Надрічне у Тарутинському районі – село заможне. Принаймні, так тут вважають. Та воно і з боку добре виглядає. Чисте, доглянуте. Будинків добротних багато, автомобілі… І люди усміхнені. Жінки, яких я зупинила, пояснили:
– Зміни у житті нашого села гарні. Тому й посміхаємося. Он погляньте. – І показали на значний об’єкт, що будується. – Це буде школа. Колишній довгобуд.
На радість усієї надрічанської дітвори та дорослих, роботи провадяться досить непоганими темпами. Дозволяють кошти. На будівництво школи заплановано 4 млн гривень. Половина коштів вже надійшла.
Цікавлюсь далі:
– А про те, що бюджет розвитку існує, вам щось відомо?
Відповіла найбалакучіша та найметкіша:
– Чого ж не знати? Нам депутати наші розповідають і про сільський бюджет розвитку, і про районний, обласний. І сільський голова Ольга Дмитрівна Асташкіна, яку ми дуже поважаємо, усе розтлумачила. Головне, вважає вона та усі мешканці села, щоб завжди плани із реальністю сходилися.
І сходяться ж. Нещодавно у Надрічному сталася подія, якій останнім часом рівних немає: прийшов природний газ. Адже раніше люди навіть повірити не могли, що таке можливо. У селі з’явилися яскраво-жовті труби газопроводу. Щоправда, поки що їх відгалуження йдуть далеко не до кожного будинку: не усім по кишені таке. Але у багатьох сім’ях вже активно користуються чудовими перевагами природного газу. В одному з таких будинків ми з Вірою Іванівною Денисовою – заступником голови Тарутинської районної ради, – і побували.
Будинок добротний. Мешкають у ньому дбайливі, справжні господарі: Григорій та Марія Коваленки. Вони люди роботящі, знають ціну заробленій копійці. Він – тракторист. Вона – підприємець. Їхній робочий день – від четвертої-п’ятої ранку і до пізнього вечора, а то й до ночі: адже справ у власному домі не меншає.
– Газ змінив усе наше життя на краще, – посміхається Марія. – Ми навіть інакше до нього ставитися почали.
– Це ж як? – цікавлюся.
– Шанобливо.
І запросила увійти до будинку.
У духовці пікся хліб, від якого йшов духмяний аромат. Зять Микола метушився біля котла, під’єднуючи його до системи. Сім’я не натішиться.
– Цієї зими, – говорить донька Олена, – ми будемо вже опалюватися газом. Сподіваємося – буде тепло.
– Ви одразу відчуєте, наскільки це зручно, як економиться час і зберігається здоров’я, – говорить Віра Іванівна, яка теж нещодавно дізналася, що означає природний газ для облаштування побуту.
– Спасибі, що держава знайшла кошти, щоб довести газопровід до Надрічного. Це просто фантастично! – сказала Марія, пригощаючи нас на дорогу духмяним пишним хлібом, тільки-но вийнятим із печі.
