Те, про що так довго говорила більшість політиків, справдилося. Розпад коаліції і наступні позачергові вибори наприкінці 2008 року завбачалися ще дев’ять місяців тому. Тоді я говорив, що їх спробують спровокувати і провести. Зараз – це реальність.
ЗАКІНЧЕННЯ ІМУНІТЕТУ ПАРЛАМЕНТУ
Відразу хочу зазначити, що Партія регіонів завжди послідовна у своїх принципових позиціях, тому й зараз виступає проти екстрених позапланових виборів до парламенту. На користь такого варіанту розвитку подій говорить теза, яка часто озвучується з усіх сторін, – проведення виборчого процесу поглинає сотні мільйонів гривень народних грошей, які життєво необхідні державі і суспільству.
Ситуацію, яка склалася, потрібно правильно «прочитати».Отже, парламент сьогодні поставлений у рамки – нова коаліція або безкоаліційна Рада і можливі дострокові вибори. Нагадаємо, що 16 вересня цього року Головою Верховної Ради оголошено рішення про припинення коаліції. У разі провалу переговорів щодо створення нової більшості в будь-якому форматі Глава держави одержить конституційне право розпустити безкоаліційну Раду. Таким чином, Президент зможе вже 17 жовтня 2008 року оголосити про розпуск Верховної Ради. До того ж до цього часу мине річний термін з моменту обрання Верховної Ради VІ скликання (дата оголошення Центвиборчкомом результатів виборів Верховної Ради VІ скликання – 15 жовтня 2007 р.), що позбавить парламент конституційного імунітету від можливого припинення повноважень.
У частині другій статті 77 Конституції України відзначається, що проведення позачергових виборів здійснюється у шістдесятиденний термін від дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Тобто, простий арифметичний підрахунок дає дату, наприклад, 21 грудня – це неділя, може бути і пізніша дата. У цьому разі все залежить від волі Президента України. Тобто дамоклів меч розпуску висітиме над Верховною Радою дев’ять місяців: з 17 жовтня 2008 року до 23 липня наступного, 2009 року, коли набере чинності ще одна конституційна норма-обмежник, яка забороняє розпускати парламент в останні шість місяців повноважень Президента України. Президент пройшов урочисту процедуру приведення до присяги (інаугурацію), згідно зі ст. 104 Конституції, 23 січня 2005 року, тобто його повноваження завершуються 23 січня 2010 року.
ЯКЩО ПОДАНІ ЗАЯВИ ПРО ВІДСТАВКУ
У зв’язку з останніми подіями актуальним є питання подальшого перебування Прем’єр-міністра України і Голови Верховної Ради України на своїх посадах.
Відповідь на поставлене запитання потрібно шукати в коаліційній угоді. Саме цей нормативний документ не лише описує умови формування коаліції, але й передбачає порядок вирішення внутрішньоорганізаційних питань її діяльності, а також її припинення. Невід’ємною частиною угоди є регламент коаліції, у п. 13.2. якого визначено, що припинення діяльності коаліції спричинить подання Прем’єр-міністром України і Головою Верховної Ради України заяв про відставку. Таким чином, існують підстави стверджувати, що Прем’єр-міністр і Голова Верховної Ради зобов’язані подати заяви про відставку після припинення діяльності коаліції. Однак характер їхніх зобов’язань різний.
Однозначнішими є положення чинного законодавства щодо відставки Голови Верховної Ради України. Його діяльність регулюється Регламентом Верховної Ради України, який визначив нормативність і обов’язковий характер коаліційної угоди. Отже, він зобов’язаний подати заяву про відставку його з посади у зв’язку з припиненням діяльності коаліції. Надалі рішення про відставку з посади ухвалюється Верховною Радою у 10-денний термін з моменту включення зазначеного питання до порядку денного сесії (ст. 71 Регламенту Верховної Ради). Якщо особиста заява Голови Верховної Ради про відставку його з посади не задовольняється Верховною Радою, він має право припинити виконання посадових обов’язків через 15 днів після розгляду цього питання (ст. 72 Регламенту Верховної Ради).
Тому після подання заяви і до ухвалення рішення Верховною Радою Голова Верховної Ради далі обійматиме посаду, до того ж, у разі не задоволення заяви парламентом, він буде ще 15 днів виконувати покладені на нього обов’язки.
Із прийняттям відставки Глави парламенту пов’язано багато проблем. Адже норми Конституції чітко і однозначно визначають, що закони, ухвалені Верховною Радою, підписуються Главою парламенту. Якщо прийняти заяву і звільнити від обійманої посади Голову Верховної Ради, то нікому буде підписувати закони. Задоволення відставки Глави парламенту прямо пов’язано із призначенням нової кандидатури на цю посаду.
Заяву про відставку подано Арсенієм Яценюком 17 вересня цього року, тобто надалі слід очікувати розгляду цього питання і обрання нового Голови Верховної Ради. Але поки що заяву не розглянуто на засіданні парламенту, його глава виконує свої обов’язки повною мірою і без приставки «в.о.».
Підкреслюю, що посаду Голови Верховної Ради, якщо тільки вона звільниться, належить якнайшвидше заповнити. Адже, відповідно до Конституції, тільки він має право підписувати ухвалені Верховною Радою закони. Вакантна посада Глави парламенту, таким чином, призупиняє законодавчий процес.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ БЕЗ ПРИСТАВКИ «В.О.»
Щодо Прем’єр-міністра існують певні зауваження. Суть їх у тому, що діяльність уряду регулюється Конституцією України і Законом «Про Кабінет Міністрів України», які містять положення про те, що подання заяви про відставку — це право Прем’єр-міністра, а не обов’язок. Що відомою мірою суперечить коаліційній угоді і свідчить, що обов’язок Прем’єр-міністра України подати заяву про відставку після припинення діяльності коаліції є більше політичним, ніж юридичним.
Навіть заява Прем’єр-міністра про відставку – це ще не відставка. Але якщо вона все-таки з’явиться, Верховна Рада протягом 10 днів буде зобов’язана за цією заявою проголосувати, і 226 голосів буде досить для вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра.
Відставка Прем’єр-міністра України, згідно зі ст. 115 Конституції, ст. ст. 13 і 16 Закону «Про Кабінет Міністрів України», автоматично спричиняє відставку всього Кабінету Міністрів України. Після чого весь Кабінет Міністрів, на чолі з Прем’єр-міністром, далі виконують свої обов’язки до формування нового уряду. На що відводиться також певний термін – 60 днів, протягом якого повинен бути сформований персональний склад Кабміну. Якщо народні депутати не встигають вирішити це питання у зазначений час – це ще одна конституційна підстава для Президента, щоб розпустити парламент.
Навіть розпуск Верховної Ради ніяк не вплине на діяльність Кабінету Міністрів. Юридично жодних обмежень на статус уряду це не накладає. У цьому разі Кабмін працюватиме до першого засідання Верховної Ради VІІ скликання, після чого далі виконує свої обов’язки, знов-таки, до завершення формування нового уряду. Підкреслюю, далі здійснює повноваження, тобто і функції, і права, і обов’язки, без чого неможливо забезпечити безперервне і відповідальне управління державними справами і зберегти працездатну вертикаль органів влади. Причому жоден із членів Кабінету Міністрів не буде обмежений у своєму статусі і не буде «виконувачем обов’язків».
У недалекому майбутньому нас може очікувати новий формат більшості, «безкоаліційна» Рада або дострокові парламентські вибори. Але хочу відзначити, що, «прищеплюючи» людям звичку до дострокових виборів і щорічної зміни урядів, Україна не долучається до позитивного досвіду цивілізованих демократій. Історія знає безліч плачевних результатів таких нескінченних виборів. Політична або економічна криза не вирішується тільки механічною зміною парламентської більшості.
