ПАРЛАМЕНТСЬКУ КРИЗУ НАМАГАЮТЬСЯ ЛОКАЛІЗУВАТИ ТЕРАПЕВТИЧНИМИ ЗАХОДАМИ
Так звана демкоаліція у складі Блоку Юлії Тимошенко і «Нашої України» – «Народної самооборони», про яку патріотично налаштовані українці мріяли задовго до Помаранчевої революції, переживає у ці дні потрясіння за потрясінням. Процедура колективного виходу з парламентської більшості другої її складової триває і при цьому виглядає необоротною. Навіть незважаючи на те, що дві партії, «НУ» і «НС», які вважаються досить впливовими, не налаштовані порушувати коаліційну угоду. Народний рух України і «Народна самооборона» жодного разу не голосували за розрив з БЮТом. Очевидно, прорахувавши всі негативи від нього – як для власних прихильників, так і за межами країни.
Третього вересня, увечері, Юлія Тимошенко з’явилася на екранах більшості провідних українських телеканалів. Її виступ починався словами: «Дорогі мої…», – однак відразу звівся до тривіального монологу, адресованого конкретній людині. На прізвище Ющенко.
– У вас є цілих 10 днів, щоб без ультиматумів, вимог і провокацій просто повернутися до демократичної коаліції, – промовляла Леді Ю. – Жодні голосування в парламенті, жодні рішення, на які Ви посилаєтеся, не можуть бути причиною розпаду коаліції, коли 8 місяців я і наша команда терпіли все і не дозволили розвалити коаліцію.
Тимошенко подякувала «за мужність і політичну честь» представникам «Народної самооборони» і Народного руху, їхнім лідерам Юрію Луценку (міністрові внутрішніх справ), Борису Тарасюку (екс-міністру закордонних справ), а також Анатолію Гриценку (екс-міністру оборони), які не підтримали розвал коаліції.
З точки зору Юлії Володимирівни, жодних правових наслідків для очолюваного нею уряду ліквідація демкоаліції мати не буде. Мовляв, уряд працював, працює і буде працювати. Як мінімум ще чотири місяці. Справа в тому, що в процесі підготовки до останніх позачергових виборів до Ради Конституційний суд чітко і виразно роз’яснив: уряд, сформований після затвердження Центрвиборчкомом результатів цих самих виборів, не може бути відправлений у відставку протягом одного календарного року від дня затвердження кандидатури Прем’єр-міністра і оголошення нею персонального складу КМ. Отже, у БЮТ і його лідера є як мінімум чотири «невразливі» для опонентів місяця. За цей час Тимошенко знайде рівноцінну заміну віце-прем’єр-міністрові Івану Васюніку, голові МЗС Володимиру Огризку, міністрові культури і мистецтв Івану Вовкуну, міністрові ЖКГ Олексію Кучеренку, міністрові у справах сім’ї, молоді і спорту Юрію Павленку, міністрові юстиції Миколі Оніщуку і міністрові освіти та науки Івану Вакарчуку, – усім, хто потрапив до уряду за квотою «НУ» – «НС» і зараз «прогулює» засідання Кабміну у зв’язку з «обставинами, що відкрилися». Не виключено, що на місце «відмовників» прийдуть представники не лише «рідних» БЮТ політичних сил, а й непримиренних опонентів. Нагадаю: не дуже давно Тимошенко ввела до номенклатури «першого ешелону» відразу двох високопоставлених представників Компартії. Злі язики відразу припустили: вона таким чином «розраховується» з Петром Симоненком (лідером КПУ) за його підтримку під час невдалого голосування в Раді за відставку Кабінету міністрів.
У Партії регіонів можливість приходу до Кабміну її кращих представників поки що не коментують. Що не дивно. Адже обидві політичні сили за минулі 8 місяців «тимошенківського» прем’єрства умудрилися вихлюпнути один на одного таку кількість компромату, що екстрене «зближення Юлі й Віті» (Тимошенко і Януковича – авт.) просто заплутає електорат південного сходу України. Тим більше, що посада Глави уряду – одна, і ділити її з кимось Тимошенко навряд чи стане.
Про те, як можуть розвиватися подальші події і чи вдарить розвал коаліції по уряду Тимошенко, міркує відомий діяч Партії регіонів, голова парламентського комітету з питань правосуддя Сергій КІВАЛОВ:
– Кадрові зміни внаслідок припинення діяльності коаліції відбудуться не тільки в уряді, але й у керівництві самої Верховної Ради. Адже ви, напевно, пам’ятаєте, що Юлію Тимошенко і Арсенія Яценюка обирали переважно їхні соратники-депутати, у той час як депутати від фракції ПР у голосуванні взагалі не брали участі. Ми ще тоді тримали в голові один пункт з угоди між БЮТ і «НУ» – «НС», який передбачає у разі припинення існування їхньої коаліції синхронну подачу заяв про відставку і Прем’єр-міністра України, і Голови Верховної Ради.
У Тимчасовому Регламенті ВР (стаття 66) говориться про право кожної із фракцій вийти зі складу коаліції, попередивши про це керівників інших коаліційних фракцій не менш ніж за 10 днів. У той же час депутатська фракція протягом тих же 10 днів може відкликати «колективну» заяву.
Конституційний суд України, як вам відомо, зараз саме зайнятий розглядом подання великої групи депутатів від ПР про легітимність існування коаліції, яка зменшилася після 6 червня, тобто виходу з неї Ігоря Рибакова і Юрія Бута до 225 членів. Нам здається, що «більшістю» таку коаліцію – при загальній кількості депутатів Ради, яка визначена Конституцією у 450 чоловік – називати некоректно. Якщо ж з коаліції вийдуть не дві особи, а фракція у повному складі, і цей факт буде оголошений Головою ВР під час пленарного засідання (про що протягом 4 днів парламентська газета «Голос України» зобов’язана опублікувати відповідну інформацію), почнеться відлік 30 днів, передбачених ч. 7 ст. 83 Основного Закону України. Протягом цього терміну повинна бути сформована вже нова коаліція депутатських фракцій.
…Доки група «ющенківських» міністрів консультується на предмет своєї подальшої участі в «тимошенківському» уряді, Партія регіонів намагається ще більше поглибити «розбрід і хитання» усередині «помаранчевих». Регіонал Василь Кисельов і кілька його однодумців подали до ВР законопроект про звільнення із обійманої посади міністра закордонних справ Володимира Огризка. У фракції БЮТ цей крок не привітають, але й осуджувати теж не поспішають. Як пояснив «ОВ» заступник голови фракції Андрій Кожемякін, Рада не має наміру витрачати робочий час на з’ясування будь-яких політичних суперечностей, депутати будуть розглядати винятково соціальні і економічні законопроекти. Андрій Анатолійович нагадав: коаліцію поки що не розформовано, а такі серйозні кадрові питання без обговорення її керівництвом у сесійній залі парламенту виноситися не можуть.
У комуністів, схоже, щодо міністрів-«нашоукраїнців» думка інша. Як розповів «ОВ» їхній лідер Петро СИМОНЕНКО, у випадку з Огризком його однопартійці підтримають ПР. Тому що МЗС України своєю недавньою рішучою підтримкою Грузії та її керівництва, того не бажаючи, наблизило...імпічмент Президента Ющенка.
– Наша фракція у Верховній Раді не лише засудила геноцид, організований стосовно мешканців Південної Осетії грузинськими націоналістами, – ми внесли ще й законопроект про визнання Україною нових незалежних держав, Південної Осетії і Абхазії. Тому що принципи і норми ООН говорять: право на незалежність і суверенітет визначається самим народом. А не десь там за океаном!
– Чи відбудеться насправді зближення БЮТ і Партії регіонів після виходу з коаліції «ющенківців»?
– Останні голосування за «антиющенківські» законопроекти цих непримиренних антагоністів, на наш погляд, свідчать лише про їхні спільні фінансові інтереси. Представники великого капіталу чудово розуміють: під час відсутності потужної президентської вертикалі (як це спостерігається в Росії) і при наявності парламентської республіки домовитися про «справедливий поділ баришів» їм значно простіше...
Олег ЗАРУБИНСЬКИЙ, заступник лідера фракції Блоку Володимира Литвина:
– Якби я грав на політичному тоталізаторі, – на можливість проведення нових виборів ставити б остерігся.
– Чому?
– Ті, хто в ці дні поважно надимають щоки, говорячи про свою безумовну «вікторію» на чергових виборах, – блефують. Або свідомо ведуть людей, які довіряють їм, у нікуди!
Навіть дві найбільш впливові політичні сили – БЮТ і Партія регіонів – завдяки отриманим ними недавно даним «закритих» соціологічних досліджень чудово усвідомлюють: їхній сумарний рейтинг не перевищить у разі виборів 40 відсотків. Отже їхнє «узгоджене голосування» і гучні заяви – не більш ніж PR-хід, за принципом «залякай інших»...
– А що Ви скажете про позиції Ющенка?
– Існує думка, нібито певні люди з його оточення вселили йому: іншого виходу із ситуації, крім як позапланові вибори, не існує. Цим і пояснюється його «грізна» заява телеканалам.
Однак ці самі порадники не врахували однієї особливості політичної поведінки Президента. Ющенку властиве ретельне обмірковування кожного свого кроку. На мій погляд, після такого от «домашнього аналізу» він зрозуміє: перспективи для його політичної сили, «Нашої України», досить і досить примарні.
– Коли він дійде до цього рішення? Протягом найближчих 10 днів?
– Хочу нагадати: у Віктора Андрійовича є не 10 і навіть не 40, – цілих 44 дні. Спочатку, після офіційного обнародування Арсенієм Яценюком інформації про розпад коаліції, повідомлення протягом 4 днів повинно бути опубліковано в «Голосі України». (На час підписання цього номера «Одеських вістей» така інформація ще не була обнародувана – авт.) Після цього 10 днів приділяються на спроби «помиритися» усередині коаліції. Далі йдуть 30 днів на формування нової коаліції. І тільки після закінчення 44 днів може бути указ про нові вибори до парламенту.
Але, крім двох нинішніх парламентських партій, вони нікому не вигідні.
І ще одна досить важлива обставина. У Президента України, відповідно до Конституції, є право видати указ про нові вибори. Право, – але не обов’язок!
– Одна з партій, здатних здобути для своїх представників пару десятків нових мандатів «вищої проби», – Народна партія України, яка входить до Блоку Литвина?
– Аналітики пророкують нам «подвоєння»: замість теперішніх 4 відсотків ми здатні набрати 8. Але, повторюю, негативів – у разі нових осінньо-зимових позапланових виборів – і у нас, і у всього українського народу буде більше, ніж примарний ефект, якого хтось, можливо, і досягне...
Комуністи, безсумнівно, теж наростять своє представництво у ВР, причому частина голосів відійде їм від нинішніх прихильників Партії регіонів.
