Колись, дуже давно, коли життя було суцільною боротьбою за існування, мешканці села Обжилого Андріян Пушкар, Олексій Срібняк, Микита Косановський ходили всюди, шукаючи місце для криниці. Там, де росла густа й зелена трава, прикладали вуха до землі, слухаючи, чи шумить вода. Одного разу поблизу місця, де сходилися в одну кілька доріг, почули як «шиплять» джерела. Тут і викопали криницю. Будували її всім селом: копали вручну, возили волами каміння із села Грабового Кодимського району і укладали його. Кажуть, що шепіт джерел від криниці було чути по всій окрузі. Люди так і казали: йдемо до «шипота». Таку назву й отримала джерельна криниця поблизу роздоріжжя. З того часу, вже понад 150 років, криниця «Шипота» дарує людям чисту, смачну джерельну воду і зберігає пам’ять про радісні й трагічні події років минулих…
Давня криниця, біля якої часто влаштовувалися масові народні гуляння, зберегла й гіркі свідчення про голодні лихоліття. Жахливою подією в історії сіл Березівки та Обжилого, як і всієї України, став голод 1932-1933 років. Криниця «Шипота» була рятівницею у ті жахливі роки. Спраглими губами припадали до цілющої води знесилені голодом люди. І вода, яка має цілющі властивості, тамувала голод, давала життєдайну силу, продовжувала їхнє життя бодай на кілька днів, а іноді й рятувала від смерті.
Не випадково саме це місце було обрано для встановлення пам’ятного знака жертвам Голодомору 1932-1933 років Таке рішення, за словами Обжильського сільського голови Д.А. Форостяного, було прийнято виконкомом сільської ради за погодженням з отцем Сергієм, який за давньою традицією щороку освячує криницю. Таку ініціативу влади радо підтримали мешканці сіл Березівки та Обжилого. Криницю було облаштовано, а поруч встановлено хрест-пам’ятний знак жертвам Голодомору, з нагоди відкриття якого відбулися нещодавно урочистості.
Біля криниці зібралися мешканці Обжилого та Березівки, прибули гості.
– Це святе місце для нас, – розповів, виступаючи під час урочистостей відкриття пам’ятного знака та освячення криниці, Дмитро Андрійович Форостяний. – Вода допомагала людям вижити під час Голодомору 1932-1933 років, рятувала від спраги бійців у роки Великої Вітчизняної війни. Напитися води з цієї криниці приходили місцеві герої І. Дячишин, Є. Строкатий, О.Танасійчук.
З вуст сільського голови прозвучали й страшні цифри: Голодомор 1932-1933 роки забрав життя понад 1,5 тисячі березівців та 1,8 тисяч обжильців. Тому, звертаючись до присутніх, він закликав не забувати ці трагічні сторінки історії односельців.
Під час розповіді про історію криниці на очах деяких стареньких жіночок бриніли сльози: давалися взнаки дитячі спогади. І не дивно, бо голодне лихоліття найболючіше вразило дітей. Вони виявилися найменш захищеними. Ще є свідки тих жахливих подій, які на той час були тоді дітьми. Деяким з них довелося втратити батьків, сестер, братів, що померли від голоду. Наталія Іванівна Шуляк, Улянія Давидівна Коваль, Віра Єлисеївна Стременовська, Ганна Кирилівна Срібняк, Ганна Пантелеймонівна Пономарчук пам’ятають ті трагічні роки і діляться своїми спогадами. Про них розповіла у своєму виступі директор Будинку культури С.К. Костович, яка разом з бібліотекарями Л.В. Якубовською та С.В. Баранець, цікавлячись подіями днів минулих, дізналась чимало цікавого й про криницю «Шипота.
Перед присутніми виступили й свідки Голодомору А.Л. Лопатюк та Я.С. Гогоман, які висловили щиру вдячність сільському голові – ініціатору встановлення пам’ятного знаку жертвам Голодомору.
Берегти криницю, шанобливо ставитись до історичного минулого закликав присутніх і отець Сергій, який справив панахиду по жертвах Голодомору і освятив криницю.
Визначною подією назвав відкриття пам’ятного знаку жертвам Голодомору голова райдержадміністрації М.Г. Усатенко. Він коротко розповів про участь влади районної та обласної у ремонті Березівської школи, відновленні покриття доріг на території Обжильської сільради, які постраждали через минулорічну стихію, і висловив упевненість, що там, де люди люблять свої села, життя обов’язково налагодиться.
Того ж дня було освячено й два хрести-обереги на в’їзді та виїзді з села.
