Йдучи селищем, спочатку навіть не звернула увагу на те, що жінка підійшла до колонки, почепила на гачок відро і ввімкнула воду. Та вже, коли, почувши дзюрчання води, до неї підбігли гуси, що паслись на степку, і почали простягати свої довгі шиї до відра, мимохідь відзначила для себе, що в Ширяєвому працює водогін.
Наступного дня вже на іншій вулиці побачила, як працювала ремонтна бригада комбінату комунальних підприємств. Тоді вже вирішила дізнатись про те, як працює в райцентрі водогін, як забезпечуються мешканці селища найнеобхіднішим, питною водою. Запитала про це декількох жителів Ширяєвого. Приємно було почути, що вода є постійно і в колонках, і в будинках. Після чого ці ж питання поставила заступнику начальника комбінату комунальних підприємств Миколі Григоровичу Будняку, якого зустріла саме біля ремонтників. Він керував ходом робіт.
– Як на мою думку, питання водозабезпечення то у нас вирішуються непогано. На сьогоднішній день вісімдесят відсотків населення селища забезпечені водою. Донедавна проблемними були вулиці Горького, Шевченка, Степова. Торік з державного бюджету було виділено 1 мільйон 700 тисяч гривень. За ці кошти було поставлено нову башту Рожновського, і прокладено водогони по згаданих вулицях. На кожній новій вулиці встановлено по 5 колонок, так як ще не всі господарі мають змогу підвести воду в будинки та двори. Що стосується таких вулиць, як Миру, Леніна, Маліновського, Калініна, то там майже в кожному дворі є свої колонки. В багатьох мешканців вода підведена в будинки. Крім райцентру ми забезпечуємо водою села Йосипівку та частково Ульянівку. В Йосипівці водогін дуже старий, тож доводиться часто ремонтувати, – розповів Микола Григорович.
А ще він сказав, що чимало для вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням жителів Ширяєвого водою робить селищна рада.
Після цієї розмови чого вирішила зустрітись і з селищним головою Леонідом Марченком він зразу ж сказав, що водозабезпечення в Ширяєвому – проблемна справа.
Нашому водогону вже понад 40 років. Саме це ускладнює його експлуатацію. Зрозуміло. що старе, скільки не латай, почуття не буде. Тож вирішили зробити проект на прокладання нових водогонів по вулицях Степовій, Горького, Шевченка. Побудовано артсвердловину, яка вже відповідає всім технічним нормам та екологічним умовам експлуатації. Нова та реконструйована вежі тепер мають значно ширший радіус дії. Всі ці будівництва дуже дорогі. Тож для їх здійснення доводилось вирішувати питання про державне фінансування. Ми дуже вдячні облраді і облдержадміністрації, вони допомогли нам у вирішенні цього питання. Звичайно, ми теж намагаємось залучати до цієї справи всі можливі кошти і з місцевих бюджетів. Хоча вони в нас дуже мізерні. А обсяги робіт досить великі. В подальшому плануємо будувати башту по вулиці Колгоспній, водогін по вулиці Садовій, продовжити ремонт по вулиці Шевченка, де був прокладений водогін раніше, – розповів Леонід Михайлович.
В Ширяєвому добиваються зниження собівартості води. Найперше, ведуть строгий облік використання.– У нас вартість одного кубометра води коштує 3 гривні 7 копійок. В той час, коли в інших районах вона сягає 5 гривень, – говорить Леонід Михайлович.
В найближчому майбутньому тут планують придбати прилад, що визначає витікання води, та удосконалити систему регулювання рівня води в баштах. Для обліку використаної води встановлюються водоміри на баштах та лічильники безпосередньо в споживачів.
Все це викликано тим, що з кожним днем збільшуються обсяги спожитої води. Щоб там не говорилось про нашу скруту, про досить низький рівень життя в порівнянні з іншими європейськими державами, все ж таки побут наших людей змінюється в кращу сторону. Раніше колонки були лише на вулицях. Потім почали встановлювати їх у дворах. Нині ж багато не просто проводять воду в будинки, а й встановлюють водонагрівальні бойлери, підключають пральні машини-автомати, посудомийні машини, ванни, внутрішні туалети тощо. А після газифікації селища попит на воду ще зріс.
Приємно було почути, що при прагненні людей до більш цивілізованого, комфортного побуту, тут не забувають про колодязі, як громадські, ті, що розташовані на вулицях, так і про особисті. Селищна рада стежить, аби їх не забруднювали, щоб вчасно чистили. Адже вони в літню спеку стають затребуваними. Багато власників криниць користуються ними для поливу городів
Звичайно є ще тут ряд проблем. Зокрема, в комбінаті комунальних підприємств працює всього одна бригада, яка займається ремонтом водогонів. Нагадаю: в селищі більша частина мережі водопостачання досить стара. Тож ремонтувати доводиться мало не щодня. То в одному місці прорве трубу, то в іншому. Саме через нестачу фахівців багато споживачів не можуть встановити особисті лічильники, хоч бажаючих останнім часом тут є чимало. Люди зрозуміли, що так значно вигідніше, та й чесніше. Спожив товар – заплати.
Саме над вирішенням цих та деяких інших проблем працюють нині і комунальники, і селищна рада.
