Попередження знайомих про те, що дістатися до знаменитого курорту «Куяльник» – справа досить складна, сприйняв з явною недовірою. Це в наш час, коли численні маршрутки, обганяючи і таранячи одна одну, намагаються перехопити пасажирів, які стоять на узбіччі. І все-таки вирішив у всьому переконатися сам. І ось із чим довелося зіткнутися вже у перші хвилини...
Із труднощами, після тривалих розпитувань знайшов зупинку мікроавтобуса під номером 110. У позначеному місці, просто навпроти залізничного вокзалу, на вулиці Пантелеймонівській стояли дві жінки похилого віку і оглядалися на всі боки. Вони опиралися на палички, що підказувало: вони клієнти Куяльника.
– Ось вже півгодини стоїмо, і жодної маршрутки немає, – пояснила одна з них.
Звернулися по допомогу до перехожих. Незабаром, як водиться в Одесі, зібрався цілий натовп, і кожна помічниця все пояснювала по-своєму.
– Та що ви кажете, – заперечила всім жінка похилого віку, яка йшла, очевидно, з Привозу. – Я живу поруч, на Пушкінській, і цю маршрутку рідко бачу. Вона буває лише по непарних годинах – о 9, 11, 13, а зараз скоро десята. Отож, чекати на неї потрібно цілу годину.
Такий варіант нас явно не влаштовував. Жінкам потрібно було потрапити на ранкові процедури, як їм пояснили вдома, у Черкаській області.
– А ви не хвилюйтеся. Їдьте на будь-якій маршрутці, що їде до селища Котовського, до зупинки «Зернова», а там пересядете на той же 110-й маршрут, – порадила співрозмовниця.
Ми скористалися запропонованим варіантом і досить швидко дісталися до призначеної зупинки. І отут почалося...
У позначеному місці стояло чоловік п'ятдесят. Вони буквально вишикувалися у потилицю один одному і дуже ревно охороняли свою чергу. А коли з'явився довгоочікуваний мікроавтобус, усе прояснилося. Пасажири брали його буквально штурмом, втискуючись щосили в уже переповнену машину. Соромно і шкода було дивитися на цю картину: як хворі люди, опираючись на палички, а то й милиці, змушені буквально кричати, не соромлячись у висловлюваннях, проклинати всіх і все.
Переповнений автобус розхитувало по вибоях з такою силою, що люди стогнали від болю і гіркої образи. А потім почалося... плавання. Величезна калюжа, гідна пера видатного Гоголя, заповнила частину вулиці, і тепер водій вів автобус «наосліп», беручи приступом кожен метр. На шляху – закритий шлагбаум. Довелося довго чекати, доки маневровий тепловоз «перескакував» з колії на колію.
Така картина повторювалася день у день, можливо, тільки з невеликими варіаціями. Не рятують і поодинокі таксі, які беруть удвічі дорожче, та й довозять лише до воріт лікарні. Там шлагбаум, і його «господар» вимагає оплату за проїзд.
При детальнішому вивченні ситуації з'ясувалося, що обслуговують названий маршрут лише дві «маршрутки», на борту яких вдалося прочитати «АТП «Одеська кіностудія». Вони явно не справляються з дорученою справою, але «чужих» не підпускають. Ми були свідками того, як пасажири упросили якийсь автобус довезти до Куяльника. Коли під'їхали до воріт, машину зупинили, вимагаючи «винагороду» – 5 гривень. Водій хотів повернути назад, але бувалі пасажири швидко «скинулись» і передали гроші доморослому «митникові». А на самій території Куяльника ті самі водії маршруту № 110 учинили скандал, пригрозивши «переламати ноги» і «пом'яти» автобус.
Іду за роз'ясненнями до головного лікаря ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Миколи Тищука.
– Так, я знаю про ці неподобства. Ми тривалий час зверталися з листами до міської влади, але все безрезультатно, – говорить він.
Невже і справді одеська міська влада зовсім не помічає цього? На їхню думку, в Одесі транспортну проблему розв’язано.
А люди далі зазнають незручностей у тих же переповнених без усякої міри маршрутках, громадський транспорт їздить за своїм, нікому не відомим, графіком, зникаючи на тривалий час у години пік.
Але повернімося на Куяльник. Судячи з барвистих рекламних видань, там панує справжній рай, а лікувальні грязі не мають аналогів у світі. Може, воно і так. Лише дістатися до них може не кожен.
Ось і програмою залучення іноземних туристів вирішили зайнятися. Тільки про Куяльник цього не скажеш. Досить тому ж іноземному туристові проїхати Лиманною вулицею з її вибоїнами, бур'яном та купами сміття, щоб назавжди втратити бажання знову відвідати ці місця.
