Нещодавно, як ми вже повідомляли, в Інституті очних хвороб і тканевої терапії ім. академіка В.П. Філатова проходила Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 100-річчю від дня народження академіка Надії Олександрівни Пучковської. У її роботі брали участь учені близького і далекого зарубіжжя, а також член-кореспондент АМН і НАН України Н.М. Сергієнко, член-кореспондент АМН України Г.Д. Жабоєдов та інші діячі вітчизняної науки.

Пам’ять про чудово прожите життя вічна, відзначив колись Цицерон. Ці слова з повним правом можна віднести до Надії Олександрівні Пучковської, яка очолювала 29 років Одеський НДІ очних хвороб і тканевої терапії імені академіка В.П. Філатова, жінці-вченому зі світовим ім’ям. І хоча свого часу написано про неї багато, важливо і в подальшому нашому житті, щоб пам’ять була вічною, пам’ятати про її науковий подвиг, звитягу і славу.

Сьогодні про це читачам «ОВ» розповідає журналіст Григорій Мокряк, автор двотомника у серії «ЖЗЛ» про Н.О. Пучковську – «Их свет – Надежда».

…Працюючи над книжкою про життя і багатогранну діяльності Надії Олександрівни – «Их свет – Надежда», виданою у 1999 році, я багато разів з нею спілкувався не тільки на роботі, але і вдома, на дачі, захоплюючись її енергетикою, працездатністю, життєвою мудрістю і, до речі, вмінням швидко і смачно готувати переважно вегетаріанські страви. У ті хвилини зміни занять вона віддавалася спогадам:

– Працювала стільки, – говорила Надія Олександрівна, – скільки потрібно було працювати: двадцять – отже, двадцять годин, два тижні майже без сну – отже, два тижні. І необхідність твоєї роботи, і любов до неї, і почуття відповідальності – все було в тих нескінченних, здається, годинах за операційним столом. Але головне, що визначало ті дні, – це відданість справі.

Яких якостей від людини вимагає наука? Насамперед, вміти перебороти себе. Пам’ятаю, як докторську писала. Була я тоді і заступником Володимира Петровича Філатова з наукової частини, і відділенням завідувала – хворих не могла облишити... На роботі навантаження подвійне. Коли ж дисертацію писати? Тоді я виробила режим: з п’ятої до сьомої тридцяти ранку – час для дисертації. Потім йшла пішки на роботу. Лягала, до речі, спати теж рано – о дев’ятій вечора, щоб повноцінно працювати. Це я до того, що жодного разу за ці два роки вставати о п’ятій ранку мені не хотілося. Доводилося змушувати себе.

Разом з тим, основним заняттям у її житті – довгому і сповненому особливого змісту – була робота як у рідному Інституті, так і у різних виборних і громадських організаціях.

У період з 1946 по 1952 роки Н.О. Пучковська завідувала клінічним відділенням, яке сама і організувала, причому воно вважалося досить складним, тому що там лікувалися хворі з опіками очей та їхніми наслідками. У 1953 –1956 роки – вона заступник директора з наукової роботи: у 1956 –1985 роки – директорка інституту, а з 1986 по 2001-й – академік-консультант інституту Філатова.

У 1954 році Надія Олександрівна захистила докторську дисертацію, у 1995-му їй присвоєне звання професора. У 1960 році вона була удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці та премії імені В.П. Філатова Президії Академії медичних наук СРСР. У 1961 році обрана членом-кореспондентом Академії медичних наук СРСР, а у 1971-му – академіком. У числі 50 вчених світу 1974 року стала членом Всесвітньої офтальмологічної академії.

Після розпаду СРСР і проголошення незалежної України у 1992 році обрана академіком НАН і АМН України у 1993 році.

Багатогранною була і громадська діяльність Н.О. Пучковської: вона була депутатом Верховної Ради України п’яти скликань (1963 – 1985 рр.) а протягом двох скликань обиралася заступником Голови Верховної Ради України, у 1985 – 1987 роках – депутат Одеської обласної ради народних депутатів, член Комітету радянських жінок, голова республіканської комісії з боротьби із сліпотою і глаукомою. Була почесним членом Одеської обласної Ради миру, почесним членом наукових товариств офтальмологів Польщі, Чехословаччини, Болгарії, Угорщини.

Коли в жовтні 1956 року не стало В.П. Філатова, Інститут очолила вона, його краща учениця, поставивши перед собою два основні завдання: зберегти школу вчителя і здійснити на практиці його ідеї, задуми, призначення.

Пам’ятаю, як колишній головний лікар Інституту Є.А. Буділова розповідала:

– Надія Олександрівна багато чого зробила після нашого вчителя – Володимира Петровича Філатова. Обдарована, з високим інтелектом, завидною працездатністю, твердими якостями організатора, вона зберегла Інститут, багато в чому сприяла набуттю йому світової популярності. І сама Надія Олександрівна зажила світової слави. Ми знаємо приклади, коли після великої людини серед окремих співробітників починаються тертя, боротьба за портфелі... Нас це обминуло завдяки, звичайно, Надії Олександрівні: вона не допустила зупинки, збою, а повела наукову думку, практику далі.

У бібліотеці Інституту автору цих рядків показали товсту книжку в темно-синій оправі, схожу на фундаментальний енциклопедичний словник, що містить 469 машинописних сторінок. Завідувачка бібліотеки Т.А. Маришева пояснює:

– Не встигаємо змінювати обкладинки: на полиці не залежується. Увесь час читають, вивчають, роблять виписки. Це – підсумок великої праці Надії Олександрівни, її докторська – «Пересадка рогівки при стафіломах, випнутих більмах і деяких інших видах ускладнених більм».

Надія Олександрівна, починаючи з 1963 року, стала займатися питаннями оптичного кератопротезування – новим методом відновлення зору шляхом імплантації спеціальних очних протезів, мініатюрних за розміром, складних у виготовленні і виконаних з матеріалів типу поліметилметакрилат, які інертні і сумісні з живою тканиною ока. Такі операції стали провадитися хворим, які вважалися до цього «безнадійно сліпими», які втратили зір внаслідок сильних термічних і хімічних опіків, пацієнтам з більмами 4 і 5 категорії, незрячим людям з дистрофією рогівки і деякими іншими патологічними станами рогівки.

Близько 40 років (1957 – 1996 рр.) академік Н.О. Пучковська була головним редактором «Офтальмологічного журналу», заснованого у 1946 році В.П. Філатовим. Вона – лауреат Державної премії України, премій академіків В.П. Філатова і С.І. Вавілова, автор понад 300 друкованих праць, зокрема одинадцяти монографій (5 з них перекладені англійською, німецькою і японською мови), мала 9 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Під її керівництвом виконано 54 кандидатські і докторські дисертації.

Першу операцію Н.О. Пучковська зробила у 21 рік, а, ставши мікрохірургом найвищого класу, зробила в цілому тринадцять із половиною тисяч операцій на очах, причому робила їх віртуозно.

Не у кожного маршала можна побачити стільки престижних нагород, як у неординарної жінки-офтальмолога. Крім Зірки Героя, сім орденів і багато медалей, різних дипломів, грамот. Вона дуже пишалася закордонним болгарським орденом Кирила і Мефодія III ступеня. Пам’ятаю, коли писав книжку про її життя і діяльність, вона мені сказала:

– Не перераховуйте ордени: час такий, і це може бути наведенням... Вона була мудрою жінкою, великим вченим, блискучим мікрохірургом, добрим лікарем і дуже скромною людиною, і як Почесний громадянин Одеси, любила, як, до речі щирі одеситки, жарт і гумор.

…Не доживши десяти днів до свого 93-річчя, Надія Олександрівна померла 15 травня 2001 року. У пам’яті учнів, послідовників залишилися її поради:

– Якщо ми повернемо людині хоч частинку зору – це вже добре. Але в кожному випадку потрібно прагнути домогтися максимального результату.

Надія Олександрівна любила повторювати і максими академіка В.П. Філатова: «Хворий – його величність», «Песимізм біля ліжка хворого і у науці безплідний, і не йому належить майбутнє».

Втішно і похвально, що турботами і зусиллями її молодшої сестри професора Г.О. Пучковської, а також професорів З.Ф. Веселовської і академіка АМН, члена-кореспондента НАН України, заслуженого діяча науки і техніки, лауреата Державної премії України І.М. Трахтенберга – на підставі щоденників і записів Надії Олександрівни – була видана книжка «Епоха і життя». Славно також, що до 100-річчя Н.О. Пучковської редколегія в складі вчених інституту – Ю.А. Маришева, І.С. Збандут, Є.І. Аніної, Є.Г. Стойловської та С.Б. Слободяник – організувала і видала книжку «Н.О. Пучковська в спогадах сучасників». З інтересом читаються всі спогади, але особливо тепло і образно написав про героїню у своєму нарисі «Надія Олександрівна Пучковська – людина і епоха» академік І.М. Трахтенберг.

Тепло і мудро говорить про Н.О. Пучковську Борис Євгенович Патон, який її добре знав, а зустрічався з нею вперше в Монреалі на «Експо-67».

– Особливо важливо, я гадаю, пам’ятати те, що Надія Олександрівна була видатним учнем незабутнього Філатова, і це надало їй можливості набути величезних знань, величезного досвіду і згодом стати директором цього чудового Інституту, якому присвоєно ім’я Володимира Петровича Філатова. Стати не просто директором, а тим директором, який породжував ідеї, який трудився над тим, щоб створити наукові школи, любив молодь. Надія Олександрівна свого часу займалася і лазерною технологією, якщо це так назвати, в очній клініці. Це були перші кроки застосування лазерів в офтальмології. А сьогодні ця технологія розвивається і застосовується широко. Я, на жаль, – сказав далі академік Патон, – не зможу взяти участь у роботі Міжнародної конференції, присвяченої 100-річчю Надії Олександрівни Пучковської, оскільки я буду в цей час у Москві на дуже важливому засіданні Російської Академії Наук. Але дозвольте мені побажати від душі видатних успіхів, нових досягнень всім делегатам цієї конференції, всім учням Надії Олександрівни, всім її співробітникам, які ще пам’ятають її, люблять її і, впевнений, шанують.