– Ти дивись, усе залишилося, як і рік тому, навіть поперечина над огнищем ціла, – сказав Валерій Черненко, коли ми з ним дісталися до стоянки табору «Ізмаїльські острови». – І мазь від комах не засохла, – вийняв він вміст із розколини дерева. – І хмиз не чіпали, не доведеться сьогодні його збирати. Що не кажи, дикі тут місця, хоча і не так уже далеко від пристані на Дунаї під Старою Некрасівкою. Правда, бачу, розпалювали багаття тут кілька днів тому, ще зола свіжа, не прибита дощем. Рибалки, швидше за все. Або місцеві пастухи, які умудряються переганяти сюди корівок на випас. Можливо, екстрим і приваблює хлопців, які вирішили побувати в наметовому таборі? Кожен день тут розписано ледве не по хвилинах. За дев'ять днів зміни хлопцям багато чому потрібно навчитися, багато чого пізнати.
Валерій Черненко – викладач фізвиховання Суворовської ЗОШ, далеко не перший рік на островах. Йому і доручено очолювати нинішній десант. Традиційно поруч зі школярами будуть викладачі, аспіранти і студенти біофаку Київського національного університету та інших вузів Києва і Одеси. Тут, на острові, вони наочно вивчають багату флору і фауну дельти Дунаю, досліждують, провадять наукові експерименти.
Цього разу понад сорок хлопчиків і дівчаток – учнів шкіл Ізмаїльського району – висадилися на Верхньому шпилі унікального острова Татару в дельті Дунаю, біля самого кордону з Румунією. Як і планувалося, 15 липня почався дванадцятий за рахунком острівний сезон.
…Всьому початок поклав Олег Потапов – людина, яку сміливо можна назвати ентузіастом – першовідкривачем. Вів у Суворовській ЗОШ гурткову роботу з екології та туризму, займався моніторингом екологічного стану регіонального ландшафтного парку «Ізмаїльські острови». Хоча він за народженням не тутешній, але полюбив Придунав'я. І юним вихованцям дарує цю любов. Створив еколого-етнографічний центр «Істрос». І захопив дітей у походи по Придунав'ю. Безліч разів пояснював і розповідав хлопчикам і дівчаткам роль і значення кожної травинки, кожної пташини.
Вони не просто подорожували. Вони допомагали природі. Ще у той час, коли підтоплення так не позначалося на селищі, розчищали річечку Рипу. Приносили саджанці дерев і висаджували їх вздовж лиманів, річечок і рік.
А в 1997-му вперше припливли на ізмаїльські острови. Тоді ж було закладено Кодекс табору, основою якого стали вивчення і бережливе ставлення до навколишнього середовища, спорт, дружба, взаємовиручка і... гумор.
Як розповів ще один «старожил» острова викладач математики Суворовської ЗОШ Петро Минов (він свого часу, будучи школярем, під керівництвом Олега Потапова теж ходив у походи), острів дає підліткам дуже багато. Головне, вони, як правило, саме тут розкриваються, перемагають свої комплекси і скутість. І раптом виявляється, що хлопець, якого всі в школі вважали сіреньким горобчиком, проявляє безліч талантів, стає заводієм у конкурсах. Повернувшись додому, він залишається в статусі, набутому тут, на Татару. Таких прикладів не перелічити...
– Перші п'ять років на одному з ізмаїльських островів провадилася лише експедиція еколого-етнографічного центру «Істрос» при Суворовській ЗОШ. А з 2002 року долучився відділ сім'ї та молоді Ізмаїльської райдержадміністрації.
– Наш наметовий табір здобув статус районного, – повідала одна з натхненниць «острівного» руху, викладачка біології Суворовської школи Галина Потапова.
Начальник відділу сім'ї, молоді та спорту Ізмаїльської райдержадміністрації Ірина Грибинюк (вона, до речі, відповідає за всі оргпитання і постачання) розповіла, що в цьому році з районного бюджету на утримання табору «Ізмаїльські острови» виділено 9 тисяч гривень. Певну частину коштів спонсують батьки юних «робінзонів». Усього за три заїзди, кожен з яких триватиме 9 днів, у таборі на Верхньому шпилі острова побувають понад 110 дітей.
