Показником стабільної роботи морського нафтового термінала «Південний» у першому півріччі 2008 року було відправлення від його причалу близько 10 вантажених нафтою танкерів щомісяця. У червні їхня кількість трохи зменшилася: до 8, у липні – до 5. Але, як відзначив начальник цього підприємства Володимир Кігітов, це пов’язано із початком роботи Одеського НПЗ «Лукойл», а взагалі термінал працює стабільно і головне – рентабельно.
Мабуть, позитивно вплинуло те, що будівництво системи магістральних трубопроводів України, об’єднаних у ВАТ «Укрнафта», було добре продумане. До системи входять нафтопровід «Дружба», Придністровські магістральні нафтопроводи, нафтопровід «Одеса – Броди» та морський нафтовий термінал «Південний». Дане акціонерне товариство створене рішенням уряду в 2001 році, а підприємства, об’єднані ним, мають стаж не менше 40 років. Але сьогоднішні зміни на нафтових ринках світу та Європи продиктували інші умови експлуатації, зокрема трубопроводу «Одеса – Броди» та залежного від його роботи МНТ «Південний».
Як говорить В. Кігітов, його особливістю є не лише можливість завантаження нафти на судна, як це відбувається зараз, але й здатність приймати нафту із суден і потім перевалювати її у аверсному режимі, тобто у зворотному напрямі.
Останні роки періодично озвучується ідея продовжити цю трубу й дотягти до польського міста-порту Плоцька. На карті він позначений маленьким силуетом намальованого танкеру. На думку багатьох фахівців, ідея непогана, але втілення її може бути проблематичним.
Термінал має усі технічні дані, щоб приймати наливні судна із постачанням азербайджанської нафти. Таким чином, він може бути розглянутий як важлива ланка Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору та зі стратегічної точки зору бути альтернативним варіантом перекачування російської нафти, яке провадиться на сьогоднішній день. Це ж може бути розглянуто як вирішення питання про енергетичну незалежність України від свого східного сусіда по СНД.
Але на справі нафта із Каспію за багатьма причинами поки що не надходить. І трубопровід «Одеса – Броди» заповнений, й далі перекачує російську нафту, переважно із Західного Сибіру. Там тюменські родовища хоч і багаті, але містять у свердловинах нафту, яка поступається якістю іншим сортам.
Оскільки до даного трубопроводу врізаються лінії, які прямують ще з радянських часів на нафтопереробні заводи Одеси, Лисичанська, на великі підприємства Кременчука та Херсона, зрозуміло, що індустрія цих центрів живиться російською енергетичною сировиною.
Звідси стає зрозумілим програмне завдання провести трубопровід, оминаючи Росію, для чого найбільше підходить територія Польщі. Тільки чим тоді наповнювати трубу?
Оскільки лінія «Одеса – Броди» може працювати або у аверсному, або в реверсному режимах, але не у двох одночасно, питання про відмову від послуг сибіряків та заповнення труби азербайджанською нафтою стає сьогодні найактуальнішим.
Якби азербайджанська сторона могла забезпечити завантаження української труби 9 млн тонн на рік, це було б гарантом подальшої стабільної роботи українського нафтопроводу, тільки тепер вже у зворотному режимі. Тоді якісніша нафта Каспію повинна буде підвозитися танкерами, які зможе приймати термінал «Південний». І потік «рідкого золота» може бути спрямований на українські заводи до Дрогобича та Надвірного, а надлишки – далі до Словаччини та Угорщини.
Але зараз є протокольна угода, підписана цього літа в Баку дирекцією НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» та НПК «Галичина» і азербайджанськими постачальниками. Останні брали на себе зобов’язання до кінця 2008 року постачити до трубопроводу «Одеса – Броди» 3 млн каспійської нафти. А у 2009 році – 5 млн тонн. Це підтверджує, зокрема, голова правління Дрогобичського НПЗ «Галичина» Олександр Лазорко, що цитується у бюлетені «Газ і нафта», № 7, 2008 рік.
Витрати щодо організації роботи нафтопроводу у зворотному напрямі бере на себе оператор труби, що досить недешево. Щоб трубопровід працював, потрібно забезпечити його заповнювання так званою технічною нафтою. Цей постійний обсяг, який має бути в трубі, дорівнює 470 тис. тонн. Оскільки одна тонна каспійської нафти на сьогодні коштує близько 800 доларів, загальна стартова маса нової нафти, яку доведеться загнати до труби, щоб почати експлуатацію, коштуватиме приблизно 370 млн доларів.
Деяку частку сумнівів вносить те, що оператор аверсного режиму не поспішає оприлюднювати гаранти, видані йому західними банками. Крім того, немає впевненості, що угода про постачання із Азербайджану за нинішніх часів раптових змін може бути надійним та довгостроковим. З цих причин польська сторона лише вивчає ситуацію, але не вкладає реальних коштів у добудування труби від кордону з Україною до Плоцька.
Але найголовнішою перешкодою до повороту нафтопотоку назад стала незгода із цією ідею Голови українського уряду, про що була її заява у телеефірі.
А поки що тривають дебати, варіант використання магістралі «Одеса – Броди» у нинішньому вигляді сьогодні вигідний і українській, і російській сторонам. Сибіряки відправляють свою корисну копалину до Чорного моря, при цьому розвантажуючи свій порт Новоросійськ.
А Україна одержує плату за надання послуг із транзиту цієї нафти та за приймання танкерів-»стотисячників», які швартуються біля терміналу «Південний», і в цьому розумінні однаково, куди тече нафта. Якщо вважати цей продукт інструментом регулювання політичних відносин між двома державами, то можна сказати, що поки що перемагає здоровий комерційний глузд.
