Виповнилося 15 років дитячому музичному театру «Солнечный лучик», що діє при Ізмаїльській дитячій музичній школі № 2. Всі ці роки ним незмінно керує Луїза Єрмакова, викладач театрального відділення ДМШ. І щороку на початку літніх шкільних канікул на найбільшій сцені міста – в Будинку культури ім. Т.Г. Шевченка йде прем’єра вистави. Прем’єра, що є випускним іспитом для дітей, які закінчують це відділення.
У цьому році для юних глядачів, їхніх батьків, бабусь і дідусів музичний театр поставив чудову казку бувальщину «Три Товстуни», автор якої – відомий радянський письменник Юрій Олеша, а музику і тексти пісень до вистави написала ізмаїльська поетеса Надія Паршихіна. Театр пов’язують із нею багато років творчої дружби.
...І ось почалася казка. Було дуже цікаво спостерігати, як реагують на кожну подію, на долі героїв не лише юні глядачі, але і дорослі, які прийшли разом з ними. Переказувати зміст – справа не дуже вдячна, тому що правду кажуть – краще один раз побачити, аніж сто – почути. Головне ж ще і у тому, як грають діти, як входять у ролі, як буквально викладаються і змушують співпереживати усю залу. Ювілейний сезон – останній для Єгора Акатова, який зіграв роль Тібула, для Дар’ї Михайлуци (Доктор Гаспар), Олексія Дроздова (Просперо). У нинішньому році випускників театрального відділення дитячої музичної школи – сім. А всього з початку свого існування одержали театральну підготовку близько 90 дітей. Поставлено безліч вистав. Із творчістю «Солнечного лучика» мали можливість познайомитися глядачі в багатьох містах України і області – Одесі, Умані, Вінниці, Києві, Білгороді-Дністровському, Рені, Болграді... Побували діти також у Німеччині і Австрії. Поїздки в ці країни були організовані благодійним товариством «Карітас» і його керівником Ларисою Киселевіч.
...Як багато важить у житті людини мистецтво. І як чудово, коли любов до творчості прищеплюється з дитинства. Так, не всім бути співаками, танцюристами, акторами. Але, погодьтеся, вміння володіти собою, відігравати роль, вибудовувати її усередині себе, дає дитині дуже багато для майбутнього становлення, як людини, яка з дитинства знає, що таке праця над самим собою, що означає у житті твоєму і довкола Добро і Зло. І що ти повинен зробити, щоб Добро – перемогло, щоб світ, що оточує нас, був світлий і ясний, сповнений любові? Про це говорили вихованці Луїзи Василівни – і випускники, і ті, хто лише почав займатися... Про це говорили і батьки її вихованців. І довго не припинялися оплески, коли вдячні учні дарували улюбленому викладачеві квіти! А вона і раділа успіхам дітей, і по-материнському вболівала за них...
...Закінчилася вистава. Ми сидимо з керівником «Солнечного лучика « у фойє БК ім. Т.Г. Шевченка і говоримо про найголовніше. Про те, що робить людину Людиною. Луїза Василівна з гордістю розповідає, що її випускники душею з театром ніколи не розстаються. Вона постійно цікавиться, як у них справи і радіє їхнім успіхам, тому, що, як правило, її колишні вихованці, навіть обравши професії, не пов’язані зі сценою, беруть активну участь у командах КВК, у художній самодіяльності. Справді, пізнавши, що таке сцена, не прощаються з нею...
