Історія ця проста, зрозуміла і, на жаль, не поодинока. Молодий, енергійний чоловік, маючи організаторські здібності і, як кажуть, підприємницьку жилку, вирішив вирощувати і без посередників продавати екологічно чисті фрукти та овочі. Підстави для цього були. Він ще застав «відкриті кордони» Молдови, Росії та інших країн, тоді дружніх республік великої країни, і кілька років до її розпаду возив з Молдавії ягідно-фруктову продукцію скрізь, де був попит на цей товар. Товар, погодьтеся, ніжний, нетривкий, який потребує відповідної тари, дотримання термінів довезення та інших специфічних умов. Однак, Сергій давав усьому раду і не лише годував сім’ю, допомагав родичам, але навіть накопичив енну суму грошей, яку був готовий вкласти у сільське господарство Кодимського району, і, зокрема, села Олексіївки, тому що жив на межі Придністров’я (всього 7 кілометрів розділяє Кам’янку і Олексіївку), часто бував у цих краях, бачив їхні садові проблеми. На час, коли Сергій Лупашко та його брат – дипломований агроном Микола стали мешканцями України і зареєстрували фермерське господарство з гарною назвою «Круїз», плодоносних високоврожайних садів у Кодимському районі практично не було.
Спочатку, брати взяли в оренду всього 15 гектарів дуже занедбаного саду і взялися у ньому наводити лад. З допомогою місцевих жителів, звичайно, які були щасливі одержати довгоочікувану роботу.
Згадує той час колишня доярка місцевого КСП, котра 20 років життя віддала рідному колгоспові і залишилася «біля розбитого корита», Людмила Мартинюк, як точку відліку нового життя, де з’явилася можливість нормально харчуватися, купувати необхідні речі, навчати дітей і онуків. Такі люди палко підтримували фермера і молилися Богу, щоб він успішно продовжував свою справу. Були й інші, які, посміхаючись, спостерігали «яку там садову революцію» проведе чужинець. І коли наступного року врожай яблук склав всього 4 тонни ті, скептики, вважали себе майже провидцями.
Але, незважаючи на зазнані збитки, Лупашко регулярно платив робітникам обіцяну зарплату, запевняючи, що наступний рік буде успішнішим. І був правий. Окрилені фермери розширили площу оренди до 35 гектарів. Одержаний врожай перевищив 300 тонн яблук. Для зберігання їх потрібно було обладнане приміщення, яке малося у сусідньому селі Грабовому і було порожнє, оскільки на сад тут давно махнули рукою. Керівник місцевого господарства погодився виручити Лупашка, але за умови: бери, мовляв, і наш сад, все одно пропадає. Неохоче фермерське господарство «Круїз» взяло під свою опіку ще 50 гектарів саду, де половина дерев вже практично не плодоносила.
Виходжували «надбання» два роки, а коли сад «ожив» і почав давати прибуток, колишній керівник «передумав». І щоб надати розірванню довготермінового договору «законного вигляду», вирішив зібрати сільський сход і з його волі повернути на той час вже громадську власність» назад. Але прорахувався. Адже у фермерському господарстві Лупашка працювали мешканці різних сіл, зокрема і Грабового. Вони бачили, як не покладаючи рук, від зорі до зорі, без вихідних і відпусток, працюють брати, як розширюється поле їхньої діяльності: з’явилися теплиці, овочеві плантації, сучасна техніка, а в селі – нові дороги, благодійні акції, і молодь з вищою освітою почала повертатися до Олексіївки. Одне слово, почалося нове життя. І люди проголосували за Сергія. Здавалося б, питання вичерпано. Тим більше, що про фермерське господарство заговорили у районі, почали писати у районній газеті, говорили, керівника представили до нагороди обласної держадміністрації.
Проте, разом з місцевими «зацікавленими особами» «Круїз» приглянувся і декому в обласному центрі. Різні чутки ходять, навіть і такі, що полює за Сергієм Івановичем ціла «мафія». І посміявся б Лупашко над цими розмовами, якби не низка проблем, які виникають суцільним ланцюжком. Раптом прямо в саду почали перевіряти документи у працівників фермерського господарства і, не визнаючи ксерокопій паспортів, «загребли» всіх із саду прямо до комендатури, де протримали до 12 години ночі, хоча родичі принесли оригінали. І багатотонну фуру з помідорами ні з того ні з сього не допустили на ринок у Києві. Теж через з’ясування, а чи справді продається товар фермерського господарства. Поки перевіряли і впевнилися, товар зігнив. Потім представника правоохоронних органів нібито побили робітники Сергія Івановича. А «на закуску», так би мовити, у машині Лупашка після тричі проведеного обшуку знайшли бойовий патрон і пакетик з білим порошком, вартістю, як з’ясувалося пізніше, 1000 гривень... Маючи в обігу продукції і техніки мільйонів на три, батько трьох дітей Сергій Іванович Лупашко, нібито зайнявся кримінальними справами – навіть сліпий побачить підставу.
Щоправда, у кримінальній справі Лупашко «значився» поки що свідком, але... Його почали регулярно викликати до відповідних інстанцій, де вмовляли, погрожували, натякали. Нову, гарну, швидкісну машину «заарештували». «Нібито машина вчинила злочин і підлягає тюремному ув’язненню» – дивувалися селяни.
А поки фермер відвідував Одесу, погнили й інші помідори – на полі, не встигли зібрати частину яблук, і вони обсипалися – «Слава переможцям», одне в одне. (Спекулянти на базарі мінімум по 5 гривень за кілограм продають).
– Можливо, вони до цього і ведуть, розорити нас і прибрати до рук, – розмірковує Микола Лупашко, розмовляючи з людьми.
– Не дамо! – запевняють робітники. Люди готові хоч до суду, хоч до Міністерства, хоч трасу перекривати. Не десятки, сотні підписів на захист Сергія Лупашка стоять під листами, які відправляють до різних інстанцій.
«У демократичному суспільстві, де враховують думку народу, ці голоси ігнорувати неможливо» пишуть наші колеги-журналісти Кодимської районної газети «Вісті Кодимщини».
Чи почують їх у нас, чи звернуть увагу на благання Наталії Цуценюк, яка звертається зараз до керівництва обласної держадміністрації, прокуратури, міліції, СБУ? Цитую: «Захистіть нас від бандитів! Дайте можливість жити і працювати на рідній землі!» Що тут додати?
