В межах нещодавно створеного Одеського науково-інформаційного центру євроатлантичної інтеграції відбулися молодіжні дебати на тему «Чому молодь «за» або «проти» вступу України до НАТО?». Форум відбувся у приміщенні Південноукраїнського державного педуніверситету.

Велика аудиторія зібрала студентів одеських вузів, яким роздали друковану інформацію про Альянс і анкети з найактуальніших питань щодо взаємовідносин з блоком. Одним з організаторів дебатів був директор Інституту трансформації суспільства, заступник голови Координаційної ради громадської ліги «Україна – НАТО» Олег Соскін. Метою обговорення була не лише дискусія про доцільність вступу країни до Альянсу, але і створення молодіжного дискусійного клубу.

Чотири команди студентів взяли участь у рольовій грі, розбитій на раунди. У фіналі зустрілися групи, які, на думку журі, були переконливішими.

Спочатку виступала «опозиція» в особі Аліси та Олександри. Вони вважають, що вступ до НАТО порушив би Конституцію, призвів до сепаратизму, небезпеки терористичних атак. Потрібно враховувати і категоричну позицію Росії, яка може запровадити проти нас санкції.

Загалом, нічого нового присутні не довідалися. Так само як і з промов Світлани та Юлії, які агітували за приєднання до Альянсу. Ми почули, що розміщувати бази НАТО на нашій землі у разі приєднання зовсім не обов’язково, при цьому парасолька безпеки надійно прикриє країну-члена блоку. Натовська перспектива – це вихід з-під впливу Москви та гарантія реальної незалежності країни.

Потім команди помінялися ролями, тобто висловили протилежну точку зору. Пан Соскін об’єктивно, але трохи монотонно коментував підсумки кожного раунду. Було помітно, що дівчата хвилювалися, а аудиторія почала нудьгувати. І тут сталася надзвичайна подія. Бородатий і плечистий молодик, у якому мої колеги впізнали одеського тележурналіста Ігоря Димитрієва, образив О. Соскіна словесно і жбурнув у нього черевик. Так так, що у директора Інституту трансформації суспільства пішла кров. Присутні заклякли. В однієї з глядачок почалася істерика, яка чомусь супроводжувалася добірною лайкою. Порушник спокою залишив залу у супроводі охорони і відеокамер каналу АТВ. Зрозуміло, продовження дебатів мало хвилювало публіку. Ось що сказав журналістам сам потерпілий після закінчення форуму:

– Не бачу сенсу у діях цієї людини. Він вважає себе героєм? Судитися з нападником не збираюся, Бог йому суддя. Метод сили абсолютно неактуальний і призводить до поразки. Час хамства, хуліганства і мерзоти минув. Одеса – дуже пристойне місто, населене інтелігентними людьми. Таке паскудство, що сталося сьогодні, не характерне для вашого мікроспівтовариства. Що стосується дебатів, то головна їхня мета – перетворити молодь з об’єкта у суб’єкт. Нехай хлопці і дівчата замисляться над тим, потрібно їм НАТО чи ні.

А особисто я замислився над витівкою Ігоря Димитрієва, який явно вирішив повторити «подвиг» іракського журналіста, який жбурляв взуттям у Джорджа Буша. Увечері пройшовся місцевими каналами. Цікаво, що деякі тележурналісти, учені і навіть політики поставилися до ситуації з таким собі смішком. А чи так смішно і мізерно те, що сталося?

Справді, деякі діячі намагаються показати світу, що європейський плюралізм не для нас. Українці сотні років жили в умовах суспільства, де інакомислення, м’яко кажучи, не заохочувалося. Не згодний з генеральною лінією? Одержуй чоботом в обличчя. Або нагайкою по черепу. І даремно думаєте, що скандал у педуніверситеті випадковий.

Як відомо, у Криму дуже велика кількість супротивників Північноатлантичного альянсу. Прикриваючись цим, окремі ради ухвалили рішення оголосити відповідні території «вільними від НАТО». Це більше декларація, ніж юридичний хід, але суть не в цьому. Сімферопольські та алуштинські депутати також вирішили обмежити у своїх територіальних громадах агітацію за вступ до Альянсу. Одним словом, м’який варіант літаючого чобота. А як же гарантоване законом право громадян на інформацію? Цікаво, що буде далі. Можливо, оголосять свої міста і села вільними від опозиції, державної мови і ще чого-небудь?

Тим, хто потішався, хочу сказати ось що. Сьогодні черевик в обличчя літній людині. Завтра за великі ідеї розіб’ють голову демонстрантові. Післязавтра розберуться з яким-небудь невгодним журналістом – «наймитом американського імперіалізму». Де гарантія, що не настане черга тих, хто сьогодні сміється з того, що сталося.

А ви, шановні читачі, самі думайте, потрібно нам НАТО чи ні. Автор цих рядків проти вступу до Альянсу. Проте, якщо чоботи й далі літатимуть...