Чергова сесія Татарбунарської районної ради, у роботі якої взяв участь заступник голови обласної ради Микола Тіндюк, розпочалась із заслуховування звіту голови райради Наталі Кожухаренко про свою діяльність за 2007 – 2008 роки. Його обговорення пройшло конструктивно. Гостру дискусію викликав виступ заступника начальника Саратської міжрайонної Державної податкової інспекції Валентини Шинкаренко. Наведені нею дані, порівнювані із підсумками роботи саратських податківців, виявилися явно не на користь татарбунарських. Хоча Татарбунарський район і за площею більший за Саратський, і структура народного господарства тут потужніша. Різниця у показниках щодо збирання місцевих податків була настільки великою, що примушувала депутатів замислитися: чому, власне? Причину, що лежить на поверхні, висловив Микола Тіндюк.
– Що ж виходить? – сказав він. – Структура господарського комплексу Татарбунарського району досконаліша та багатогранніша, аніж у Саратському, у той же час податків збирають менше. Чи не тому, що центральний апарат податкової інспекції предметніше займається тією службою, яка до нього ближча? Інакше кажучи, до Татарбунар не завжди руки доходять. Проблему може розв’язати створення самостійного підрозділу Державної податкової служби на території Татарбунарського району.
А взагалі татарбунарцям (та й хіба тільки їм!) неодноразово доводилося переживати нервовий шок від різноманітних карколомних нововведень, від яких не можуть оговтатися й досі. Один із завжди рішуче налаштованих депутатів, голова постійної бюджетної комісії райради Віктор Данкоглов висловився без натяків:
– Татарбунарський район зробили свого роду випробувальним полігоном. Сільгосппідприємства розорили, податківці їх зробили банкрутами, а ще одна відома структура – пустила з молотка. У нас забрали «Телеком», пошту, військкомат. Це що – виправдано?
Справді, з чиєїсь легкої руки усі ці організації перемістилися до Сарати. Хоча, за великим рахунком, Татарбунари мають статус міста, а Сарата – селище міського типу. Виїхала туди ж і податкова служба. Тим часом у Татарбунарському відділенні значиться 1400 юридичних та 2300 фізичних осіб, тоді як у Сараті відповідно – 600 та 1900. Різниця, погодьтеся, істотна.
Важко вважати рішення щодо такого «переїзду на ПМЖ» до Сарати адекватним ще й тому, що залишена була міцна матеріально-технічна база – вважай, нове двоповерхове приміщення із кабінетами, відмінно обладнаними оргтехнікою. Відійшов до Саратської інспекції і автотранспорт. І це дуже ускладнює зараз роботу татарбунарських податківців.
Як не намагалися депутати знайти хоча б якесь виправдання таким маніпуляціям – не знайшли. Не вкладається в голові, як можна було проігнорувати той незаперечний факт, що на території району розміщена піщана коса Чорного моря із трьома (та якими!) зонами відпочинку. Це усім відомі, популярні у ближньому та далекому зарубіжжі, Рассєйка, Лебедівка, Катранка. Це 120 баз із мережею, яка активно розвивається, (останнім часом – особливо), підприємств, які обслуговують приїжджих на відпочинок.
Сьогодні у Татарбунарському відділенні працює 22 фахівці, а до «нововведень» їх було 50. Тобто десятки досвідчених податківців залишилися без роботи. Хтось брав до уваги долю цих людей, які безвинно постраждали? Чи це для когось така собі «дрібниця»?!
Тепер підприємцям за одержанням потрібної довідки доводиться їхати до Сарати – за 25 кілометрів від Татарбунар. Скаргам їхнім та наріканням до районних інстанцій немає краю.
Ну, який резон від таких «масштабних проектів», хоча людей наполегливо переконують, що це зроблено для їхньої користі. Татарбунарців, однак, на полові не обдуриш. І увесь цей час вони вперто висловлюють свою незгоду, звертаючись, зокрема й до районних депутатів і чекають від них конкретних дій. І депутати зверталися до високих інстанцій, аж до Києва. Але заспокійливі, у мажорних тонах, обіцянки виявлялися порожніми…
Микола Андрійович Тіндюк у Татарбунарському районі буває часто, і, добре знаючи про його проблеми, активно, а головне, успішно бере участь у їх розв’язанні. Ось чому на сесії депутати звернулися особисто до нього по допомогу та сприяння у відновленні справедливості. І насамперед – створення на території району самостійного відділення Державної податкової служби України, самостійного Центру електрозв’язку Одеського філіалу ВАТ «Укртелеком», центру поштового зв’язку «Укрпошта» та районного військкомату. Інакше кажучи, тут серйозно налаштовані повернути до «рідного дому» усе, що проти волі людей було з нього вилучено.
Ото вже справді, – «нове – це добре забуте старе», і контраргументів цій народній мудрості немає. Тим більше, що старе – і не таке вже й забуте.
