Ситуація, що склалася в країні у зв'язку з політичною вакханалією, яка паралізує роботу Верховної Ради, нікого не залишає байдужим. Люди говорять про цю ганьбу відкрито, висловлюючи свою точку зору. Наші кореспонденти звернулися до мешканців різних районів області із проханням висловити свою думку про те, що сьогодні відбувається в нашому спільному українському домі. Пропонуємо деякі з відповідей наших читачів.
Володимир ЯКОВЕНКО, м. Ізмаїл:
– Мені здається, політики в Києві, які блокують трибуну і заважають нормальній роботі парламенту, вже й усякий сором втратили. Замість того, щоб нормально працювати самим і давати працювати іншим, вони, як і торік, шантажують інших, захищаючи, швидше за все, свої особисті інтереси і при цьому прикриваючись пишномовними фразами про інтереси народу. Змусили рік тому слабовільного Президента на підписання Указу про незаконні дострокові вибори. І домоглися свого восени. А далі – дайте їм Фонд комунального майна країни, щоб самовільно продавати те, що приносить державі величезний прибуток. Продати, щоб «відкат» у кишеню покласти і поповнити розграбовану скарбницю? Так, нічого не скажеш, «творчий» підхід... Образливо за нашу країну. Образливо за Президента, який не дав нормально працювати антикризовій коаліції, який повірив – вкотре – тим, хто фактично веде країну до прірви. Повторно наступивши на ті ж граблі, «гарант» разом з усіма нами одержав популіста-прем'єра, якого вже звільняв. Образливо за все те, що сьогодні коїться в країні, за те, що відбувається елементарна підміна понять, що всіх нас, вибачте, діячі-політикани вважають біомасою...
Валерій Костянтинович НІКОЛАЄНКО,
с. Випасне, Білгород-Дністровський район:
– Мені просто бракує слів. Суджу по собі, не встигаю за цінами. Зараз їду із автозаправки, лише день тому за літр бензину АИ– 92 платив 5 гривень 65 копійок, а сьогодні вже 5 гривень 75 копійок! У нас і так кишеня постійно порожня, а з такими темпами держава вмить зробить нас жебраками.
У моїй родині четверо: ми з дружиною та двоє синів. Один вже працює, а молодший старшокласник. Я 20 років пропрацював у колгоспі ім. Мічуріна водієм, тоді у штаті гаража було 52 чоловіки. Зараз – 4. Колгосп повністю розорено, від його колишньої слави залишилися одні спогади. Я, як багато інших, опинився на вулиці. Зараз свою трудову копійку заробляю у підсобному господарстві. Буквально лише зараз із крамниці, хотів купити отрутохімікат "БИ-58", щоб обробити цибулю. Та за один літр треба викласти аж 80 гривень! І можна вже приблизно підрахувати, скільки ж буде коштувати у підсумку цибуля?
Ось що скажу, у країні цінове свавілля, тому що кожний гребе лише під себе.
А коли владу обирали, то ми стільки наслухалися, стільки нам наобіцяли, та користі жодної. І гадаю, що вже й не буде! Народу так вже увесь цей безлад набрид, тому владу треба змінювати. Причому одразу й всю повністю, від низу до верху! А інакше далі так жити не можна, пуття ж немає.
Надія Миколаївна СТУКАЛЕНКО, смт Саврань:
– Особисто я не в захваті від діяльності Президента, але те, що його не пустили на трибуну Верховної Ради – це вже нонсенс. Найнезрозуміліше те, що це зробили не представники опозиції, а члени однієї ж з «нашоукраїнцями» коаліції, так би мовити, однодумці. Особисто я вважаю, що Юлія Володимирівна йде ва-банк. Казна пуста. Виконати того, що обіцяла перед виборами, не може. Тому, мені здається, що наша Прем’єрка робить все для того, щоб Президент звільнив її. І тоді вона матиме право сказати, що їй знову не дали змогу виконати все намічене.
А взагалі, я хочу сказати, що в нас повторюється споконвічна історія: верхи не можуть поділити владу, тобто чубляться, а прості люди страждають. Всі вони говорять про турботу про народ, про пересічного жителя України, а що виходить на ділі – ми всі бачимо.
Григорій БЕРЕЗАНСЬКИЙ, смт Любашівка:
– Прочитав у газеті, що Президент України В. Ющенко направив скаргу на Главу уряду Ю. Тимошенко на розгляд Конституційного суду. Як таке могло статися у нашій демократичній державі? Адже Президент і Прем’єр-міністр повинні працювати, як кажуть, в одній упряжці, щоб народу жилося добре. Прикро, але насправді виходить, що різні політичні сили, ратуючи за народ на словах, вставляють один одному палиці в колеса. Це надовго зупинило рух нашої держави до цивілізованого суспільства. Зростання цін на споживчому ринку лякає своєю непередбаченістю. Особливо це стосується продовольчих товарів та пального. Сьогодні наші гаманці стали схожі на висушену тараню, в результаті чого споживчий кошик майже спорожнів.
Депутати ж Верховної Ради лише дбають про свої особисті інтереси, а БЮТ та “Регіони” намагаються переписати Конституцію і позбавити її Гаранта всієї повноти влади. Вибачте, але гидко таке дивитися по телевізору або читати в газетах. Нехай наші можновладці спустяться на грішну землю, заїдуть у будь-яке село і подивляться, як живе простий народ. Повсюдне безробіття, пияцтво, повний розвал соціально-економічної та культурної інфраструктури, покинуті напризволяще діти – це не картинки з фільму жахів, а реалії нашого сьогодення.
З нашої буремної історії відомо, що буває, коли вкрай зубожілий народ, поставлений на коліна, починає з них підніматися і брати в руки вила...
Павло ПРАЧУК, Красні Окни:
– Якщо політика наших керівників базується лише на бажанні підготувати благодатний ґрунт для прийдешніх президентських виборів, то напрошується запитання: а коли ж хоч хтось почне працювати? Мені здається, що було б більше користі, якби вони забули про всі свої політичні ігри і просто почали робити свою справу. Якщо ж ми знову втягнемося в аферу під назвою «Вибори Президента», то надії населення на якісь поліпшення знову будуть підігріватися гаслами і обіцянками. Найобразливіше, що багато хто з нас вірить цим порожнім словам політиків, які вже не перший рік могли б реалізувати те, що знову і знову обіцяють.
Олексій, вільний художник, Ренійський район:
– М’яко кажучи, все це погано пахне! Парламентські новини можна дивитися лише так – у протигазі. Ганьба, цілковита національна ганьба! Нам би такого лідера, як Путін, – щоб порядок навів. Щоб усіх олігархів зажирілих на місце поставив. Корупція в Україні – на кожному кроці! Ціни – позахмарні! Інфляція – на межі катастрофи. Замість того, щоб займатися економікою, піднімати виробництво, думають, що продати, щоб виконати свої популістські обіцянки. Немає при владі професіоналів! У кожному разі, справами себе ніхто не проявив. Я дивуюся терпінню наших людей. Якщо влада так і далі «працюватиме», народ просто візьметься за вила. Вони дограються!
Петро ТЕРЗІЄВ, підприємець, Красні Окни:
– Мені, як бізнесмену, зрозуміло, що будь-який іноземний інвестор, бачачи, що коїться у нашій країні, швидше за все не стане ризикувати своїми грошима, вкладаючи їх в українську економіку. Зокрема, відповідно до програми розвитку малого та середнього бізнесу, моя фірма розраховувала на інвестиції з Німеччини. Однак буквально останнім часом наші партнери відмовилися від подальшої співпраці. На мій погляд, це і є відповідь на запитання про те, до чого призведе безлад, який коїться у владній верхівці.
Дмитро ОПРЯ, Утконосівський сільський голова, Ізмаїльський район:
– Те, що заблоковано трибуну, причому не кимось, а самою ж парламентською більшістю, не вкладається в жодні рамки. Коли ж, нарешті, і Верховна Рада, й Кабмін будуть нормально працювати? Триває елементарний тиск на Президента, щоб він, як і минулого року, здався. А нам тут, внизу, що накажете робити? Як працювати далі? Ми й так вже через популістські рішення Кабміну гостро відчуваємо дефіцит коштів, бюджет розверстали лише на 10 місяців, на початку року нам пообіцяли, що бурі нагорі вляжуться й будуть внесені відповідні зміни до бюджету країни, що й нам дозволить забезпечити до кінця року захищені статті. Але якщо так само, як і зараз, справи підуть далі, ми й до жовтня не розв’яжемо своїх проблем!
Микола ГРИГОРАШ, журналіст, м. Рені:
– Живемо, як на пороховій бочці. Мені, як журналістові і як громадянинові, не зрозуміла ситуація у Києві. По-моєму, вона не має прецедентів: правляча коаліція не дає можливості Президентові, яким би він не був, виконати своє конституційне право – виступити із щорічним посланням до Верховної Ради. Я вважаю, що Блок Юлії Тимошенко чергового разу розкрив своє справжнє лице. Ці люди показали, що їх цікавлять лише влада, лише власність, лише особисті політичні інтереси. І вони, якщо можна так висловитися, не церемоняться... Виникає враження, що БЮТ навіть однаково, як цей блок, його лідер виглядають в очах народу.
Коли при владі була Партія регіонів – політичний опонент Президента, вони злагодженіше співпрацювали, хоча й були спалахи пристрастей. Те, що зараз відбувається нібито між спільниками, – це курям на сміх!
Валентина НІКОЛАЄВА, Арцизький район:
– Усе, що відбувається сьогодні в нашій країні, мене вже лякає. Мені соромно, що «боги Олімпу», які з'їдають себе зсередини власним егоїзмом, запопадливістю до влади, ніяк не дійдуть до єдиного вірного рішення – чесно служити своєму народу. І доки Президент і Прем'єр-міністр «б'ють горшки», країна дедалі глибше поринає у хаос і безлад.
Іноді я думаю, та чи знають насправді добродії Ющенко і Тимошенко, як живе їхній народ?! Адже голосу його вони не чують! Їхнє протистояння, схоже, досягло апогею. Піти б нашим правителям у народ – вони б наочно переконалися: реальність набагато суворіша за ту, яку підносять їм їхні служителі. І не від гарного життя залишають свою країну молоді люди, і не лише. Наш радгосп «Комсомолець» завжди був у передовиках, потужним, прославленим працею сотень робітників. І я останні 18 років віддала тваринницькій фермі. 400 корів були одна за другу кращі, продуктивніші. А сьогодні цієї ферми вже немає.
А скільки таких великих і дрібних втрат переживає Україна щодня? Дітей шкода. Мені, матері двох синів, особливо тривожно за їхню долю. Тим більше, що президентських «негараздів» дедалі більше. Я не розумію Указу Президента про реанімацію УПА, а присвоєння звання Героя України Шухевичу у нас всі сприймають як образу справжнім воїнам-визволителям від фашизму. Тимошенко підсунула нам по тисячі гривень, але хіба ми не розуміємо, що тим самим вона за наші ж гроші пробиває собі дорогу до президентського крісла? Нам зробили мізерні надбавки до пенсії, а їх відразу «з'їла» інфляція. Ми кричимо: «Ні! – НАТО!», але добродії Ющенко і Тимошенко завзято нас туди тягнуть. І здоровому глузду не піддається те, з якою затятістю з усіх сфер життєдіяльності витравлюється російська мова.
Я щойно вийшла на пенсію. Мій виробничий стаж – 37 років. Але 600 призначених мені пенсійних гривень від того повнішими не стали. І це, скоріше, милостиня, ніж підсумкова оцінка трудової діяльності людини, руки якої, як любить говорити наш Президент, ніколи не крали і були вічно в чесній, потрібній всьому суспільству роботі.
Безлад крокує Україною. І найправильнішим, на мій погляд, було б у цій ситуації, щоб ті, хто не здатен керувати країною, самі, добровільно, зняли б із себе свої повноваження. Принаймні це було б чесно.
Ну а «доки пани б'ються, у холопів чуби тріщать».
