Одіссея (або епопея) із захопленими 25 вересня біля берегів Сомалі моряками українського судна «Фаїна» все ніяк не може завершитися. Тиждень тому світові інформагенції поширили всіма очікувану інформацію. Мовляв, полонених моряків пірати от-от відпустять на всі чотири вітри. Залишилося погодити деякі деталі...
У прес-службі МЗС України кореспондентові «ОВ» нічого обнадійливого з цього приводу сказати не змогли. Переговори із піратами провадяться, деякий прогрес у справі звільнення – у наявності. Вода й продукти харчування доставляються на «Фаїну» відносно регулярно. Однак про дату звільнення членів екіпажу говорити поки що рано.
Рада Безпеки ООН, до речі, спеціальною резолюцією дозволила військовим кораблям, що поволі стягуються до Аденської затоки, переслідувати піратські судна і, в разі потреби, відкривати по них вогонь. Нагадаю: навколо «Фаїни» (членами екіпажу якої, серед інших, є й мешканці нашого регіону) вже давно перебувають судна Сполучених Штатів, готові в будь-яку хвилину розпочати активні дії. Проте наразі їхнє завдання – запобігти розвантаженню корабля, що, згідно з умовами контракту, доставляє до Кенії чималу партію українського озброєння.
За неофіційними даними, викуп, що дістанеться піратам за їх добровільну «евакуацію» з «Фаїни», – набагато менший, ніж повідомлялося раніше. Нагадаю: сума відступних у перший місяць коливалася від 10 до 30 мільйонів доларів. Найбільш імовірним (точніше, найчастіше повторюваним) вважався викуп у розмірі $20 млн. У те, що пірати готові взяти від судновласника три «лимони» і ні доларом більше, віриться. Але із натяжкою.
Набагато вірогіднішою вітчизняним ЗМІ здалася чутка про те, що морські «операції» темношкірих корсарів координує колишній випускник Харківського інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Абдулла Юсуф Ахмед, що називає себе президентом Сомалі й лідером Пунтленда, входить до керівництва тейпа (або клану) Дород, другого по могутності в цій практично ніким не контрольованій африканській республіці. Зрозуміло, ні співтовариші Абдулли, що носили, як і він, зеленкуватий курсантський спецодяг (за що їх прозивали «кониками»), ні тим більше викладачі з відділу по роботі з іноземними студентами не здогадувалися, до якого виду військової діяльності готовить себе зовні нічим не примітний юнак. Можливо, ступити на слизький, смертельно небезпечний шлях Абдуллу Юсуф Ахмеда змусила жорстока сомалійська реальність. Уже напевно цією самою спонукальною причиною не була глобальна фінансова криза.
З досьє «ОВ» Абдулла Юсуф Ахмед – Президент Сомалі з 2004 року, очолює перехідну адміністрацію країни. Раніше обіймав посаду президента самопроголошеної держави Пунтленд – одного з сомалійських регіонів.
У 1960-ті роки служив офіцером у сомалійському війську; освіту здобував у військових навчальних закладах СРСР та Італії. У 1969-му Абдулла відмовився взяти участь у військовому перевороті Мохамеда Сіада Барре і був запроторений до в’язниці. Вийшов на волю у 1975 році. У 1978 році разом із кількома племінними лідерами здійснив невдалу спробу повалення режиму Сіада Барре. У відповідь були проведені масовані акти помсти, в ході яких чимало родичів Абдулли були страчені або депортовані. Сам Абдулла був змушений тікати до Кенії, звідки він керував Демократичним фронтом порятунку Сомалі. Організація, до якої входили озброєні загони сомалійських кланів, за підтримки ефіопських властей вела партизанську війну проти режиму Сіада Барре. Внаслідок зазіхань Ефіопії на сомалійські території між союзниками виникли непорозуміння. У 1985 році Абдулла був заарештований у ефіопській столиці Аддіс-Абебі і знову ув’язнений. Його звільнили лише у 1991-му після падіння прорадянського ефіопського режиму.
У 1991 році Сіад Барре втратив владу, і у Сомалі розпочалася довготривала громадянська війна. Абдулла повернувся до свого рідного регіону Пунтленд і невдовзі став у ньому найбільш впливовим лідером. У 1998 році Пунтленд був проголошений автономною державою із власним президентом та радою старійшин (на кшталт парламенту). Старійшини Пунтленда обрали Абдуллу президентом на три роки.
У жовтні 2004 року парламент Сомалі обрав Абдуллу Президентом на 5 років, впродовж яких він мав керувати перехідною адміністрацією країни. Насильство в Сомалі не припинялося. У вересні 2006-го бойовики Ради ісламських судів Сомалі (це угруповання США вважають пов’язаним із «Аль Каїдою») влаштували замах на життя Абдулли. Начинена вибухівкою автівка врізалася у кортеж президента; сам Абдулла вцілів, однак його брат і кілька охоронців загинули. Невдовзі на боці Абдулли виступила Ефіопія. На початок 2007 року спільними зусиллями урядових військ Сомалі та ефіопських сил ісламісти втратили більшість своїх позицій у країні. Авіація США з дозволу Абдулли 8 та 10 січня 2007 року завдала ракетно-бомбових ударів по уявних позиціях бойовиків, що підтримували зв’язки із «Аль Каїдою».
Абдулла Юсуф Ахмед одружений, у нього четверо дітей. У 1990-х роках він переніс трансплантацію печінки.
Часопис «24», повідомивши про «харківське минуле» Президента Сомалі, у своїй публікації послався на... одного з сомалійців, який побажав залишитися невідомим. На члена сомалійської громади, мешканця Вінниці, начебто вийшли співробітники Служби безпеки України. Його, як і решту членів земляцтва, намагалися схилити до співпраці. А саме – «натиснути» на родичів, які наразі мешкають в Африці, аби ті вплинули на піратів. Та з’ясувалося, що сомалійці, яких доля закинула на українські терени, не є членами будь-якого з «керівних та спрямовуючих» тейпів. Здебільшого вони походять з дуже й дуже малозабезпечених родин...
Кореспондентові «ОВ» закортіло дізнатися, в якому саме харківському ВНЗ навчався теперішній Глава африканської держави. На жаль, ані в університеті Військово-повітряних сил ім. Івана Кожедуба, ані на військовій кафедрі Харківського політехнічного інституту (донедавна вона йменувалася Гвардійським інститутом бронетанкових військ імені Верховної Ради України, себто перебувала в іншому, більш високому статусі) інформацію «24» підтвердити не спромоглися. Викладачі й вихователі з багаторічним досвідом мені авторитетно заявили: Абдулла Юсуф Ахмед ніколи не значився курсантом цих високоповажних військових навчальних закладів. Ймовірно, молодий столичний часопис «трішечки поквапився» із сенсацією...
Втім, інший фрагмент публікації – стосовно спроб СБУ вплинути на «українських сомалійців» та їхніх родичів – цілком може відповідати дійсності. Позаяк уродженці неспокійної африканської держави, котрі у різний час навчалися в радянських, а згодом і в українських вузах, не вважають за потрібне приховувати своє захоплене ставлення до побратимів на «Великій землі». Завдяки всіляким електронним пристосуванням українські спецслужби регулярно відслідковують «бездротові» контакти невдячних африканців із «солдатами Сомалі», що бешкетують на чужих суднах в Аденській затоці. Кожна офіційна заява – чи то представника МЗС України, чи то офіцера військової розвідки Міноборони (на яку Президент Віктор Ющенко поклав обов'язок координації дій щодо звільнення співвітчизників) – разом із супутніми йому коментарями українських ЗМІ миттєво передається в Африку. Щоб допомогти «солдатам Сомалі» уникнути розставлених підступними спецслужбистами «пасток». Не виключено, що якась частина вивуджених з анналів судновласників доларових сум віддається піратами членам родин цих самих сомалійців, які виконують у Києві, Харкові й Одесі функції «диспетчерів-аналітиків».
Поки що цей вид морського «бізнесу» розвивається майже без збоїв.
