У Болграді пройшла перша регіональна бізнес-конференція на тему: «Проблеми та перспективи розвитку малого і середнього бізнесу у південному регіоні Одеської області в умовах економічної кризи». На форум підприємців «Від Дністра до Дунаю» приїхали заступник голови Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Світлана Свищева, заступник голови Держуправління справами при Президентові України Іван Плачков, головний консультант служби регіональної політики Секретаріату Президента Ігор Горбенко, а також заступник начальника управління економіки Одеської облдержадміністарції Олена П’ятова.

Із доповіддю виступив один з найактивніших учасників підприємницького руху, який створив свого часу в Болграді Фонд підтримки підприємництва, Сергій Сахаров:

– У районах півдня Одещини малий і середній бізнес становить основу їхньої господарської діяльності, однак, на жаль, не є їхньою економічною основою. Як відомо, усі наші райони є дотаційними і навіть відносяться до образливої для усіх нас категорії депресивних територій. Судячи з політики, яка провадиться центром, принаймні стосовно нашого регіону, таке становище його влаштовує.

Мета, яку переслідує наша конференція, проста й зрозуміла. Ми хочемо вибудувати не декларативні, а практичні прозорі взаємини із державою та органами місцевого самоврядування на взаємовигідній і суто діловій основі.

Потенціал малого і середнього бізнесу регіону, на наш погляд, використовується зовсім недостатньо. Особливо зараз, під час світової фінансово-економічної кризи, життєво необхідно усунути будь-які перешкоди для охочих почати або розвивати власну справу.

Але що чекає громадянина, який вирішить відкрити свою справу? Про це у своїй співдоповіді розповів один із активістів Болградської гільдії підприємців Микола Арнаут:

– Припустимо, вирішив громадянин України відкрити свою справу. Скільки ж йому знадобиться часу та коштів? Почнемо із часу. Реєстрація в державних та фіскальних органах. Оформлення кредиту. Купівля будинку або оформлення оренди комунального майна. Зміна цільового призначення земельної ділянки. Одержання дозволу на виготовлення проекту відведення землі. Виготовлення проекту землевпорядкування. Узгодження та реєстрація. Далі – одержання дозволу на будівництво або реконструкцію, на підведення електроенергії газу та води, експертиза усіх проектів. Лише на цьому етапі підприємець-початківець може приступити власне до будівельних або ремонтних робіт на своєму об'єкті. Потім йому потрібно ввести об'єкт в експлуатацію, одержати усі дозвільні документи. Отже, щоб розпочати, нарешті, працювати, потрібно 4- 4,5 роки!

Фінансовий бік. Проект відведення землі із усіма узгодженнями – 10 тис. грн. Проект реконструкції будівництва (передбачимо будинок до 100 кв. метрів) – ще 10 тис. грн. Проект підведення комунікацій: газу – 10 тис., електроенергія – 10 тис., води та каналізації – близько 5 тис. грн. Із урахуванням витрат на реконструкцію (або будівництво), експертизу та введення в експлуатацію набігає 200 тис. грн. Але не можна забувати про те, що людина взяла кредит під 25%, і на проходження усіх процедур в неї пішло, як ми вже підрахували, мінімум 4 роки. А це означає, що вона повинна віддати банку набіглі відсотки – ще 200 тис. грн! Скажіть, хто в таких умовах захоче займатися бізнесом?

Одне з питань, яке буквально застопорило підприємницьку ініціативу, є питання щодо виділення землі в оренду. Цю тему висвітлив у своєму виступі депутат міської ради із Татарбунар Роман Макієнко:

– Відповідно до нового законодавства, висновок договорів оренди землі державної та комунальної власності здійснюється винятково на аукціонах, організатором яких повинні бути райдержадміністрація або органи місцевого самоврядування. Але яким же чином їм провадити аукціони, якщо немає ліцетатора – фахівця подібних заходів? І ось результат: із січня 2008 року на території Татарбунарського району не було виділено жодного квадратного метра землі під бізнес. Про який економічний розвиток може йтися?

Існуюча в земельних відносинах законодавча база складається із декількох законів та підзаконних актів, які суперечать один одному. Підприємця, який хоче оформити оренду землі, пускають по замкнутому колу. І цю ситуацію чиновники використовують для поповнення власних кишень.

Один приклад із практики. Щоб орендувати 5 квадратних метрів землі під ларьок "Газована вода", підприємцеві знадобилося 2 роки. Вартість оформлення дозвільних документів згідно з квитанцією (тобто офіційні витрати) – близько 10 тис. грн. Можна було прискорити цей процес, але тоді підприємцеві треба витратити 20-30 тис. грн.

Питання про необхідність розвитку прикордонної співпраці порушив у своєму виступі начальник фінансового управління Болградської райдержадміністрації Валерій Абаджиєв:

– Суміжні з нами райони Республіки Молдови розвиваються досить високими темпами. Із засобів масової інформації ми довідуємося про те, що місто Кагул останнім часом модернізувало аеропорт, там працюють переробні підприємства. У Вулканештах побудовано новий виноробний завод, у Чадир-Лунзі – швейна фабрика. У Комраті побудовано водопровід, виноробний завод, картонну фабрику, новий корпус університету. У Тараклії інтенсивно розвивається інфраструктура – будуються дороги, водопровід, система каналізації. У Румунії ми також бачимо приклади економічного зростання. Різниця динаміки економічного розвитку прикордонних районів у перспективі може дати серйозні проблеми для Одещини.

В. Абаджиєв запропонував докладно розглянути питання про прикордонну співпрацю із Молдовою та Румунією – і в сфері торгівлі сільгосппродукцією власного виробництва, і в сфері послуг.

Директор Ізмаїльського заводу "Істр" Анатолій Фуфаєву своєму виступі порушив проблеми несвоєчасного повернення ПДВ, диктату монополістів, які за електроенергію та природний газ вимагають попередню плату. Також підприємець заклопотаний станом справ у морегосподарському комплексі, без якого Українське Придунав’я не зможе розвиватися.

– Я вважаю, – сказав на завершення А. Фуфаєв, – що нам потрібно не просити, не клопотати, а вимагати від влади негайно виправити ситуацію.

Представник підприємницького співтовариства Тарутинського району Тетяна Гусєваозвучила ось яку проблему:

– У жодному з наших районів, за винятком Ізмаїла та Болграда, не працює так зване єдине вікно. Дозвільна система, як і раніше, громіздка, по суті – заборонна. Один із прикладів – придбання ліцензій на реалізацію лікеро-горілчаних і тютюнових виробів. Кожного кварталу кожен підприємець змушений везти документи до Одеси. Вартість ліцензії дешевша за вартість витрат для її одержання. Тому багато сільських крамниць, де обіг невеликий, відмовляються від торгівлі ліцензійними товарами. У результаті покупець йде на так звані точки, де спиртне та сигарети продаються без будь-яких документів і, відповідно, відрахувань до бюджету. Не кращий стан справ із перевезенням пасажирів на внутрішньорайонних маршрутах. Ліцензії також видаються в Одесі. Відповідна служба дуже завантажена і не в змозі вчасно видати документ. Якщо говорити про витрати на одержання ліцензії, то вони уп'ятеро перевищують вартість цих ліцензій...

Учасники конференції були одностайні: існуюча дозвільна система не відповідає сучасному рівню управління. У Європі, куди ми так прагнемо, давно впроваджений "безконтактний" метод спілкування із державою при придбанні ліцензій, одержанні дозволів та узгоджень. Що ж заважає нам використовувати сучасні інформаційні технології у цьому процесі? Відповідь лежить на поверхні: зацікавленість чиновників у особистих контактах із підприємцями – з усіма можливостями, які випливають звідси.

Про практику формування цін на продукти харчування першої необхідності розповів підприємець із села Орлівки Ренійського району Олена Калуян:

– Держава обмежила торговельну надбавку на багато продуктів першої необхідності – макарони, цукор тощо. І це – правильно. За ідеєю ми, підприємці, працюючі у роздрібному сегменті ринку, повинні "танцювати" від ціни виготівельника. Але що відбувається на практиці? На заводі ніхто з нас товар придбати не може – ми змушені користуватися послугами оптових ринків, складів. Оптовики ж "з'їдають" усю припустиму надбавку. У результаті роздріб або порушує законодавство, перевищуючи припустиму надбавку, за що його чиновники штрафують, або взагалі відмовляється від торгівлі товарами першої необхідності. Процес формування ціни повинен бути прозорим. Тобто у накладній необхідно вказувати і ціну заводу-виготівельника, і оптового постачальника.

Заступник голови Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Світлана Свищевазапропонувала підприємцям об'єднатися під гаслом: "Усі на боротьбу із хабарниками!" Вона докладно розповіла про роботу Комітету щодо захисту прав підприємців.

Під час конференції до проекту резолюції було внесено цілу низку доповнень та виправлень.

На завершення хочеться навести фразу, яку запропонував дописати до резолюції виконувач обов'язків голови Болградської райдержадміністрації Іван Акдерлі: "...У свою чергу, підприємці зобов'язуються виконувати вимоги вітчизняного законодавства". Іван Савелійович пояснив, що має на увазі зарплату в конвертах, неофіційних найманих робітників та інші широко використовувані підприємцями методи для приховування доходів та зменшення відрахувань до бюджетів усіх рівнів. Порядність повинна бути взаємною.