Любов до рідного краю, до свого села, своєї вулиці ми всмоктуємо ще з молоком матері. І тому кожному з нас хочеться, щоб наша мала батьківщина ставала все кращою, щоб вона розвивалась, мала перспективу. Яким же шляхом має йти Савранський район, щоб знайти своє щастя, щоб люди жили заможно, а села не вимирали, а навпаки, міцніли й розквітали? Що насамперед потрібно робити для цього, на які пріоритети орієнтуватись? З цими запитаннями звернулась до людей різного віку, різних статків та спеціальностей.
Григорій Петрович Царук, директор ТОВ імені Кірова:
– Для того, щоб ми щось мали, найперше потрібно розвивати виробництва як сільськогосподарське, так і промислове. Треба добитись, щоб аграрії збирали високі врожаї, а підприємства, яких за весь період існування району наплодили чимало, запрацювали. Тільки тоді будуть розвиватись всі сторони життя: освіта, культура, медицина тощо.
Наталя Григорівна Лісниченко, секретар Осичківської сільради:
– Не уявляю, як ми можемо розвиватися. Всім нам хочеться «цивілізовуватись», але як можна опорядковувати свої обійстя, скажімо, якщо для того, щоб полагодити огорожу, потрібно п’ять тисяч гривень. Люди, звичайно, прагнуть до чогось кращого, проводять воду, облаштовують зручності в домівках, проте все це дається дуже важко. А про розвиток району при переході на приватну власність у багатьох сферах життя навіть говорити не доводиться.
Ірина Бузинська, методист районної бібліотеки, представниця молодого покоління:
– Я вважаю, що найперше потрібно навести елементарний порядок. В центрі селища люди без докору сумління можуть висипати сміття, різний непотріб. Нещодавно біля двох комунальних будинків зробили нові огорожі в сучасному стилі. Так їх побили, понівечили за кілька днів. Тепер знову відновили. Але чи надовго? Немає в наших людей елементарної культури.
Далі, як на мою думку, слід розвивати хоч якусь промисловість. Наприклад, відновити роботу маслозаводу, побуткомбінату, щоб люди мали робочі місця. Тоді буде й район розвиватись.
Валентина Іванівна Низькохат, заступник директора Бакшанської ЗОШ І – ІІІ ст.:
– Насамперед потрібно створити робочі місця. До нас нерідко звертаються батьки, що в них немає чим годувати дітей. І це не гультяї чи нероби. Просто їм немає де працювати. А це призводить до того, що люди залишають свої домівки і виїжджають в пошуках роботи. Про який тут розвиток можна говорити?
Володимир Якович Цибулько, директор центру зайнятості:
– Я вважаю, що необхідно займатися економікою. А найперше, на що слід звернути увагу – це на рекреаційну зону. Привести в порядок наші річечки, джерела, як один із напрямів розвитку району – організація відпочинку. Не всіх тягне до моря. Чимало знайдеться людей, які б охоче відпочили біля річки, в лісі. За останніми даними кількість відпочиваючих на базі відпочинку «Південний Буг» значно зросла. Отже, можна звернути увагу на цей напрям, але найперше потрібно розчистити струмочки, повизбирувати розкидані біля них пляшки. Звичайно, сподіватись на те, що сюди прийдуть товстосуми і вкладатимуть гроші в щось корисне для місцевих жителів, не доводиться. Їм вигідніше, щоб ми залишались в злиднях. Тоді вони постійно матимуть дешеву робочу силу. Адже дуже багато інших людей, причому із «золотими руками», їдуть до Одеси та інших міст на заробітки. Там вони ладні жити в якихось вагончиках, хібарках, аби заробити якусь копійку.
Для розвитку відпочинку чи туризму певні умови в нас є. Крім того, що створила нам природа, кілька років тому відкрито пристойний готель «Чорне море». Будується ще один. А чому б не запровадити домашні пансіонати? Але для цього потрібно створити умови для тих, хто виявить бажання цим займатись, а не говорити, що немає ніяких пільг. Наприклад, зменшити, або й зовсім зняти на якийсь період оподаткування.
Микола Васильович Бадюл, голова Савранської райради:
– Багатством нашого району є люди, дешева робоча сила. До того ж район сільськогосподарський. З цього потрібно виходити, визначаючи шляхи подальшого розвитку. Відсутність робочих місць – то наша головна проблема, але вирішити її самотужки ми не спроможні. Найперше необхідно, щоб держава звернула увагу на сільгосптоваровиробників, потрібне держзамовлення, щоб аграрії, виростивши продукцію, були певні, що її реалізують і за певними цінами, як це робиться у всіх цивілізованих країнах. На жаль, підтримки, яку було обіцяно сільгосптрудівникам з боку держави, поки що немає. Тепер є попит на ріпак. Його купують закордонні переробники. Але ж ми не можемо багато його висівати, оскільки будуть порушуватись сівозміни. До того ж виснажуватиметься грунт. А щоб його довести потім до необхідних агротехнічних кондицій, потрібно буде дуже багато вкласти, тобто внести добрив. Якби в державі була стратегія розвитку суто сільськогосподарських районів, тоді й ми могли б про щось говорити, щось планувати. Аналогічна картина і в тваринництві. У нашому районі не перевелися тваринники, є й керівники, які можуть і вміють цим займатися, але немає вигоди. І, я вважаю, що ці проблеми типові для багатьох районів України, оскільки Савранський район один з багатьох сільськогосподарських. Через відсутність робочих місць з сіл виїжджають молоді люди, і це здебільшого хороші спеціалісти.
Наші природно-кліматичні умови сприяють розвитку зеленого туризму, але, щоб залучити сюди туристів, потрібні великі кошти, щоб все упорядкувати, підготувати до належного прийому делегацій чи окремих людей.
Є в нас і золото, видобуток якого дав би району нові робочі місця, але ж в цьому питанні ми знову залежимо від державних планів. Тому, я вважаю, що потрібно виходити з того, що ми район сільськогосподарський і у нас є все для виробництва якісної сільгосппродукції, потрібен тільки ринок збуту – держзамовлення. В районі раніше багато вирощувалось цукрових буряків. На сьогоднішній день навіть завод не бажає займатись їх вирощуванням, бо це невигідно. У нас є три річки, де в заплавах можна масово вирощувати овочі. До речі, раніше у нас було розвинене овочівництво. Тепер займатись цим у великому обсязі ніхто не ризикує і знову ж таки через відсутність ринку збуту. А говорити про якісь нові програми з нашим дотаційним бюджетом просто неможливо.
Людмила Дмитрівна Благодир, заступник голови Савранської РДА з економічних питань:
– Нині ми проводимо підготовчі роботи щодо участі нашого району в П’ятому міжнародному форумі інвестицій та інновацій. Ми готуємо економічну характеристику району із визначення проблемних питань, вводимо перелік земельних ділянок, які можуть бути виділені під інвестиційні проекти. Наші пропозиції спрямовані насамперед на переробну промисловість. Зокрема в м'ясо-молочному та плодово-ягідному напрямах. Передбачається реконструкція ковбасного цеху, Савранського райСТ, відновлення роботи маслозаводу. Поряд з цим реконструкція Гетьманівського дендропарку з метою відкриття туристичного маршруту.
Микола Миколайович Базей, голова Савранської РДА:
– До сказаного моїм заступником з економічних питань хочу додати, що враховуючи значні запаси корисних копалин місцевого значення, вирішується питання відкриття ще одного гранкар’єру та узаконення піщаного кар’єру. Вивчається також доцільність будівництва цегельного заводу, бо запаси придатної для цього виробництва глини у нас значні. Маємо також намір переробляти відходи деревини. Якщо буде обґрунтовано економічну доцільність його, то будемо виробляти паливні брикети з тирси. В даний момент Київське підприємство ВАТ «Укрзакордонгеологія» продовжує вивчати золоторудне родовище «Майське». Після завершення розвідки буде визначено доцільність щодо видобування золота.
Будемо сподіватись, що попри всі труднощі, частково за допомогою інвестицій, частково власними силами та із залученням заможних земляків, які ще не втратили почуття патріотизму, Савранський район відродить славу не лише умілих хліборобів, буряководів, тваринників, а й стане найпопулярнішим північним курортом Одещини. І в газетах та на різних сайтах з’являться оголошення про те, що є бажаючі купити будинок або квартиру в Саврані чи в одному з сіл Савранського району. А чому б й ні? Адже ще кілька років тому ніхто не міг навіть уявити, що на місці старого, згорілого приміщення колишнього автопарку, ніби «виросте» новий сучасний хлібозавод. А з’явився ж він не тільки із комерційних міркувань, а й з почуття патріотизму, бо власник його родом із Саврані.
