11 січня на газокомпресорну і газовимірювальну станцію «Орлівка» прибули два представники Євросоюзу. Саме через цей об’єкт, що розташований у безпосередній близькості від україно-румунського кордону, проходить транзитом приблизно п’ята частина усього російського газу. Паливо перекачується по трубопроводу через Дунай до Румунії, а потім йде до Туреччини, Болгарії, Греції і Македонії. Ще торік щодня через ГКС «Орлівка» проходило по 50 – 60 мільйонів кубометрів природного газу за добу.

З 1 січня тиск у трубопроводі став падати, а 6 січня всі турбіни ГКС «Орлівка» зупинилися. З 1989 року, коли ця станція була повністю здана до експлуатації, тут вперше настала незвична тиша. Зрозуміло, обслуговуючий персонал, а це 168 осіб, далі ніс цілодобову вахту на об’єкті.

Начальник Одеського управління магістральних газопроводів ДК «Укртрансгаз» Борис Девдера, заступник начальника управління газовимірювань і метрології цієї ж компанії Валентин Домашенко та інші фахівці дали можливість представникам ЄС вивчити документацію, ознайомили з технологічним процесом, показали всі об’єкти і обладнання.

12 січня Тангі Маншек (Франція, компанія «GRTgaz» і Винченцо Канніццо (Італія, ENI) взяли участь у прес-конференції, під час якої акцентували увагу журналістів на меті своєї присутності: незалежний контроль за транзитом газу по українській території при поновленні постачань російського блакитного палива європейським споживачам. Спостерігачі однозначно дали зрозуміти, що їхні функції обмежені сугубо технічним контролем за обсягами російського палива, які будуть надходити до української газотранспортної системи. Отримана інформація потім буде передана в керівні органи Євросоюзу, оскільки саме він взяв на себе роль незалежного експерта в оцінці взаємних претензій російської і української сторін. І – жодної політики!

Крім гостей з Європи, на запитання журналістів відповідав і постійний представник «Газпромекспорту» Олександр Тєтюєв, який, як виявилося, постійно працює на цій станції. Відповідаючи на запитання журналістів про можливості крадіжок російського газу, представник дружньої нам держави сказав:

– Моє завдання тут – дивитися і вести облік газу, що проходить через газовимірювальну станцію в напрямі Румунії, Болгарії і Туреччини. Про якісь крадіжки я нічого не можу сказати – ні доповнити, не спростувати. Я відповідаю за контроль лише на виході. Допустимо, можу порівняти кількість виходу газу з ГВС «Орлівка» і його приходу на ГВС «Ісакча» у Румунії.

Після прес-конференції журналісти також одержали можливість ознайомитися з усіма об’єктами. Фахівці станції демонстрували: крадіжка газу виключена. Будь-який рух палива в системі контролюється складними електронними приладами, робота яких надійно захищена від несанкціонованого втручання людини. Вся технічна і статистична інформація, одержувана завдяки цим приладам, стікається до центральної диспетчерської «Укртрансгазу» і, до речі, абсолютно доступна «Газпрому».

– Ми ніколи нічого не приховуємо і не ховаємося, – заявив представник «Укртрансгазу» В. Домашенко. – На кожній ГВС, зокрема і тут, постійно перебувають представники цілої низки компаній, включаючи «Нафтогаз України» і «Газпромекспорт». І вони щодоби підписують документально підтверджені дані про проходження газу.

За станом на 12 січня, коли тристоронній договір було вже підписано в остаточному варіанті, датчики на ГКС «Орлівка» ще показували «нулі», а турбіни мовчали.

На відміну від місіонерів з ЄС, нас хвилювало питання не лише постачань газу до Європи, але і поновлення подання блакитного палива в українські міста і села. Як відомо, після припинення транзиту російського газу в особливо скрутному становищі опинився південь Одеської області – він відрізаний від сховищ в Івано-Франківську і Львові. Жителі південних районів могли розраховувати лише на той обсяг палива, що залишився в трубах. А за розрахунками фахівців цих запасів вистачить лише до 16-17 січня.

Як пояснив Б.П. Девдера, відновити газопостачання південного крила Одещини технічно можливо лише після початку транзиту російського газу: у трубу закачується додаткова кількість палива з українських газосховищ, а потім цей же обсяг відбирається на місці призначення. Відповідаючи на запитання про терміни, Б. Девдера сказав:

– За десятиріччя існування української газотранспортної системи нам ще жодного разу не доводилося працювати в подібному режимі. Важко сказати, за який термін нам вдасться налагодити нормальний режим і прокачати транзитний газ від російських до європейських кордонів. У найкращому разі на це може знадобитися 36 годин.

Жителі Ізмаїльського, Болградського і Ренійського районів в останні дні надзвичайно стривожені: чи будуть до 16-17 січня вирішені всі питання – політичні, економічні і технічні, чи вчасно відновиться подача газу? Про всяк випадок, багато людей поквапилися до крамниць – у лічені дні із прилавків були зметені всі електрокаміни і електроплити. І, як завжди, у найскладніші періоди життя Одещина не обходиться без гумору.

Найпопулярніший зараз анекдот. Один бессарабець розповідає другому:

– Уявляєш, сьогодні вранці сів у свій «запорожець», натиснув на «газ»... а газу немає!