– Це справжнє свято для всіх лікарів-фтизіатрів, – говорить головлікар Одеського обласного протитуберкульозного диспансеру Віталій Філюк. – За час моєї роботи це вже п'ята подібна спроба, але вперше ми перейшли від етапу переговорів до етапу реалізації.
Ці слова були виголошені на церемонії урочистого закладання підмурівку одного з майбутніх корпусів нового протитуберкульозного диспансеру. Його буде споруджено на території села Усатового Біляївського району. Губернаторові Миколі Сердюку, голові облради Миколі Скорику і в.о. президента ЗАТ футбольний клуб «Чорноморець» Олегу Марусу особисто довелося мати справу з кельмами і цементом, закладаючи пам’ятні цеглини. Зрозуміло, що це був символічний жест. Але символи для того й існують, щоб відображувати цілком реальні речі...
Давайте замислимося: за стандартами Всесвітньої організації охорони здоров'я, рівень захворюваності на туберкульоз у понад 50 чоловік на 100 тисяч населення вже вважається епідемічно небезпечним. Середній показник по Україні – «за 70», по Одеській області – 87 чоловік на 100 тисяч населення. Тобто, ми практично вдвічі перевищуємо епідемічний поріг. У цього явища багато причин – соціальних, економічних... Але щодо лікування – воно повинно бути якісним. Адже особливу небезпеку становляють саме «недоліковані» форми туберкульозу, які вже набули стійкості до багатьох антибіотиків. А у нас пацієнти найчастіше самовільно припиняють лікувальний процес – то з особистих причин, то не витримавши «умов лікування». Будинок «старого» тубдиспансеру на вулиці Бєлінського, мабуть, яскравий приклад того, в яких умовах лікувати не треба. Тіснота, скупченість (усього 2,5-3 квадратні метри на одне ліжкомісце, при нормі у 7,5). Чи варто дивуватися, що за таких умов дедалі частіше заражаються медики, а як наслідок – навіть виникають кадрові проблеми. І, нарешті: люди з відкритою формою туберкульозу перебувають у безпосередній близькості від такої зони відпочинку як парк Шевченка, через відсутність очисних споруд хвороботворні стоки розносяться каналізацією по всьому місту... Але ж у Європі давно вже прийнято стандартну практику: інфекційні містечка виносяться за межі міста. Біляївський район щодо цього можна вважати вдалим варіантом – з одного боку, за містом, з другого боку, у безпосередній близькості від траси. Тим більше, що після завершення будівництва інвестори обіцяють подбати і про зручну транспортну розв'язку. Орієнтовні витрати на цей проект становлять близько 175 млн гривень. Роботи мають бути завершені до кінця 2011 року. Відповідну угоду, підписану Одеською облдержадміністрацією і ЗАТ ФК «Чорноморець», було схвалено сесією Одеської облради. Тільки після завершення робіт інвестор отримає у розпорядження ділянку по вулиці Бєлінського.
– Безумовно, у будь-якому інвестиційному проекті є бізнес-складова, – не приховує Олег Марус. – Але, повірте мені, основна спрямованість цього проекту – соціальна. Це тривала перспектива. Ви знаєте, що, за умовами інвестування, ми повинні спочатку спорудити і переобладнати центр, перевезти всіх хворих і медперсонал. І лише після цього перейти до своїх інвестиційних завдань, спробувати повернути гроші і, можливо, ще заробити. Це станеться не через рік-два, а зараз навіть на місяць уперед важко прогнозувати ситуацію. Тому я і не можу сказати, що конкретно буде споруджено на Бєлінського. Спочатку завершимо цей проект, а потім будемо орієнтуватися на кон'юнктуру ринку. Ще раз підкреслю: ми розуміємо свою відповідальність як бізнесу в соціальних питаннях, тому й запустили цей проект.
Ви знаєте, мою родину зачепила ця хвороба, перехворів дядько. Тому я знаю, які умови на Бєлінського, і можу сказати, що це будуть земля і небо. Тут буде створено всі умови, щоб люди могли подолати захворювання. Замкнутий цикл щодо очисних споруд, харчоблоки, зовсім інша кількість людей у палатах... Всі будинки будуть між собою поєднані, не потрібно буде переїжджати з місця на місце. Це буде унікальний комплекс на території всієї України.
Доки у підмурівок центрального корпусу закладалися пам'ятні цеглини з табличками, буквально за двадцять метрів провадився монтаж будівельних конструкцій другого корпусу. Таким чином, роботи вже справді перейшли у практичну площину. І це – ще один плюс інвесторові. Адже згаданий вище Віталій Філюк недаремно згадував про «спробу номер п'ять». Ще у 1983 році було почато листування про необхідність спорудження такого комплексу. Але... ідеї залишалися ідеями, потенційні інвестори відступали перед труднощами. Чудова постанова Кабінету Міністрів (2003 рік) про спорудження нових протитуберкульозних диспансерів у всіх обласних центрах теж не отримала матеріальної підтримки.
– Держава не хоче або не в змозі займатися цією проблемою, – нарікає губернатор Одещини Микола Сердюк. – У 2003 році це коштувало б 45 млн гривень, тепер уже 175... Тому ми разом з облрадою вирішили знайти генерального інвестора, який міг би розв'язати цю проблему. Отже, величезна вдячність ФК «Чорноморець».
– Це буде новітній корпус на 620 місць, – додав Микола Скорик. – Окремі палати з усіма зручностями. І я упевнений, що через три роки ми з вами зустрінемося тут ще за більш урочистих обставин, щоб перерізати червону стрічечку на відкритті диспансеру. Це дуже важливий проект для нашого регіону.
