Відповіднодокомплексноїоцінкисоціально-економічногорозвиткуадміністративниходиницьОдеськоїобластізапідсумкамиминулогорокуРенійськийрайонпосідає«золотусередину». Тут, як і в інших районах, є безліч поточних проблем – наповнення бюджету, ремонту доріг тощо. Про це говорилося на зустрічі голови Ренійської райдержадміністрації Андрія Миколайовича Булгарова з журналістами. Але нас цікавило здебільшого питання: які процеси і тенденції «ховаються» за шлейфом поточних проблем? Куди йдемо?
На своїй недавній зустрічі з журналістами мер Рені Євген Миколайович Маципудра так охарактеризував стан справ: принцип формування бюджету «зверху донизу» призводить до того, що в місцевій скарбниці практично не залишається коштів на розвиток міста. Тому, на думку Є.М. Маципудри, міськвиконкому, щоб вирішувати соціальні проблеми, нічого не залишається, як цілком зайнятися пошуком інвесторів в особі комерційних структур.
Нині триває, наприклад, процес передачі двох комунальних підприємств «Водоканал» і «Міськканалізація» приватному підприємству ТОВ «Дунай ТТК». Представники муніципалітету стверджують: останнім часом втрати води в мережах «Водоканалу» становили 67%. Як наслідок – постійні проблеми з виплатами зарплати, погашенням боргів за електроенергію. Над містом дамокловим мечем висіло питання про припинення водопостачання. Потрібна модернізація обладнання, але на її проведення міськрада не змогла знайти кошти.
Як керівництво району дивиться на те, що життєво важливі об'єкти передаються в приватні руки?
– Я позитивно ставлюся до передачі «Водоканалу» і «Міськканалізації» приватному інвестору, але виступаю за те, щоб міська влада жорсткіше контролювала цей процес, – сказав під час прес-конференції А.М. Булгаров. – Той факт, що міське майно було передано в оренду до закінчення роботи ліквідаційної комісії, ще раз доводить некомпетентність як депутатського корпусу міськради, так і апарату міськвиконкому. Місцеве самоврядування в багатьох випадках перетворюється на місцеву самоправність.
На запитання, навіщо ж передавати потенційно прибуткове комунальне підприємство приватній фірмі невідомого походження (у будь-якому разі імена засновників не розголошуються), А.М. Булгаров відповів:
– Я зустрічався з керівництвом «Дунай ТТК» і запитав: чи є «Водоканал» потенційно прибутковим? Мені однозначно відповідали: «Так, підприємство прибуткове». Інвестор усього за місяць скоротив втрати води до 35%. Але це могло зробити і керівництво міста. Чому воно не оздоровило ситуацію – друге питання. Очевидно, не хотіло. Як кажуть, «колгоспне – отже, нічиє»...
Якщо говорити про міста районного підпорядкування, то ми спостерігаємо два сценарії діяльності муніципалітетів. В одних випадках громада вдається по допомогу вищих бюджетів і всіляких фондів. Яскравий приклад тому – Вилкове, де мерії на чолі з Віктором Олександровичем Поздняком за останні три роки вдалося на розвиток соціально значимих об'єктів залучити в цілому 26 мільйонів (!) гривень. Тут не лише не позбуваються від комунальних об'єктів, а, навпаки, залучають кошти, зокрема за рахунок закордонних грантів, на їхню модернізацію. Так, як повідомив нам мер Української Венеції, нещодавно вдалося одержати частину гранта Євросоюзу на модернізацію очисних споруд Вилкового, що дозволить збільшити їхню пропускну здатність у шість разів. А, отже, продовжити роботи з розвитку мережі водопостачання, що дуже важливо для цього туристичного містечка.
Але Рені йде по іншому шляху: є комунальне підприємство – є проблеми, немає комунального підприємства... У міста немає дитячих садків – вони передані на утримання районного бюджету. Немає комунальних підприємств з обслуговування житлових будинків – створені і діють приватні підприємства. Немає комунального зеленгоспу, немає центральної котельні. Що залишилося в підпорядкуванні Ренійського муніципалітету? ПЖКХ, що займається збиранням сміття, і КП «Бюро технічної інвентаризації», робота якого успішно паралізована (тема окремої розмови).
Але від «колгоспів» відмовляється не лише місто – почався цей процес і у селах Ренійського району. Вже два базових сільгосппідприємства самоліквідувалися, на їхнє місце прийшли інвестори. Ми попросили А.М. Булгарова дати оцінку цьому процесу.
– Я прихильник роздержавлення та інвестицій, – сказав Андрій Миколайович. – Так, ще два роки тому в селі Лиманському акції підприємства ВАТ «1 Травня» були викуплені приватним інвестором. Сьогодні поля засіяні, люди одержують зарплату. Працівники не переймаються, що завтра господарство розвалиться або закриється – вони більше застраховані від кризи, чого не можна сказати про інші сільгосппідприємства.
За словами керівника району, у Лиманському у ролі інвестора виступає фінансово-промислова група, якій на території Одеської області належать вже понад 50 підприємств сільськогосподарського профілю. До складу цієї фінансово-промислової групи входять кредитні установи, виробники і переробники сільгосппродукції з іноземним (переважно російським) капіталом. Такий конгломерат підприємств дозволяє бути стійкішим в умовах економічної нестабільності.
Аналогічний приклад – село Орлівка.
– Тут іноземний капітал репрезентований західноєвропейськими грішми, – говорить А.М. Булгаров. – В Орлівці новий інвестор взяв під оренду у людей земельні паї, які колись орендував СВК «Прикордонник». Їхній перспективний план – спорудження сучасного високотехнологічного тваринницького комплексу на 5 тисяч голів свиней. До речі, під цей план вони вкладають не лише власні кошти, але і «вибивають» гроші з держбюджету, передбачені в рамках відповідних програм підтримки сільського господарства... Боятися всіх капіталістів не треба. Треба боятися нечесних на руку капіталістів. А вже відрізняти чесних від нечесних – моє завдання. Ця відповідальність лежить на голові райдержадміністрації.
Можливо, шлях ліквідації комунальних підприємств, кооперативів як «пережитків» радянської системи, вірний? Це покаже час. А поки що жителі Ренійського району повинні дуже чітко усвідомити собі суть змін, що відбуваються: у приватні руки переходять явно прибуткові підприємства.
Якщо говорити про сільське господарство, то навіть за нинішніх невисоких закупівельних цін на продукцію рослинництва, це – вигідна справа. Як приклад можу привести ПП «Колос» із села Виноградівки Болградського району, де торік 2 тисячі гектарів оброблюваної землі дали понад 2,5 мільйонів гривень чистого прибутку. І це – за наявності в господарстві тваринництва! Є прибуткові підприємства і серед кооперативів, як, наприклад, СВК «Дружба» у Кілійському районі, що також одержав торік 2,5 млн грн чистого прибутку. Та що ходити за прикладами в сусідні райони – можна подивитися, як поставлена робота в селі Новосільському у Михайла Георгійовича Кокоша.
Чому ж одні хочуть і можуть працювати, а другі – без керма, без вітрил?
– Сільгосппідприємства нашого району фінансово нестійкі, – говорить А.М. Булгаров. – Вони живуть від кризи до кризи – то посуха, то повінь. Вони змушені віддавати в заставу ледве чи не все майно, щоб користуватися банківськими кредитами. Вся техніка настільки стара, що під час жнив залучають комбайни зі сторони. Історично доведено, що дрібні власники в сільському господарстві неефективні. Зазвичай, після дроблення починається процес укрупнення: з'являються різні консорціуми, конгломерати, великі асоціації господарств. Вони краще адаптовані до ринкових умов і ризиків.
За керманича – ринок, за капітана – інвестор? Яка в такому разі роль органів місцевого самоврядування у процесах, що відбуваються? Ми попросили А.М. Булгарова назвати три найважливіші напрями роботи голови райдержадміністрації.
– Перше моє завдання – координація бюджетних відносин, друге – координація процесів, що відбуваються в громаді Ренійського району, третє – координація людей, які беруть участь у цих процесах.
Як бачимо, і міська, і районна виконавча влада ініціативою, «господарською жилкою» не відзначаються, повторюючи як молитву: інвестор, прийди і збережи! І він приходить. Через ту просту причину, що прибуткове місце порожнім не буває.
