладено суперсучасні європейські технології, які дозволять одержувати продукцію високої якості за цілком прийнятними цінами. Будує комплекс велике сільськогосподарське підприємство, яке обробляє на півдні області близько 20 тисяч гектарів землі. Працюють люди по-сучасному, із застосуванням новітніх технологій. Гадаю, за такими великими агрокомплексами – майбутнє нашого сільського господарства, і тваринництва зокрема.
Що стосується виноробства, то перед працівниками цих агропідприємств справді можуть виникнути реальні труднощі. Якість наших виноматеріалів не поступається якості виноматеріалів інших країн Європи. Але останнім часом у європейських країнах помічається надвиробництво виноматеріалів, і винороби, звісно, готові їх збувати за досить низькими цінами. У той же час вітчизняне виноробство тільки-тільки починає виходити із кризи, що виникла ще в середині 80-х років внаслідок антиалкогольної кампанії, – і собівартість продукції в нас поки що досить висока. Якщо в цих умовах зменшити мита на ввезення в Україну вина і виноматеріалів в 5-10 разів, як це передбачено тарифними зобов'язаннями, прийнятими нашою країною, то деяким нашим виноробам може загрожувати занепад.
Проте становище зовсім не безнадійне, як може здатися наперший погляд. Фахівці знайшли вихід: пропонується знижувати мита не відразу, а поетапно – протягом трьох-п'яти років. Такий перехідний період дозволить нашим виробникам адаптуватися до нових умов і надалі конкурувати із закордонними виноробами на рівні. З подібними пропозиціями вже виступили деякі вітчизняні виробники й об'єднання виноробів. Одеська облдержадміністрація їх підтримала і звернулася з відповідним листом до уряду. Хотів би відзначити, що в цьому питанні, як, втім, і при вирішенні інших актуальних проблем регіону, ми чітко координуємо зусилля з обласною радою і її головою Миколою Скориком. Звичайно, у процесі нашої адаптації до правил і стандартів СОТ ми ще не раз будемо стикатися з непростими завданнями, але їх не треба ні політизувати, ні драматизувати. А вирішувати – у процесі надходження.
