Сергію Борисовичу Охотникову – 60 років! Славетний ювілей. Для багатьох це – певний рубіж. Але для ювіляра це – розквіт творчих сил. Заступник директора Одеського археологічного музею Національної академії наук України, голова Одеського археологічного товариства, вчений зі світовим ім’ям, один із провідних вітчизняних знавців античності, автор п’яти монографій і понад 130 статей. Це – 40 років активної наукової діяльності, 40 років самовідданого служіння Одеському археологічному музею.
Сергій Борисович народився 13 серпня 1948 р. Ще в шкільні роки він захопився археологією, вступив до клубу «Юний археолог» при Одеському археологічному музеї. Чи гадав тоді допитливий підліток, вперше увійшовши до цього знаменитого храму науки, що це – його доля? Що археологія – його покликання? У 1967 р. він втупив на історичний факультет Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова (вечірнє відділення). Цього ж року новоспечений студент пройшов «бойове хрещення» – брав участь у розкопках відомої римської фортеці біля с. Орлівки. А у 1968 р. став штатним співробітником Одеського археологічного музею. З того часу все життя Сергія Борисовича нерозривно пов’язано з музеєм. У 40-річній діяльності ювіляра яскраво відобразилася історія музею, історія одеської археології.
Працьовитий, сумлінний, надійний, чуйний молодий вчений швидко здобув повагу колективу. Він став незамінним помічником у польових археологічних дослідженнях, брав участь практично у всіх музейних експедиціях, набув величезного досвіду роботи на загальновідомих археологічних пам’ятках. Це – стоянка кам’яного віку біля с. Мирного (керівник – В.М. Станко), могильники усатівської культури біля сіл Усатове і Маяки (Е.Ф. Патокова), могильник римського часу біля с. Орлівки (Р.Д. Бондар), кургани у межиріччі Дністра і Дунаю (М.М. Шмаглій, І.Т. Черняков, Л.В. Субботін) та ін.
На початку 70-х років визначилися основні наукові інтереси ювіляра – антична історія Північного Причорномор’я. Сергій Борисович брав участь у розкопках городища IV-III ст. до н.е. біля с. Надлиманського (Г.А. Дзіс-Райко). У 1972-1973 р. він брав участь у розкопках Ольвії (С.Д. Крижицький), одного з найбільших античних центрів на берегах Понту Евксинського (давньогрецька назва Чорного моря, тобто Гостинне море). Самостійні роботи на окремій ділянці значно збагатили його досвід дослідження античних пам’яток.
У 1975 р. Сергій Борисович приступив до самостійних археологічних розкопок. Об’єктом досліджень стало поселення Надлиманське III, одна з найбільш ранніх давньогрецьких пам’яток узбережжя сучасного Дністровського лиману. Багаторічні планомірні розкопки дозволили зробити цю, тепер вже – всесвітньо відому, пам’ятку однією з еталонних для вивчення ранньоантичної історії цього регіону.
Одночасно Охотников розгорнув тут планомірні розвідки, у результаті яких було відкрито кілька десятків нових поселень і могильників. Це дозволило досліднику скласти найбільш повну на сьогоднішній день археологічну карту нижньої течії Тираса (давньогрецька назва Дністра) за античних часів. Вона нараховує близько 100 археологічних пам’яток.
У 1986-1987 р. він брав участь у розкопках давньогрецького міста Ніконій (північна околиця с. Роксолани), досліджував низку поселень його сільськогосподарської округи.
Результати багаторічних досліджень лягли в основу кандидатської дисертації, яку вчений блискуче захистив у 1987 р. А у 1990 р. вона була опублікована окремою монографією «Нижнє Подністрів’я в VI-V ст. до н.е.» У ній на основі ретельного, всебічного аналізу наявних матеріалів аргументовано викладаються основні етапи історичного розвитку регіону, процес формування еллінських міст-держав, їхньої взаємодії зі скіфами, фракійцями.
Чудове знання матеріалу, висока кваліфікація, ерудиція, сувора вимогливість до себе, до викладених висновків дозволили Сергію Борисовичу в цій та інших роботах вийти на серйозний рівень історичного узагальнення, створювати фундаментальні праці.
Одночасно Охотников разом з колегами з Інституту археології брав активну участь у створенні довідника археологічних пам’яток Одеської області, який було видано у 1991 р. У ньому зібрані воєдино відомості про понад 2 тис. поселень, городищ, курганів.
У 1987 р. настав новий етап у діяльності Сергія Борисовича. Його було призначено заступником директора музею з наукової роботи. Нові можливості, нові обрії. Тут Сергій Борисович проявив себе справжнім організатором наукової і музейної роботи.
Завдяки йому розширюються і зміцнюються наукові зв’язки музею з університетами, інститутами, музеями Болгарії, Великої Британії, Німеччини, Голландії, Данії, Польщі, Румунії, Франції та інших країн. Значно поширилася і виставкова діяльність музею. Його виставки періодично провадяться у багатьох європейських країнах.
Розширюються і спільні археологічні дослідження. З 1995 р. у Ніконії працює українсько-польська експедиція, ініціатором і науковим керівником якої є Охотников.
Сергій Борисович гідно репрезентує музей, вітчизняну археологію на різних міжнародних конференціях, у закордонних журналах, збірниках та інших виданнях.
Необхідно особливо відзначити значні заслуги С.Б. Охотникова як вченого і організатора науки, пов’язані з дослідженнями на о. Зміїному. У 1988 р. він створив і очолив комплексну експедицію на важкодоступний острів, де за давніх часів розташовувався храм Ахілла, одна з найвидатніших пам’яток античного Причорномор’я. Багаторічні дослідження дозволили зберегти для науки те, що залишилося від величного храму і значно розширили наше уявлення про його матеріальну культуру, релігійні обряди тощо.
Не менш важливі відкриття принесли і підводні археологічні дослідження акваторії острова. Тут були знайдені мармурові деталі храму, черепиця, багато кераміки. Особливою науковою цінністю є свинцеві штоки якорів, які залишили тут античні кораблі, які потрапили в шторм. Ця найбільша в Північному Причорномор’ї колекція якорів (понад 40 шт.) особливо цінна тим, що належить до конкретної археологічної пам’ятки і точно вказує місця корабельних стоянок.
Результати досліджень на о. Зміїному опубліковані у 1993 р. спільної монографії С.Б. Охотникова в А.С. Островерхова «Святилище Ахілла на острові Левке (Зміїному)». Це – перша і поки що єдина книжка про цю унікальну пам’ятку.
Дослідження на Зміїному набувають сьогодні і важливий політичний аспект у зв’язку із суперечками навколо нього. Румунія, як відомо, висунула територіальні і економічні претензії і оголосила Зміїний не островом, а скелею. Різниця в терміні надзвичайно важлива. Острів Зміїний має територіальні води і суттєво впливає на делімітацію континентального шельфу і виключних економічних зон України і Румунії в Чорному морі. А скелі не потрібні територіальні води. Це – нейтральна територія. І скеля ніяк не впливає на делімітацію
Чому румунські скалороби так наполегливо намагаються перетворити острів Зміїний на скелю? Відповідь – на континентальному шельфі в районі Зміїного знайдено багаті родовища нафти і газу. Прогнозовані обсяги – 10 млн тонн високоякісної нафти і 10 млрд кубометрів газу. Кому належать вони, Україні чи Румунії? Відповідь залежить від статусу Зміїного.
Дослідження Охотникова і Островерхова переконливо показують, що Зміїний був, є і залишається островом.
Вся історія острова з античних часів до новітнього часу (за винятком короткочасного періоду з 1878 по 1948 р., коли він належав Румунії) пов’язана з українською землею. І належність острова Україні не підлягає жодному сумніву.
Особливої уваги заслуговує ще одна важлива подія. Зовсім нещодавно, на передодні ювілею, Сергій Борисович створив на острові Зміїному музей– філію Одеського археологічного музею. Створення музею винятково важливе і у плані подальшої облаштованості острова, і у плані розвитку туризму. До відкриття музею ювіляр видав також короткий путівник по острову Зміїний.
Крім науково-дослідної діяльності ювіляр займався і займається викладацькою роботою, читав лекції студентам історичного факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, університету М. Коперніка в Торуні (Польща) та інших вузів, був науковим керівником цілої низки дипломних робіт. Він написав два наукові посібники, у яких дається узагальнена картина історичного розвитку античних центрів Нижнього Подністров’я.
Не можна не відзначити і багаторічну діяльність Сергія Борисовича на посаді голови Одеського археологічного товариства, що є спадкоємцем Одеського товариства історії та старожитностей. Під його редакцією видано кілька збірників товариства.
Останнім часом Охотников виступає як історик науки. Ним написана науково-популярна книжка про історію розвитку одеської археології. Ця цікава робота чекає свого видавця.
Своє 60-річчя Сергій Борисович зустрічає у розквіті творчих сил. Він сповнений енергії, нових планів. Безперечно, їх вистачить ще на багато років подальшої наукової діяльності, подальшого лицарського служіння музею.
Нових, ще більших успіхів Вам на цьому шляху, дорогий Сергію Борисовичу! Нових експедицій, нових відкриттів, нових книжок! Нових міжнародних програм, нових музейних виставок!
