Збираючись із Ряснопільським сільським головою Володимиром Біднюком і депутатом Березівської райради Віктором Желіховським відвідати село Основу, почув такі слова: «Нам би горбочок вдало минути. Що за горбочок? Будемо під’їжджати до Основи, самі побачите. Небезпечне місце!»
Неминучийекстрим і сумні кіносюжети
Їхати доводиться дуже обережно. Підстрибуючи на вибоїнах, на своїх боках усвідомлюю сенс сказаного начальником Головного управління зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції облдержадміністрації Галиною Безікович: турпоїздка дорогами нашого регіону те саме, що екстрим. Отож іноземців, котрі полюбляють гострі відчуття, ласкаво просимо. Щоправда, конкуренцію Ряснополю можуть скласти вибоїни яснопільські, про які ми вже писали. А от водієві мікроавтобуса, який довозить дітей до Основської школи, випробування їздою дуже набридли. При мені він прямо заявив В. Біднюку: «Миколайовичу, ще пару разів візьму штурмом горбочок, і машині капут! Як тоді бути з підвезенням?» Сільський голова лише руками розводить. Грошей у місцевому бюджеті немає, сільрада «бомбардує» районне начальство з розпачливими закликами допомогти.
Щоправда, про бомбардування я подумав трохи раніше, коли побачив напівзруйновану, спалену будівлю при в’їзді до села. Це залишки млиново-олійного комплексу. Уродженець тутешніх місць Віктор Желіховський згадав, як сюди приїжджали молоти борошно навіть жителі Миколаївської області. Після розпаювання млин перейшов у приватні руки, причому власників стало багато. Комплекс опинився в ролі дитини з сімома няньками... Останні п’ять років млин-олійня не працював. А восени минулого року Володимира Біднюка розбудив дзвінок: будівля горить! Відразу сповістили керівників району, однак врятувати майно не вдалося. А ще через якийсь час зникло багатотонне устаткування. Хто знає, можливо, воно зараз вже переплавлене десь за кордоном.
Основський млин нагадав сумну історію українського села. Був у нього один господар – держава. Двадцять років тому вирішили, що поганий господар, невиразний такий. Приватизували. У підсумку – руїни. Скільки таких зруйнованих млинів, ферм, клубів і цілих переробних комплексів стоїть на нашій найкращій у світі землі! Похмурі пам’ятники лихому часу, вони тепер підходять хіба що для зйомок фільму про жахи громадянської війни в якійсь із третіх країн. Не про нас буде сказано.
Продираючись крізь густі зарості до будівлі колишнього дитсадка, уже сам відчуваю себе якимось партизаном. Двері забиті, вікна вибиті, усередині розгром. Біля входу ходять кури, стоїть чийсь автопричіп. Номінально в Основі живе близько трьохсот чоловік, але село здається вимерлим: працездатне населення в місті на заробітках... Заходимо до школи-дев’ятирічки, де колись опановували знання сто дітлахів. Зараз тут двадцять три учні – але ж сюди підвозять дітей із ще одного населеного пункту. Тим самим автобусом, водій якого щоразу побоюється аварії.
Рятуючи дороги, не забути про книжки
В Основському Будинку культури нас зустрічають директорка БК Людмила Софронова і бібліотекарка Сніжана Музика. Лихо в них спільне: дах у будівлі гостинно пропускає опади, що заливають і сцену, і бібліотеку. Тут ведуть нерівну боротьбу з вогкістю і холодом понад дев’ять тисяч томів. Як говорять обидві жінки, опалення не працює вже років п’ятнадцять – адже його забезпечували розорені тоді ж колгоспи. На ґрунтовний ремонт БК... правильно, немає грошей, і Володимир Біднюк ламає голову, куди тимчасово перенести книжки.
Що робить районна влада для того, щоб не дати Основі потонути в морі проблем? Це запитання я адресую першому заступникові голови Березівської райдержадміністрації Валерію Григорашу.
– Наша позиція така: школу в Основі закривати не можна, – говорить Валерій Валерійович. – Це острівець надії, без неї життя в селі, де давно немає потужного базового господарства, просто замре. Якщо не буде набору до першого класу, навчальний заклад тимчасово – підкреслюю, тимчасово – припинить роботу. Отоді можна буде перенести книжки до будівлі школи.
Проблеми Основи проектуються і на інші територіальні громади. Розплутувати цей вузол влада почала із транспортних шляхів. Керівники району дуже сподіваються на допомогу народного депутата України Юрія Борисовича Крука, який особисто переконався в необхідності навіть не ремонтувати, а рятувати місцеві траси. Районна рада спільно з райдержадміністрацією надіслали свої пропозиції до Служби автомобільних доріг України. До кошторису, що перевищив 13 мільйонів гривень, включили ремонт шляхів на території Ряснопільської, Яснопільської і Маринівської сільських рад, ділянку дороги Одеса – Вознесенськ – Новий Буг та інші об’єкти. Сума солідна, але В. Григораш все-таки сподівається на кошти з державної скарбниці.
Потрібно сказати, що автошляховики і без того активізувалися: зроблено ямковий ремонт на шляхах, що прилягають до Миколаївського і Комінтернівського районів. Сімсот п’ятдесят тисяч гривень із обласного бюджету підуть на реконструкцію комунальних доріг у місті Березівці і селі Ряснополі. Силами райавтодору засипають жорствою найбільш розбиті ділянки.
…А наш похід до села Основи завершився на мінорній ноті. Невдачливий горбочок все-таки про себе нагадав: коли ми поверталися назад, на цьому самому місці пробили колесо. Як і в Яснопіллі, дорога тут набула символічного значення. Її ремонт – це перший крок на шляху розв’язання багатьох проблем. Але крок потрібно зробити.
