– Щодо законопроектів, які стали формальним приводом для виходу «Нашої України» з коаліції.
– Давайте скажемо, що це не формальний привід, а зачіпка, яку так довго шукав пан Балога. З першого дня створення коаліції, яку він так не хотів, він шукав зачіпку, як довалити союз демократичних сил, щоб потім реалізувати свій план, який він обговорив з найбагатшими людьми країни у своєму державному кабінеті. І от, нарешті, він знайшов цю зачіпку у голосуваннях минулого вівторка. І сьогодні дуже дивна ситуація, коли люди, які йшли у Верховну Раду на гаслах демократичної єдності, у односторонньому порядку без жодного обговорення з партнерами її розірвали, а тепер звинувачують усіх у тому, що коаліція розпалася. Даруйте, “Народна Самооборона” голосувала проти розвалу демкоаліції на засіданні фракції. Якщо В. Кириленку (а насправді – Балозі) не сподобалося голосування БЮТ разом з Партією Регіонів, очевидно, треба було сісти за стіл переговорів і поговорити двом Кириленкам. Хіба це проблема? Що, ніколи не було такого, щоб “Наша Україна” голосувала з Партією Регіонів?
– А це нормально, коли ваша фракція дає вісім голосів за голосування фактичного закону про імпічмент?
– Я можу зараз сказати офіційно. “Народна Самооборона” жодного голосу не дасть за процедуру імпічменту Президента Ющенка. Я це гарантую. Жодного голосу ні за яких обставин. Не дивлячись, на те скільки в мене є образ на Президента, скільки є несправедливих дій з його боку щодо мене і моєї політичної сили, жодного голосу не буде. Бо слово “імпічмент” є табу для будь-якого відповідального політика цієї країни. Але якщо це право прописано у Конституції і треба сформувати механізм ймовірного конституційного права Парламенту на імпічмент, то це нормальне явище. Це реальне утвердження системи противаг. Президент має право розпустити Верховну Раду, але і парламент може за певних обставин відправити у відставку Президента. Але ще раз підкреслю: ми не дамо жодного голосу за імпічмент. Це – принципова позиція Самооборони.
– Ви наполягаєте на звільнені Балоги, але слабо віриться, що це вирішить ситуацію. Припустимо, що Президент каже: я звільню Балогу, а ви виключіть з фракції Жванію, то ви б на це погодилися?
– Я дуже добре пам’ятаю той вечір у Гуті Івано-Франківської області, коли Кириленко, я та інші особи зустрічались з Президентом по остаточному узгодженню списку “НУ”-“НС”. Жодних зауважень до Жванії у Президента не було. Очевидно, тоді він добре пам’ятав і роль Жванії у підтримці “Нашої України” у 2002 році, і у Помаранчевій революції 2004 році, і у діяльності демократичних сил у 2006 році, та врешті-решт пан Жванія був на всіх нарадах у Секретаріаті під час підготовки і проведення дострокових виборів 2007 року. На всі важливі зустрічі він запрошувався. Тому коли мені раптом почали говорити про ці напружені стосунки, які раптом виникли між Президентом та Жванією, то я відразу ж сказав: це їхні проблеми. Вибачте, ці люди настільки близькі були один до одного у період, коли я не знав їхнього особистого та політичного життя, що я не хочу бути заручником образ та помсти двох кумів, до безглуздої затії Балоги з позбавлення Давида українського громадянства. Жванія не торпедував Президента, Жванія не розвалює демократичну коаліцію. Натомість, пан Балога з першого дня ставив за мету – не допустити саме такої коаліції. А коли вона попри його волі (я особисто мав телефонну розмову з Президентом, щоби добитися одностайного голосування фракції за Прем’єр-міністра Тимошенко, я особисто наполягав на зміні деяких міністрів, які були неприйнятні для “НУ”-“НС”, щоби врятувати демократичну коаліцію) відбулася, і Балога програв, то він з першого дня почав робити все, щоби її розвалити. Тобто, де-юре ми маємо коаліцію, де-факто – уряд нічого не може зробити. Що робити міністру внутрішніх справ, який не може провести закон про зміцнення безпеки на дорогах? Що мені робити, якщо я не можу провести закон про реальне протистояння наркоманії? Що мені робити з невизначеним статусом оперативно-розшукової діяльності? Такі ж питання виникають у кожного міністра.
– Хіба тільки ЄЦ у цьому винуватий?
– ЄЦ забрав у коаліції голоси. Він просто відмовився за це голосувати. А дурний приклад заразний. Якщо десять людей можуть вимагати від коаліції що завгодно, то з двома голосами переваги це можуть вимагати будь-які три людини. На трьох зібралися і почали диктувати свої умові всій країні. Це безвідповідально. Ми можемо будь-які епітети застосовувати до членів ЄЦ, але я не прихильник цього, бо, вибачте, всі вони за моєю спиною йшли в парламент. І я не опущуся до того, що вони собі дозволяють по відношенню до мене. Але у даному випадку йдеться про Балогу, який свідомо розвалює коаліцію, у той же час, домовляючись про співпрацю з тими, кого він тепер називає кремлівськими агентами. На жаль, така українська підкилимна візантійська політика, яка відроджена, здавалося б, із назавжди забутих кучмівських часів саме паном Балогою. Саме він відновив та привчив Віктора Андрійовича до спокус такої візантійської і часто хамської політичної поведінки. Мені здається, що він був засланий в Секретаріат, аби знищити рейтинг Віктора Ющенка. І він з цим завданням справився на всі сто.
– Але, погодьтеся, ви пожалкували, що не вийшли із зали 2 вересня, що зробили заяву про те, що продовжуєте працювати у парламенті?
– А як ми мали чинити? Я був на телефонному зв’язку, мені передзвонили, спитали, що робити. Я спитав у депутатів, яка їхня думка. Вони кажуть, нас обрали депутатами, рік не було можливості працювати, зараз є така можливість, ми зайдемо в зал і будемо працювати так, як велять наші переконання. Деякі закони ми підтримуємо, деякі – ні. Вчора по деяких законах ми голосували, по деяких – ні. Вибачте, якщо доярці не доплатили премію, то вона що, на знак протесту перестане ходити доїти корову? То чому депутат у знак протесту не сідає за пульт? Він може не тиснути кнопку, може бути проти, але він там повинен бути. Залишати зал – це ненормальний вияв політичних амбіцій. Це не школа, де можна на зло вчителю прогуляти урок.
– Давайте пригадаємо передісторію ваших стосунків. На початку літа “Народна Самооборона” відмовилися приходити на спільну зустріч фракції із Президентом...
– “Народна Самооборона” підійшла до Секретаріату Президента і висловила бажання зустрітися із Президентом окремо за участю лідера, яким є Юрій Луценко. Наш представник був на тій зустрічі і доніс цю інформацію. Президент сказав «добре». Але після цього «добре» нічого не змінилося. Після цього відбулися ганебні дії Секретаріату, коли, наприклад, міністр внутрішніх справ запрошується на нараду силовиків з питань протидії наркозлочинності, а потім заходить клерк і каже «покиньте зал, бо ми вас не запрошували». Це повторювалося неодноразово, очевидно, розраховуючи на мою бурхливу реакцію. Але я вмію тримати себе в руках, коли від цього залежить відомчий і державний інтерес. Після цього у мене ні разу не було зустрічі із Президентом. Навіть на зустріч, як було анонсовано, міністрів “НУ”-“НС”, яким я, нібито, також є, я не був запрошений. То чому ж вони обурюються, що я був на засіданні Кабінету Міністрів? Але годі про це – ця мишача метушня нікому не потрібна. Є принципові речі: у 2006 році сварка БЮТ та “Нашої України” розвалила єдність демократії. Вони “проТАКали” владу і дали дозвіл на згортання європейського курсу України. Тоді Луценко пішов і створив “Народну Самооборону” під гаслом об’єднання демократії. Тоді Луценко на розмовах з Президентом був потрібен, і тоді я, жертвуючи, своїми амбіціями, рейтингами і можливостями самостійно пройти до Верховної Ради, пішов у “Нашу Україну” для того, щоб вона не змогла знайти зачіпки для нестворення коаліції з БЮТ. Я робив все, щоб демократи виграли і об’єдналися. Наша квота в списку “НУ”-“НС” – 20 відсотків, ми б могли претендувати не тільки на МВС, але й більше. Але ми відмовилися – зокрема і від посади голови АМК, претендентом на яку так часто називали пана Жванію. І це тільки для того, аби БЮТ і “Наша Україна” не розсварилися. Що ще я маю зробити? Кому ще я маю догодити, щоб врешті-решт дві найвищі посадові особи, два лідери демократичних сил домовилися між собою? “Народна Самооборона” робить те, що може. Вона закликає припинити амбіційні свари. Але є люди, які не тільки не хочуть поступатися своїми інтересами, але, отримавши все можливе і неможливе, навпаки, тупо розвалюють спільну справу. У мене із Балогою були різні періоди. Були в нас і добрі стосунки, і нормальні, і погані, і дуже погані, але я завжди сподівався, що з ним можна розмовляти. Але те, що почалося за останні декілька місяців, означає, що розмовляти з цією людиною неможливо. Ніколи він не робив те, про що ми домовлялися. Ніколи він не враховував жодних інтересів або навіть моральних і психологічних навантажень, які виникають після його дій, у своїх же колег. Балога – бєспрєдельщик, це його фірмовий стиль. Він дуже ефективний на короткій дистанції, бо люди в шоці від того, що робиться те, чого не можна робити в принципі. Але на довгій дистанції він завжди буде програвати. Бо коли людина приходить до тями і розуміє, з ким має справу, то просто відмовляється від будь-яких контактів із ним.
– Тепер Віктор Балога каже, що на нього замах готувався...
– Це – маячня. Тема замахів повинна бути предметом розгляду спецслужб. А лист Балоги мені нагадує явку з повинною. Держслужбовець не може літати на літаках, проплачених офшорною кампанією, а він написав про це у своїй заяві.
– Що буде через місяць – вибори чи нова коаліція?
– Не буду прогнозувати. У цій ситуації це абсолютно безнадійно. Нинішній формат об’єднання демократів є важким, але вкрай необхідним.
– У вашій фракції остаточно сформувалося бачення державного устрою як парламентської республіки?
– У нас практично всі сповідують саме такий підхід. Хоча Тарас Стецьків вважає, що лише президентська сильна рука може зберегти та розвинути Україну. Решта, зокрема і я, схиляються до парламентської моделі при умові концентрації повноважень у Прем’єр-міністра, відмови від дублювання урядових функцій ще в якомусь центрі (СП чи РНБО, неважливо). Мені здається це більш логічним, бо наділений такими повноваженнями керівник стає під народним контролем не раз у п’ять років, як Президент. Він постійно під контролем колег по Кабміну і парламенту. Він вимушений враховувати всі “за” і “проти” постійно, а не раз на п’ять років. Мені здається, що це довший шлях, але більш надійний. Звичайно, освічений диктатор дає результат. Але згадайте, що може бути, якщо диктатор буде не дуже освічений. Тож, щоб не виправляти щоразу черговий кучмізм, як би він не називався, повноважного керівника слід контролювати постійно.
– Президент здатен почути вашу аргументацію? Чи скаже, що це – зрада?
– Я ніколи цю позицію не приховував. Підходи Самооборони і мої особисті не змінилися з часів Майдану. Патякання про зраду прошу залишити. Я стояв і стою на позиціях Майдану. Хто з нього втік, то це його проблеми. Якщо втік Мороз, то я не бачу вини за те, що я не з ним. Якщо сьогодні Ющенко-2008 дискутує «і словом і ділом» з Ющенком-2004, то це не моя проблема. Я намагаюсь помірковано висловлюватися до великих вождів, сподіваючись, що вони згадають не лише амбіції, але й відповідальність перед тими, хто їм дав владу. Я слово “зрада” пропоную вживати до тих, хто зраджує людей, а не політиків. Коли політики між собою проводять комбінації, то давайте облишимо це слово. Головне – не зраджувати обіцяне народу.
– Ви готуєтеся до дострокових виборів?
Будь-який нормальний політик готується до виборів на другий день після завершення попередніх. Але я вважаю, що вибори не потрібні. З 2004 року люди тричі давали відповідь, що вони за перемогу об’єднаних демократичних сил.
