Зайшовши до дитячого садочка села Осинівки, найперше звернула увагу на те, що там зроблено все дуже гарно і з душею. Затишні спаленьки, зручні їдальні, естетично і зі смаком оформлені ігрові кімнати. А ще упало у вічі, що працюють в цьому дошкільному закладі багато молоденьких дівчат. Тож не могла не поцікавитися: хто вони і звідки. Готуючи діток до медичного огляду, вихователька Алла Івасько, розповіла, що вона місцева, а по закінченні Одеського педагогічного коледжу повернулася в рідне село. Не стала шукати щастя на чужині й медична сестричка дитсадочка Лілія Гончаренко. Після того, як завершила навчання у Котовському медучилищі, повернулася додому. Спочатку працювала на ФАПі, а не так давно перейшла в дитсадок. Робота обом подобається.
Та, як виявилось, в дитсадку й вихователька старшої групи Ірина Тихоненко, і помічник вихователя Тетяна Геращенко, і кухар Олена Криворучко всі випускниці Осинівської ЗОШ. Вони після набуття певної професії повернулися до рідного села. Більшість з них вже створили свої сім’ї, деякі придбали й житло, окремі живуть ще біля батьків.
– Всі ми дуже любимо своє рідне село. Для нас воно найкраще. А ще добре, що тут є для нас робота. Навколо свої, знайомі з дитинства, люди. Чого ще шукати? – діляться своїми думками працівниці дитсадка.
Як розповіла директорка Осинівського НВК Олена Григорівна Бєлінська, у їхній школі теж працюють чимало колишніх випускників. Наприклад, молодий психолог Ірина Олександрівна Тихоненко. По закінченні вузів її вихованці повертаються також до рідної школи. Є й такі, що зараз навчаються за направленням і теж мають намір прийти сюди на роботу.
На ФАПі теж зустрілися із корінною жителькою Осинівки Вікторією Нікіфоровою, вона нещодавно закінчила Котовське медучилище. Враховуючи те, що Вікторія Вікторівна вже має сім’ю і власний будинок в сусідньому селі Яринославці, можна з впевненістю сказати, що вона не залишить своєї малої батьківщини.
Та не тільки медики і педагоги повертаються до Осинівки. На тракторній бригаді ТОВ «Моноліт» працює Василь Вуїн, він закінчив Цебриківський ліцей. Ще три його колеги нині служать в Збройних силах України.
Чимала кількість молоді в селі на сьогоднішній день швидше виняток, ніж закономірність. Тому звертаюся до Осинівського сільського голови Раїси Олександрівни Фефелатьєвої із запитанням: «Що сприяє поверненню молодих людей в рідні села?»
Найперше, те, що і Осинівка, і інші села, що розташовані біля нашої сільради, знаходяться близько від районного центру. Та й від Одеси ми не так далеко. Тож люди мають змогу працевлаштовуватися. У нас є чимало таких, що працюють у Ширяєвому або в Одесі. Наприклад, Анна Валеріївна Доценко працює старшою медсестрою терапевтичного відділення Ширяївської ЦРЛ.
А ще людей вабить те, що у нас тут всюди дороги з твердим покриттям. Та й автобусне сполучення є як з районним, так і з обласним центрами. Останнім часом особливо вагомим чинником того, що молодь повертається додому, стала газифікація наших населених пунктів. Адже побутові зручності чимало важать. От і виходить, що у нас є хороші умови для проживання, а хто хоче працювати, той роботу знайде. У нас є і сільгосппідприємства, і школа, і дитсадок, і ФАП. Багато молоді займаються підприємництвом.
– Чула, що у ваших селах почали оселятись і не місцеві. Зокрема, переїжджають одесити, які вийшли на пенсію, а ще мають сили займатись городом, невеличким підсобним господарством.
– До нас переїжджають вже не тільки пенсіонери. З початком кризи в місті теж тепер не так то просто знайти роботу. Ось люди і їдуть у села. Звичайно шукають більш-менш упорядковані, як наші. Нещодавно у нас оселилося три такі родини. А взагалі останнім часом в Осинівці вже купити хату неможливо. Всі, які стояли пусткою, розпродані. А виїжджати ніхто не збирається.
Аналізуючи побачене і почуте в Осинівці, Яринославці, мимоволі доходиш висновку, що для відновлення престижу сіл потрібен не тільки поклик рідного дому, а й хороші дороги, газифікація, наявність робочих місць і нормальне транспортне сполучення. Якщо все це є, то не тільки свої місцеві будуть повертатися в батьківські гнізда, а й городяни потягнуться в села.
