Ще у своїй передвиборній програмі, балотуючись кандидатом на посаду Вікторівського сільського голови, Микола Васильович Лабунський визначив основні завдання на найближчу перспективу. Проблем, звичайно, як і в кожному населеному пункті, вистачало. Тож, коли односельці виявили довір’я Миколі Васильовичу, він, наділений високими повноваженнями керівника органу місцевого самоврядування, відразу взявся до роботи.
Насамперед, вирішив допомогти власникам великої рогатої худоби, яка для багатьох вікторівців є чи не єдиним засобом для існування. Справа у тому, що сільську череду в останні роки ганяли на водопій аж до ставка, що на околиці Вікторівки, а ставок нерідко улітку пересихав. Зібравши сходку, М.В. Лабунський запропонував організувати, так би мовити, цивілізоване тирло на краю села, підвести туди воду, зробити обору для худоби і обладнати місце відпочинку для пастухів. Дружно всі взялися до роботи, і нині корови в обідню пору пережовують запасену зранку траву, поки господині видоюють у них молоко. Тепер більшу частину сільської череди проганяють щодня по два роки тому спорудженому містку. З ініціативи і активної участі сільського голови споруда вартістю в кілька десятків тисяч гривень обійшлася в зовсім незначну суму. Місток допомогли збудувати працівники шляхової організації, які займалися спорудженням автобану Київ – Одеса і дислокувалися у Вікторівці.
Місток, слід відзначити, замінив стареньку кладку, де можна було зламати ногу чи провалитися у річку. Він значно скоротив відстань для власників автомототранспорту до центру села, які до цього змушені були долати кілька зайвих кілометрів.
А потім настав час подбати про поліпшення забезпечення населення якісною питною водою. Було в селі 5 кілометрів старого спрацьованого водогону, 5 водонапірних веж, які постійно виходили з ладу, майже половина мешканців села користується водою з артезіанських свердловин.
До роботи сільському голові вдалося залучити Український фонд соціальних інвестицій, який запропонував громаді свої послуги з вирішення соціальних проблем.
За рахунок коштів УФСІ мали замінити дві башти Рожновського і прокласти один кілометр водогону. 10 відсотків коштів на реалізацію проекту, вартість якого склала майже 400 тисяч гривень, виділили селу райрада і райдержадміністрація. Тендерне проведення робіт виграло ПП «Карпати», директору якого С.Й. Юрсі вдячні сотні мешканців Вікторівки. Справа в тому, що, впоравшись з проектом фонду соціальних інвестицій і з належною ефективністю використавши виділені кошти, Степан Йосипович погодився провести значну роботу, не передбачену проектом. На прохання сільського голови, ПП «Карпати» проклало ще 1,5 кілометра водогону вулицями Толбухіна і Набережна, до церкви і оселі сільського священика, до провулка Шкільного. Сільчанам обійшовся цей водогін практично задешево.
До роботи на новому водогоні сільський голова мобілізував депутатів, сільських активістів. Тож вдячні водокористувачі своїм односельцям Олександру Сергійовичу Бойченку, Миколі Івановичу Чуприні, Юрію Петровичу Волкову, Володимиру Івановичу Шаповалову.
А цими днями якісна питна вода з артезіанських свердловин з’явилася в оселях понад 30 сімей з вулиць Жуковського та Садової. Тут водогоном стали користуватися чи не першими у Вікторівці років 15 тому. Однак час бере своє, і старий, зношений водогін просто відмовився служити людям. Сесія сільської ради затвердила в місцевому бюджеті понад 17 тисяч гривень на реконструкцію мережі по селу. І, нарешті, М.В. Лабунський використав виділені і зібрані з різноманітних податків кошти. Прорили більше кілометра траншеї, уклали нові поліетиленові труби. Щиро дякують сільському голові за турботу і бажають йому усіляких гараздів інвалід війни Іван Артемович Грищенко, завідувач ветеринарної дільниці Пантелій Петрович Іщенко, пенсіонери Іван Павлович Касько, Ксенія Андріївна Сіваченко, Галина Миколаївна Мусійчук та інші сільчани.
