Якби Івана Сімашова з якихось причин не призвали до лав Збройних сил України, він би вважав це особистою образою і неодмінно домігся б свого. Він, зрештою, і не уявляв собі іншого початку дорослого життєвого шляху – після закінчення школи йти в армію. Які ж бо перспективи відкриваються перед простим сільським хлопцем після строкової служби? Можна служити в армії за контрактом, працювати в силових структурах, здобувати освіту у вищих навчальних закладах. В його ж рідному Копійковому з роботою особливо не розженешся. У ТОВ «Ольга», вміло господарюють на полях і фермах, однак там обмежене число працівників.
В армію Івана проводжали всім селом восени минулого року. У військовій частині, що дислокується в Гвардійському Новомосковського району Дніпропетровської області, зустрівся із земляком, молодим мешканцем села Подільці Сергієм Антонюком, якого нині направили на тренування для участі в параді, присвяченому 17-й річниці незалежності України. А Іван Сімашов за сумлінну службу заохочений командуванням частини і отримав додаткову відпустку терміном на 5 діб.
На службі Іван займається всім тим, чим і має займатись воїн Збройних сил України – виконує бойові вправи стрільби з автомата Калашникова, здійснив два стрибки з парашутом із гелікоптера МІ-8.
Службою Іван Сімашов задоволений, радить всім своїм молодим землякам виконати свій конституційний обов’язок перед Батьківщиною.
Рік служби непомітно спливає, і через кілька місяців, восени, воїн звільниться в запас. Приїде в рідну домівку, в село Копійкове, де його з нетерпінням чекають мати з батьком та меншою сестрою Маринкою, друзі, односельці.
