15 травня в Одесі стартувала міжнародна акція «Преса – як чинник довіри між народами», організована Юрієм Анатолійовичем Работіним – головою Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України.
В акції взяли участь журналісти з Білорусі, Росії, України. Для висвітлення заходів були запрошені працівники ТБ київської «Всесвітньої служби новин», одеського каналу «РІАК».
Мене запрошували взяти участь у цій акції як депутата обласної ради – голови постійної комісії з питань прав людини, свободи слова й інформації, тому що наша комісія виступила з клопотанням підтримати ініціативу журналістів і частково профінансувати її здійснення.
Ідея її проведення народилася давно, ще в 2003 р., на Мамаєвому кургані, де зібралися журналісти – учасники міжнародного турніру з міні-футболу серед команд журналістів СНД, присвяченого 60-річчю Сталінградської битви. Отоді і виникла думка: прокласти міст дружби між всіма містами-героями, які зараз розташовані у трьох суверенних державах – Україні, Росії, Білорусі, ще раз підтвердити: ратний подвиг радянського народу – наша спільна гордість, слава і висловити данину поваги нині ще живим ветеранам, героям фронту і тилу. Крім того, присвятити акцію 50-річчю утворення Спілки журналістів СРСР.
Мені вдалося взяти участь у заходах у містах-героях: Одесі, Севастополі, Керчі, Новоросійську, Волгограді (Сталінграді), Санкт-Петербурзі (Ленінграді), Мурманську, Москві, проїхати вздовж лінії фронту від Новоросійська, від Чорного моря, де ворога було зупинено, до Мурманська, Заполяр'я, де фашист не переступив кордон СРСР. А журналісти поїхали далі, попереду у них міста-герої: Тула, Смоленськ, Мінськ, фортеця Брест, Київ...
Скрізь, де побували, ми, як правило, зустрічалися з керівниками міст, областей або їхніми заступниками, журналістами, ветеранами, нашими земляками – українськими національно-культурними товариствами, брали участь у концертах. Обов'язково відвідували пам'ятні місця, музеї, провадили прес-конференції. Доводилося відповідати на безліч питань. Звичайно, порушувалися на цих зустрічах питання про можливості вступу України до НАТО, про спотворенні історії взагалі і Великої Вітчизняної війни зокрема, про використання мов в Україні тощо.
Мені, як депутату Одеської обласної ради фракції Блоку Н. Вітренко «Народна опозиція», можна було говорити про те, які ініціативи, висунуті нами, були підтримані обласною радою: звернення до керівництва країни про недопущення реабілітації колишніх вояків ОУН – УПА; проти проведення на території Одеської області НАТОвських багатонаціональних навчань «Сі-Бриз»; звернення до керівництва країни з вимогою відкликати свої підписи до Генсека НАТО про приєднання України до Плану дій щодо членства у НАТО; про входження у Єдиний економічний простір і створення території прямої співпраці з регіонами Росії; ухвалене рішення про реалізацію на території Одеської області положень Європейської Хартії регіональних мов..., яким російській мові фактично надавався статус регіональної, але яке не повністю виконується, зокрема, судами...
Ветерани, які виступали на зустрічах у Москві, розповідали, яку велику увагу надає їм країна, а наші земляки повідали про роботу Культурного центру України, 10-річчя якого буде відзначатися цього року (перебуває на Арбаті, 9). Підкреслювалося, що у Москві створено 14 Українських земляцтв, яким велику фінансову підтримку надає уряд Москви, що ним керує Лужков.
На завершення хочу запропонувати вірші, які прозвучали у Мурманську на самодіяльному концерті, що проникли в глибину душі. Безумовно, не можна без хвилювання слухати ахматовські рядки з вірша «Мужество», присвячені величі російського слова.
А ось вірші Віктора Тимофєєва, Почесного громадянина м. Мурманська, які він сам нам прочитав:
«Мать и отец»
Мать Украина, а Север – отец,
Только с фамилией – Крайний,
Но по корням словарей и сердец
«Крайний» роднится с Украйной.
Равноокраинны, равносильны
В тихой судьбе оробелой,
Мне, как ладони любимой страны
Были они – колыбелью!
С детства не знаю я веры другой
Все в ней – и высь, и основа.
Русский язык мне отец дорогой,
Мать – украинская мова!
Не сохраняя взаимных обид,
Слились, вбирая родное,
Два языка, две струны, две любви
Жизнь моя – чудо земное!
Чтобы достоинство наше сберечь,
Петь и сражаться готовы!
Меч наш – могучая русская речь,
Щит – украинская мова.
