НЕ ВИПАДКОВИЙ ТРИПТИХ
Одеський Дім-музей ім. М.К. Рериха постійно тішить цікавими виставками. Останні за часом – пастелі одесита Віталія Литвина, живопис наших гостей із Чернігова Надії Мартиненко і Оксани Корнієнко.
…Художники з Одеси неодмінно віддають данину Чорному морю. На картинах Віталія Литвина воно різне, але завжди привабливе. І стає шкода, що так рідко вдається (а скоріше, виникає бажання) піти... не на пляж, а саме до моря. Щоб побачити його блідого хмарного дня і в надвечір’я, взимку і восени... Невмолимо змінюються чорноморські береги, – їх колишній, «первісний», вигляд запам'ятав художник. Віталій Литвин, уродженець Кіровоградщини, репрезентував і ліричні пейзажі рідного краю.
Творчий почерк Надії Мартиненко – на межі фігуративного і абстрактного живопису. На її пейзажах, портретах, натюрмортах, реальних у своїй основі, – легкий серпанок «немісцевого».
Улюблені сюжети Оксани Корнієнко – квіти (польові, садові, у букетах) і кицьки. Але це не звичні домашні улюбленці і улюблениці. Коти і кішки Оксани Корнієнко живуть своїм, особливим життям, – одне слово, гуляють самі по собі, хоча й у безпосередній близькості від господарів. Характер і спосіб життя позначається на зовнішності цих дивовижних тварин – вони зовсім не схожі на собі подібних.
…Загальний висновок від побаченого: живопис наших чернігівських гостей не загубився на тлі насиченого одеського художнього життя.
Ірина ГОЛЯЄВА, «Одеські вісті»
СНИ СЕРАФИМА ЧАРКІНА
Щойно в Одеському музеї сучасного мистецтва за підтримки акціонерного банку «Південний» відкрилася виставка живопису Серафима Чаркіна – художника, як стверджують мистецтвознавці, ліричного складу і надзвичайної сили, яка присутня у кожній з його картин. Це виразно відчуваєш, коли наближаєшся до них або віддаляєшся від них. Причому кожне полотно має свою силу тяжіння, свою енергетику, яка передається майстром через рисунок, барви і композиції.
У той же час, пензлю художника властива незвичайна легкість, яка нагадує подув морського бриза, насиченого ароматами південного взмор'я. Тому, мабуть, більшість картин Серафима сприймаєш як літні кольорові сни молодості – будь це «Серпень», «Музиканти біля моря» або «Викрадення Європи». І мимоволі пригадується Юрій Коваленко, який любив повторювати: «Я не пишу картин, я лише переношу на полотно свої кольорові сни».
Дивовижний і ні на що не схожий його портретний живопис. Художник не прагне до портретової подібності написаного на полотні з обраною ним моделлю. Він схоплює людину усю цілком, зображуючи не типові риси, а відтворюючи її фізичну і духовну енергетику. Такі, на мій погляд, його «Музикант», «Поет», «Чоловічий портрет з вусами», «Портрет Ж. Агузарової» і багато інших.
Важливо відзначити, що на полотнах Серафима Чаркіна немає нічого зайвого. Деталі інтер'єра або пейзажу підпорядковані одній меті – дати зображення в його повному обсязі і розвитку. Причому в кожній картині присутня своя інтрига, загадка, яку він пропонує розкрити самому глядачеві.
Анатолій МИХАЙЛЕНКО, «Одеські вісті»
