ВІДНЕДАВНА У НАС З’ЯВИВСЯ ЩЕ ОДИН «АДВОКАТ» У ЄВРОСОЮЗІ
Сьогодні в Евіані розпочинається саміт Європейського Союзу, на якому нашій країні буде приділено чи не найщільнішу увагу. Чинний Президент Французької Республіки Ніколя Саркозі, який є загальновизнаним європейським лідером, зазначив: «Україна має стратегічне значення для Європи. Тому відтоді, як я був обраний Президентом, я весь час прагнув до того, аби між ЄС та Україною встановилися особливі відносини».
З огляду на французьке головування в Європейському Союзі, яке розпочалося 1 липня 2008 року, такий рівень розуміння паном Президентом нашої ролі на Старому Континенті дуже обнадіює. Адже саме на ці найближчі півроку Україна покладає неабиякі надії на відчутне наближення свого членства в ЄС. Ніколя Саркозі, з огляду на це, зважив за необхідне запевнити: Евіанський саміт має дати вирішальний імпульс переговорам щодо нової угоди між Україною та ЄС. Вона з часом буде оформлена і підписана на початку 2009 року. "Таким ми бачимо мету президентства Франції в Європейському Союзі", – зазначив пан Президент.
Взагалі у цій поважній структурі існує іще більш тривала за часом програма діяльності. Вона враховує послідовне головування Франції, Чехії і Швеції, отже, розрахована на вісімнадцять місяців. У документі, що нараховує близько 80 сторінок, окреслено стратегічний (тобто загальні пріоритети) та операційний виміри. Із особливостями програми "ОВ" нещодавно ознайомив Надзвичайний і Повноважний посол Французької Республіки в Україні Жан-Поль ВЕЗІАН:
– Пріоритети, які ми ставимо перед собою на період головування в Євросоюзі, водночас характеризуються послідовністю і переслідують амбітну мету – забезпечити подальший поступ Європи. Зокрема, ми бачимо її вирішення через активізацію проекту Європи Оборони, проведення роздумів щодо перспектив Спільної сільськогосподарської політики на період після 2013 року, просування до спільної політики у сфері міграції та надання притулку (на виконання рішень Європейської Ради в Тампере та Гаазької програми), впровадження положень Енергетично-кліматичного пакту в перспективі проведення Копенгагенської конференції 2009 року.
– Чи не могли б Ви, пане Амбасадоре, охарактеризувати основні пріоритети головування Франції у Європейському Союзі?
– Таких пріоритетів чотири: пакет "енергетика-клімат" та енергетична політика Європи; міграційні процеси; спільна аграрна політика; Європейська безпека і оборона.
Почну з пакету "клімат/енергія". Угоду щодо нього ми прагнемо досягти до кінця 2008 року відповідно до висновків, затверджених на засіданнях Європейської ради у березні та червні. Мета пакету – зміцнення позицій та провідної ролі ЄС у міжнародних переговорах по клімату напередодні Копенгагенської конференції (2009). У розвиток цього пакету Франція як головуюча у ЄС країна висуне пропозиції у сфері енергетичної безпеки, які стосуватимуться як країн-членів ЄС, так і його зовнішніх партнерів, зокрема Росії
Тепер трохи про міграцію. Європа посідає перше місце серед напрямів міжнародної міграції. Ці потоки мають сталий характер. Необхідно зробити більш комплексними заходи, які здійснюються державами-членами та ЄС у цілому щодо надання притулку, політики прийому мігрантів, інтеграції, боротьби з незаконною міграцією та спільного розвитку. Під час свого головування Франція запропонує партнерам об’єднатися навколо спільних принципів в рамках "Європейського пакту з імміграції та притулку", який буде запропоновано для схвалення главами держав та урядів під час жовтневого засідання Європейської Ради. Будучи логічним продовженням політики, що здійснюється на європейському рівні (Гаазька програма, глобальний підхід до питань міграції...), цей пакт має дати новий імпульс на шляху до по-справжньому спільної міграційної політики.
Діагностика стану САП (Спільної аграрної політики) є на сьогодні особливо актуальною з огляду на опубліковані 20 травня Комісією пропозиції змін до законодавства. Також необхідно провести обговорення того, яким має бути сільське господарство Європи та спільна політика у цій сфері у майбутньому, аби визначити певні спільні принципи діяльності: продовольча незалежність, вирівнювання світових продовольчих дисбалансів, сталий розвиток, довкілля, територіальна збалансованість, якість харчової продукції. У цьому контексті, а також згідно з висновками червневого засідання Європейської ради, головуюча держава провадитиме роботу, яка стане внеском ЄС у пошук міжнародною спільнотою відповіді на продовольчу кризу.
Що ж до теперішньої ролі Європи на міжнародній арені, – вона наразі не має засобів, які б дозволяли їй бути глобальним гравцем, яким вона може бути. Незважаючи на постійний прогрес у здійсненні Європейської політики безпеки та оборони (ЄПБО), Європа залишається позаду очікувань. У другому півріччі 2008 року, відповідно до висновків засідання Європейської ради від грудня 2007 року, європейська стратегія безпеки, що датується 2003 роком, тобто, була ухвалена Європою 15-ти, має бути актуалізована, зокрема в частині, яка стосується продовольчої безпеки, енергетичної безпеки та боротьби з розповсюдженням зброї. Множинність криз потребує посилення європейських потужностей. Це означає, що потрібно буде розвивати необхідні інструменти. Відповідно до Угоди, посилення ЄПБО відбуватиметься у взаємодоповнюваності з НАТО. Ці основні пріоритети є не єдиними у завданнях, реалізація яких продовжиться під час головування Франції у ЄС у кожній зі спеціалізованих секцій Ради (стабільність фінансових ринків, соціальна сфера, культура, розвиток мобільності).
...Звичайно ж, найперше, чого очікують від головування Франції в ЄС громадяни України, – це реальна підтримка України у питанні щодо прийняття до Євросоюзу. Чи справді цей процес неминучий без нашого членства в НАТО (як цілком прозоро натякає вельмишановний пан Амбасадор)?
"Одеські вісті" вирішили поцікавитись думкою щодо цього у двох провідних вітчизняних політекспертів.
Володимир МАЛИНКОВИЧ, політолог:
– Вступ до ЄС без вступу до НАТО для України, звичайно ж, можливий. Більше того, вступ до НАТО зовсім не обов’язковий для включення України у систему зв’язків із Євросоюзом. Позаяк є чимало країн, котрі є членами НАТО і ніяк не можуть потрапити до ЄС. Наприклад, та ж Туреччина.
З іншого боку, є країни, котрі не входять до НАТО і при цьому є членами Євросоюзу – Австрія, Швеція, Фінляндія та інші. Тож входження до ЄС через НАТО це зовсім не обов’язкова процедура. Ми знаємо, що в Європі є держави, так звані старі демократії, – Німеччина, Франція, – котрі хотіли б в якійсь мірі дистанціюватися від дій Альянсу, зокрема й в оборонній політиці. Особливо на цьому наполягають французи.
Олег СОСКІН, доктор економічних наук, директор Інституту трансформації суспільства:
– Будь-яка посткомуністична країна, а надто Україна, яка є пострадянською та постколоніальною державою з більш ніж 300-річним досвідом перебування в лоні Російської імперії, не має можливості увійти до Євросоюзу, оминаючи вступ до Північноатлантичного альянсу. НАТО є військово-політичною, науковою складовою, якщо хочете, інструментом у сфері євроатлантичної цивілізації. А, як відомо, європейська цивілізація це частина євроатлантичної цивілізації. Таким чином, НАТО слугує найпотужнішим інструментом, що гарантує своїм країнам-членам забезпечення національної безпеки і відсутність будь-якої загрози їхній територіальній цілісності. Кожна країна, входячи до НАТО, зобов’язується виконувати всі демократичні правила, характерні для держав, що відносяться до європейської, євроатлантичної моделі розвитку. Що це для неї означає? Ліквідацію засад корупції й хабарництва, ліквідацію кланів, вільну конкуренцію і обмеження влади транснаціональних фінансово-корпоративних груп. Це означає форсування потужного середнього класу, який у країнах-членах складає як мінімум дві третини населення. Це відокремлення бізнесу від політики, перехід до відкритих парламентсько-президентських республік і, відповідно, до влади політичних парламентських партій. Це свобода слова, доступ громадян до рішення державних проблем. І ще це потужний розвиток місцевого самоврядування, передача більшої частини фінансово-економічних ресурсів, політичних та соціальних повноважень на місця, громадам. Ось що означає вступ до НАТО і приєднання до євроатлантичної цивілізації. Хіба ж можна увійти до європейської системи розвитку, до ЄС, не будучи при цьому у НАТО?
Історія не знає випадку, коли посткомуністична країна стала членом Євросоюзу, оминаючи НАТО. Так апріорі неможливо.
