З п'яти недавніх претендентів на посаду Президента Сполучених Штатів «найрозкрученішим» для більшості українських обивателів був Джон Маккейн. Саме йому Джордж Буш-молодший доручав у період «жовтогарячої революції» ведення перемовин із лідерами опозиції Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко. Саме Маккейн «озвучував» у США і в Європі офіційну «проукраїнську» позицію найпотужнішої світової держави. Тож вважалося, що про іншого лідера президентських перегонів, Барака Обаму, українці майже нічого не знають.
Однак це не зовсім так. Висуванець Демократичної партії після перемоги «жовтогарячої революції» насправді мав можливість спілкуватися з Ющенком і Тимошенко ненабагато рідше, ніж його візаві-республіканець. Хоча і достеменно невідомо, чи дарував Обамі хтось із теперішніх керівників України розшиту гуцульським орнаментом сорочку-вишиванку або інші предмети українського мистецтва. Як подейкують, це було у випадку із Дж. Маккейном.
Сенатор-демократ від Іллінойсу прибув в Україну наприкінці серпня 2005-го, незадовго до першої відставки з поста Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Барак Обама та сенатор Ричард Лугар привезли до Києва договір про протидію загрозі біотероризму й заходи щодо недопущення поширення біологічної зброї, технології, матеріалів і знань. Під час візиту обидва сенатори зустрілися із Президентом України Віктором Ющенком, Прем’єром Юлією Тимошенко, Головою ВР Володимиром Литвином та іншими офіційними особами. Після відвідин Бабиного Яру й покладання вінків жертвам масових розстрілів у будинку американської амбасади високі гості зустрілися із журналістами. Майбутній глава Білого дому здався моїм колегам... помічником більш відомого 73-річного Лугара, республіканця й голови сенатського комітету з іноземних справ, який до того ж у 1996-му був кандидатом на посаду Президента США. Всі запитання, на превеликий подив 44-річного члена «лугарівського» комітету Сенату США, скеровувалися більш досвідченому членові законодавчого органу. Добродій Барак щосили намагався звернути на себе увагу. Впродовж прес-конференції йому таки вдалося «вставити своїх 5 копійок» у вигляді коротеньких реплік у контексті загальних фраз Лугара про перспективи партнерства з Україною.
(Варто нагадати: саме Ричард Лугар восени 2004-го очолював делегацію США, покликану відслідковувати перипетії драматичних виборів Президента України. Повернувшись до Вашингтона, Лугар, окрім невдоволення безцеремонним лобіюванням Москвою одного з кандидатів, обурювався ще й безперервним «контролем» за пересуваннями в межах України, що його начебто здійснювали співробітники наших спецслужб).
У рамках того візиту трирічної давнини Обама відвідав «вотчину» недавнього претендента на пост Глави української держави Віктора Януковича. У столиці шахтарського краю високого американського гостя цікавив стан справ на казенному заводі хімічних виробів, де утилізують надлишкове озброєння й боєприпаси. Прогулянку цехами підприємства сенатор від штату Іллінойс здійснював у світлих брюках, темній тенісці і досить коштовних на вигляд коричневих мештах. Їдучи містом у супроводі «місцевих товаришів», сенатор звернув увагу на одно-двоповерхові будиночки, які ось-ось впадуть через надмірну зношеність.
«Це наші шахтарські бараки», – почув Обама від супроводжуючих. Мабуть, аж до самого від’їзду з Донецька він обмірковував, з якого це дива напіврозвалені будинки вирішили назвати його ім’ям...
Не знаю, як Обамі, – але Лугару дуже сподобалася Юлія Тимошенко. Ас американської міжнародної політики – не підозрюючи про те, що через якихось два тижні Віктор Ющенко відсторонить від роботи свою вірну соратницю по Майдану – промовив, зокрема:
– Ви (тобто Ю. Тимошенко – авт.) приносите нам гарні новини. Ми знаємо, що сьогоднішнє підписання угоди про спільне зменшення загрози стало можливим завдяки вашому втручанню.
Що ж до Барака Обами, – вражень від поїздки до Україну в нього виявилося так багато, що деякі з них знайшли відображення у виданій незабаром книжці «Зухвалість надії». Усе почалося ...в одному з московських аеропортів, де обидва сенатори без пояснення причин були затримані на цілих три години. Скандал вийшов чималеньким, глава російського МЗС навіть письмово вибачився перед Лугаром і Обамою за прикрий інцидент.
Друге потрясіння чекало Обаму, на той час ще відносного новачка в політиці, під час відвідування Українського державного центру контролю за захворюваннями. У лабораторії, де зберігають небезпечні віруси, майбутній Президент США звернув увагу на те, що «…вхідні двері туди були «замкнені» на закручений металевий прутик, щоб миші не лазили, вікно усередині розкрите навстіж, оскільки не було кондиціонера, у кутку стояв холодильник і жінка середніх років з морозилки дістала дві пробірки з якимись рідинами й помахала ними перед моїм носом, сказавши щось українською. Я відступив від неї на кілька кроків, після того як перекладач пояснив, що це смертельні віруси...»
