На минулому тижні Президент України видав Указ, який передбачає, що командуванню Чорноморського флоту Російської Федерації належить наперед повідомляти Київ – не пізніш ніж за 72 години – про майбутній перетин кордону України їхніми військовими кораблями або літаками. Відтепер, аби вивести ці засоби з території України, треба дістати згоду української сторони.
Міністерство юстиції України принагідно офіційно заявило: Росія нещодавно порушила українське законодавство. Адже, відповідно до угоди про статус і умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України, "військові формування поважають суверенітет України, дотримуючись її законодавства”. Частиною ж нашого законодавства є і міжнародні договори України. Договір про дружбу, співпрацю та взаємодопомогу між Україною та Грузією – один з них. Цей документ передбачає такі зобов’язання: "Не допускати використання територій однієї зі сторін для підготовки й здійснення агресії або інших насильницьких дій проти іншої сторони”.
Як пояснив "ОВ” перший заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак, останній Указ Глави держави не є документом зворотної дії. Себто, кораблі ЧФ, що висунулися впритул до берегів Грузії під час останнього військового конфлікту, повертатимуться до Севастополя без жодних обмежень. Дія документа, виданого пізніше, ніж недавні пересування Чорним морем, на ці кораблі не поширюється.
Спроба "втиснути” ЧФ у рамки вітчизняного законодавства, здійснена Віктором Ющенком, далеко не перша в новітній історії України. Варто лишень згадати одне з останніх засідань Кабінету Міністрів України, де було заплановане обговорення й затвердження нових правил перетину Держкордону України силами Чорноморського флоту РФ. Зазначу, що напередодні прес-служби й самого уряду, й Міністерства оборони ні сном ні духом не відали, про що конкретно йтиметься. Кореспондента «ОВ» спробували відіслати до...прикордонників; мені довелося послатися на «легалізовану» пропозицію глави МО Юрія Єханурова щодо затвердження порядку узгодження з компетентними органами України пересувань, пов'язаних із діяльністю формувань ЧФ поза місцями їхньої дислокації усередині країни. Юрій Іванович повідомив: питання нещодавно розглянуто на засіданні профільного урядового комітету й погоджено з усіма «причетними» міністерствами й відомствами.
Сенсація, однак, тоді не відбулася. Завдячуючи застосованим Прем'єр-міністром відомим процедурним прийомам порядок денний «полегшили», – і саме за рахунок того самого каверзного питання. Ймовірно, в уряді подумали: нема чого «дражнити гусаків» напередодні зустрічі Юлії Тимошенко з Володимиром Путіним, що якраз готувалася у ті дні.
Навести лад із пересуванням кораблів, літаків/гелікоптерів, автомобілів і особового складу ЧФ територією України нашим керівникам хотілося за всіх часів. Особливо напередодні епохальних політичних потрясінь. Тобто, Великих перегонів. У 1999-му, «ідучи назустріч виборам Глави держави», Леонід Кучма «продавив» на засіданні повністю підконтрольного йому уряду ухвалу «Про затвердження Порядку перетинання Державного кордону України військовослужбовцями, військовими кораблями й літальними апаратами, що перебувають на території України». Невиконання цих досить твердих вимог обіцяло «порушникам» вдосталь «жахливих» санкцій, аж до виселення з України. "Політичні процеси», втім, тоді так і не розпочалися. Після того, як Володимир Путін під час однієї із зустрічей з Леонідом Кучмою звернув увагу нашого Президента на явно недружній (стосовно РФ) характер «Порядку...», – Ухвала була відразу «забута», а її текст «розчинений» в анналах інтернету.
Наступна спроба «наїзду» на права моряків-чорноморців датується, знову ж, «виборним» 2002-м. Леонідові Кучмі, як і за три роки до цього, протистояла націонал-патріотична опозиція й потрібний був хоча б «різкий погляд» убік «поневолювачів», тобто Росії. Відверто пропагандистський прийом спрацював лише частково: до нового складу парламенту переможно пройшла очолювана недавнім «сином» Кучми Віктором Ющенком «Наша Україна». Проте взаємини з росіянами на деякий час були зіпсовані. Адже, відповідно до нових «Правил плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах Севастополя й на підходах до нього», функція контролю над пересуваннями кораблів покладалася на Міністерство транспорту й зв'язку України. До цього пересування регулювалися спільно ЧФ Росії й ВМС України.
Що ж так стривожило Главу держави у зв’язку з останніми подіями у Закавказзі?
Насамперед – спрощений порядок перетину Державного кордону України кораблями ЧФ Росії. Він за характером – не "заборонний”, а лишень "повідомлювальний”. Зокрема, російська сторона не зобов'язана інформувати українські контролюючі органи щодо поіменного переліку кораблів і суден ЧФ, що дислокуються на українській території. Це надає право в будь-який момент поповнювати їхнє число за рахунок одиниць ВМФ РФ, що дислокуються на військово-морській базі в Новоросійську. Скільки кораблів і суден Головком ВМФ вирішить скерувати до Новоросійська, стільки туди й прибуде.
Українську сторону стурбував і сам принцип пропуску російських плавзасобів через кордон. Нині «кораблі й судна ЧФ РФ перетинають кордон України тільки у випадку, якщо вони не виконують завдання, пов'язані з повсякденною діяльністю флоту». Простіше кажучи, таке трактування «спрощеного перетинання» коректне... тільки у випадку війни.
Не менше непокоїть українське керівництво «прогаяне» його попередниками при складанні спільних документів право російських кораблів і суден щораз уникати процедури проходження прикордонного й митного контролю при перетинанні Держкордону України. Випадки, коли російські військові моряки можуть дозволити піднятися на свій борт (тобто, ступити на територію РФ) нашим прикордонникам і митникам, визначає... сама ж Росія – шляхом надсилання до МЗС України відповідної заявки.
У нових правилах пересування сил ЧФ пропонується «втиснути» базовані в Новоросійську кораблі й судна в категорію «іноземні військові кораблі». Зрозуміло, це нововведення значно ускладнить процедуру регулярно здійснюваних нині переходів російських плавзасобів між Новоросійськом і Севастополем, Новоросійськом і Феодосією.
Крім цього, в «Правилах...» пропонується ввести – замість теперішнього фактично «відкритого кордону» – суворий контроль за вантажами, що їх регулярно ввозять до України десантні кораблі з Новоросійська. Адже при такому порядку можна ввезти в будь-якій кількості все що завгодно, включаючи ядерну зброю. Аналогічні заходи пропонуються й щодо російських військових літаків. Бойові заряди для ЧФ частково доставляються ВПС, тому «урізноманітнити» вміст вантажів у будь-якому напрямку також не становить складнощів. Особливий режим допуску, що діє в авіаз'єднаннях Чорноморського флоту, на думку української сторони, аналогічний «супроводу» ядерних об'єктів. Після того, як офіційній делегації МЗС України відмовили у відвідуванні кількох аеродромів ЧФ, офіційний Київ одержав привід для поступового впровадження у свідомість українців тези про існування на території начебто "без’ядерної” України діючого ядерного комплексу. Відповідно, можна тепер говорити й про безсумнівну погрозу власному народові. Адже «на випадок чого» перший нищівний удар буде нанесений саме за місцем перебування ядерних зарядів...
Є в нових «Правилах...» і пункт про бажаність створення...органу, здатного контролювати виконання законів України людьми, що входять до «іноземного стратегічного військово-морського угруповання».
Заради об’єктивності нагадаю, чим корисні Україні оті 25 тисяч військовослужбовців «іноземного флоту». По-перше, завдяки їм місто Севастополь щорічно й досить істотно поповнює свою скарбницю (25 відсотків всіх фінансових надходжень); у свою чергу 12,7% зайнятого населення міста-героя працевлаштовані на тих або інших об'єктах ЧФ. По-друге, паливно-мастильні матеріали російський флот закуповує в основному в українських постачальників – щонайменше на $10 млн на рік. Російські моряки забезпечуються українськими підприємствами, закуповуючи в них понад 50 найменувань продуктів на суму до $6 млн щорічно. По-третє, зарплати людей, зайнятих на об'єктах ЧФ, витрачаються в Україні, «працюючи» тим самим на економіку всієї країни й Криму зокрема.
Отже, кампанія, покликана втовкмачити професійним військовиками з Росії факт тимчасовості перебування в Україні, у ці дні поволі набирає обертів. Невдовзі, вже у вересні, Указ резидента буде "підкріплено” вищезазначеними "Правилами...”. Звичайно, якщо за час до наступного засідання Кабінету Міністрів поблизу "найгарячішої точки” СНД не трапиться іще чогось вкрай небажаного. Втім, у факті "подвійного тиску” (СП та Кабінету Міністрів – авт.) на позиції росіян у Криму є й безперечний позитив. Що скоріше наші північні сусіди усвідомлять, що "є така держава – Україна”, то міцніше й триваліше буде майбутнє військове братерство між російським та українським Чорноморськими флотами.
