Понад два роки М.Л. Скорик очолює Одеську обласну раду. Соціальна спрямованість у діяльності органів місцевого самоврядування стала основною турботою депутатського корпусу Одещини. Напередодні свята місцевого самоврядування Микола Леонідович поділився своїми думками про сьогоднішній день у роботі рад.
– Миколо Леонідовичу! Що потрібно зробити, щоб сільські і селищні керівники, яким сьогодні найважче, стали господарями на своїй території?
– Гадаю, що, насамперед, повинні бути чітко визначені питання, пов'язані із землею, розмежуванням повноважень райдержадміністрацій і сільських рад, щоб місцева громада могла самостійно розпоряджатися своїм майном.
Друге питання – це питання бюджетних утворень. Тут, насамперед, потрібна бюджетна реформа. Потрібно пам'ятати, що є сільські ради, які можуть розпоряджатися фінансовими ресурсами. Але ж більшість з них не має у своєму розпорядженні такої можливості. Потрібна бюджетна реформа в цілому. Необхідно, щоб наша область мала можливість самостійно формувати фінансові потоки значно більшою мірою, ніж це прийнято на сьогоднішній день. Адже, перераховуючи мільярди до зведеного Державного бюджету протягом року, область одержує на соціально-економічний розвиток всього 62 млн грн. Звичайно, маючи більш серйозні фінансові ресурси, ми могли б наповнити бюджети, зокрема і бюджети сільських рад. Це дві складові, які необхідні, щоб на рівні сільських рад наші громади і органи місцевого самоврядування, а головне, наші рядові громадяни, відчули себе господарями на своїх територіях.
– Обласна рада з бюджету розвитку систематично виділяє кошти на об'єкти соцкультпобуту, ремонт та будівництво. Якщо мені не зраджує пам'ять, у нинішньому році наша рада з цією метою виділила близько 86 мільйонів гривень, а у минулому – удвічі менше. Але все ж, у райцентрах, містах і селах, як кажуть, ще багато незалатаних дір. Як Ви вважаєте, бюджет розвитку повинен мати інвестиційну спрямованість?
– Звичайно, я вважаю, що основна спрямованість бюджету розвитку повинна бути звернена на створення інфраструктури в нашій області. Вона складається з багатьох чинників і важливих моментів. Це і дороги, і газифікація, і водопостачання, і соціально-культурна сфера, щоб мешканці сільських районів жили за цивілізованими стандартами. Сьогодні, на жаль, сільчанам ми цього не можемо забезпечити.
Досягнення високого рівня життя – запорука збереження нашого села. Ми повинні робити все від нас залежне, щоб максимально, наскільки це можливо, рівноправно і взаємовигідно – нарівні з великими промисловими регіонами розвивалися і сільські.
Ми намагаємося спрямовувати гроші саме на такі об'єкти як дитячі садки, школи. І я вважаю, що це і є та інвестиційна складова, яка дає основу для нормального життя у сільських районах, дає надію і впевненість молодим людям у тому, що їхні діти виховуватимуться у хороших дитячих садках, навчатися у нормальних умовах, у гарних школах. Це означає, що у таких районах можна працювати, створювати сім’ї. А у майбутньому виросте робоча сила, створиться весь комплекс необхідного. Облрада у цьому плані робить все можливе.
– До редакції надходить безліч листів від простих людей, мешканців сільських районів, у яких вони дякують обласній раді і особисто Вам за ремонт дитячих садків, шкіл...
– Чесно кажучи, приємно, коли люди дякують, але з другого боку, зроблено менше, ніж потрібно, і хотілося. Я розумію – для того, щоб сміливо дивитися людям у вічі, зробити треба набагато більше.
– Як Ви вважаєте, ситуація, пов'язана з кризою, не ускладнить у 2009 році діяльність облради з розподілом коштів з бюджету розвитку у райони області?
– Поки що я не хотів би обговорювати бюджет 2009 року. Важко сказати, що буде у 2009 році. Все залежить від політичної ситуації. Ми ще не знаємо, куди іде держава, якими будуть обсяги спаду економіки. А вони, на жаль, будуть... Але і у новому бюджеті, сподіваюся, пріоритетними залишаться соціальні питання.
– Політична нестабільність у нашій країні, міжусобиці у Верховній Раді, Секретаріаті Президента та Кабміні… Всім набридли ці розмови. І як не парадоксально, у нашій країні нічого не змінюється. Що, на Ваш погляд, чекати далі?
– Потрібно відзначити, що життя в Одеській області йде дещо по-іншому, ніж у Києві. І нехай це звучить самовпевнено, я вважаю, що приклад нашої області потрібно демонструвати в інших регіонах нашої країни, і в Україні в цілому. Одеситів вирізняє вміння домовитися. Повинна бути присутня політика розумних компромісів. Інша справа, що, ідучи на компроміси, не можна поступатися принципами, завжди можна знайти ту межу, яка політично, а за великим рахунком – економічно не дасть нашкодити своїй державі.
Що нам потрібно? Насамперед, нормальне завершення конституційної реформи, Шлях парламентаризму дозволить відійти від двовладдя. Держава не повинна керуватися на основі суб'єктивних чинників – "любить – не любить, поважає – не поважає". Повинна бути система, яка страхувала б державне управління від таких ситуацій, які відбуваються сьогодні у Києві.
– Я гадаю, що політична і економічна криза тісно взаємопов’язані з моральною у середовищі політиків.
– Не можна, щоб державність і економіка були залежними від моральності політиків. Повинна бути нормальна система управління державою. І повинен бути контроль суспільства за владою.
– І тоді владу поважатимуть... Як здійснюється зв'язок обласної ради з радами на місцях?
– Це, мабуть, найголовніше питання у нашій діяльності. У нас з перших днів роботи нового складу облради склався зворотний зв'язок "облрада-регіони" для того, щоб у центрі ми могли діяти з врахуванням інтересів сільських і селищних рад, щоб зберігалися і контролюючі, і організаційні функції. Ми не повинні забувати про те, що потрібно ставитися до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе. Так ми будуємо свої взаємини і з Києвом, і з містами, районами нашої області.
– Миколо Леонідовичу! Ви є головою ради єврорегіону "Нижній Дунай". Як реалізується програма транскордонної співпраці?
– Незабаром ця організація стане юридичною особою, і ми одержимо ще більші можливості для участі у міжнародних програмах, розрахованих на 2007 –2012 роки, можливість реалізації проектів, що стосуються, насамперед, екології. Це буде не просто хороша організація, а показник конкретної економічно ефективної роботи з нашими ключовими партнерами.
– Ви часто зустрічаєтеся з сільськими жителями, провадите прийоми з особистих питань. З якими типовими проблемами вони звертаються до Вас?
– Як правило, це питання одержання пільг, користування землею, скарги різного роду. До них я намагаюся ставитися з максимальною увагою, зрозуміло, дію у межах своїх повноважень.
– Коли Ви буваєте на місцях, чим радують, і чим, можливо, засмучують Вас люди?
– Зігрівається серце від того, що вони такі щирі, гостинні і працелюбні. Розумію, що люди – це наше головне багатство, яке треба берегти. Є кому облагороджувати нашу землю, відповідати за свою роботу. Засмучує лише те, що так ще мало для них зроблено.
