– так охарактеризувала себе, свого дідуся, родичів вже кількох поколінь Надія Дмитрівна Бондарчук. Її дитинство припало на воєнний і післявоєнний час. І вже тоді Надія захопилася фольклором, і доля дала їй шанс присвятити своє життя цій благородній справі. Заняття у педучилищі, на філологічному факультеті Одеського університету остаточно визначили подальший шлях Надії, молодої, сповненої сил і бажання вивчати фольклор Одеської області. Фортуна посміхнулася. Обласний будинок народної творчості відкрив перед нею свої двері.

Мені пощастило поспілкуватися з цією гарною сивою жінкою, від якої іде аура добра. Сказати, що Надія Дмитрівна багато знає – нічого не сказати. Це людина-енциклопедія, її можна слухати годинами. Понад сорок років вона віддала клубній справі як методист-організатор. З якою теплотою і любов’ю Надія Дмитрівна відгукується про свою роботу у Будинку народної творчості, який очолював Юрій Володимирович Рябінкін! Це був колектив однодумців. Багато теплих спогадів звернено до Івана Максимовича Кравця – він був легендою і «мозком» Будинку творчості.

– Ми працювали не за страх, а за совість. Просто було цікаво, і ми, бувало, не дивилися на годинники – коли кінець робочого дня. Ми створювали нові форми культосвітньої роботи і впроваджували їх у районні та сільські клуби області. Пам’ятаю, що у ті роки (60-ті) при ОБНТ працювали десятимісячні курси підвищення кваліфікації і клубних працівників, відділи художньої самодіяльності, масовиків-витівників, секція прокату костюмів, редакційно-видавничий відділ, обласний театр народної творчості, кіно-фото-лабораторія, проводилися семінари і фестивалі різних рівнів. Атмосфера була творчою. Люди справді ішли на роботу як на свято.

Надія Дмитрівна познайомила мене зі своїм, я б сказав, «робочим літописом ОБНТ» з власними коментарями і висновками як методиста. І мені подумалося: дуже було б корисно видати цю роботу, як настільну книгу чи керівництво до дії для сьогоднішніх працівників культури.

Багаж, накопичений за багато років роботи, Надія Дмитрівна Бондарчук перенесла у методичний відділ обласного Центру української культури, де вона і тепер працює під керівництвом енергійного, досвідченого, знаючого культосвітню роботу директора – «генератора» цікавих ідей Наталі Гончарової. Таким «профі» усе до снаги. Втім, це окрема тема для розмови.