Судячи з жорсткої критики, залишився вкрай незадоволений справами у ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» заступник міністра транспорту і зв'язку України Володимир Бадагов. Він побував цими днями у пароплавстві, за підсумками візиту провів прес-конференцію.
На його думку, на Дунаї ведеться цілеспрямоване руйнування вантажної бази пароплавства. Не витримує критики якість перевезень. Заступник міністра заявив, що експлуатована новим керівництвом УДП теза про низькі ставки фрахту є звичайною неправдою, спрямованою на відволікання уваги як Міністерства транспорту і зв'язку, так і громадськості від фактичного стану справ у пароплавстві. (Щоправда, саму свою заяву заступник міністра не підкріпив конкретними цифрами...)
Чимало зауважень зроблено з приводу кадрової політики, продуктивності праці флоту УДП і його технічного стану, системної перевитрати палива. У цілому, на думку заступника міністра, пароплавство постійно генерує збитки.
– Міністерство транспорту і зв'язку, яке представляє інтереси власника – держави Україна, – завершив заступник міністра, – не може погодитися з подібним станом справ. У даний час сформовано новий склад Спостережної ради, я призначений її головою. До її функцій входить контроль від імені власника за діяльністю керівництва пароплавства і всіх його підрозділів, визначення основних напрямів і пріоритетів розвитку підприємства, встановлення планових завдань.
Втім, те, що пароплавство переживає кризу, відомо давно. Але у своєму виступі на прес-конференції заступник міністра так і не сказав – а що конкретно було зроблено самим Міністерством за всі роки існування кризи у пароплавстві для того, щоб виправити становище?
Сьогодні біля керма – новий керівник Євген Самошин. Зроблено перші кроки щодо здійснення програми розвитку підприємства, поданої ним на конкурс до Мінтранспорту і зв'язку при недавньому його затвердженні на посаду президента ВАТ "УДП". Тієї програми, яка виграла конкурс і дозволила йому очолити компанію. Але Володимир Бадагов, влаштувавши рознос керівникові (який, до речі, був відсутній – був у відрядженні), чомусь навіть не згадав про програму. Де ж конструктивізм критики? У чому ж роль власника – тільки у констатації давно всім відомих фактів і декларативних заявах про визначення основних напрямів тощо?
До речі, незрозуміло, чому приїзд київського гостя збігся з часом, коли Євген Самошин перебував у Києві... у Міністерстві транспорту і зв'язку? І саме у той час, коли заступник міністра жорстко критикував президента ВАТ «УДП», з ним у Мінтрансзв’язку було підписано контракт на рік. Як це зістикувати? Більше того, Євген Самошин зумів таки у Києві вирішити наболіле питання про початок продажу застарілого флоту. А скільки було раніше з цього приводу прохань і звертань до Міністерства від представників УДП?
То що ж чекає пароплавство? У чому держава Україна, її нинішній уряд бачить стратегію розвитку водного транспорту в цілому і свого головного національного перевізника – зокрема? Заступник міністра повної відповіді на це запитання не дав, сказавши лише, що треба підняти пароплавство, а потім його "прозоро" продати... А хто і за рахунок чого підніматиме? Чи не самому пароплавству доведеться і далі, не сподіваючись на підтримку свого власника – держави, виживати, вставати з колін, приймати, якщо доведеться, нестандартні рішення, і, можливо, натикатися на бюрократизм верхів? І чи треба буде його продавати після того, як воно вийде з кризи і приноситиме державі вагомі прибутки?
