– У Кілійському районі завжди старт жнивам дає Устина Пилипівна Чеботарьова, до неї й поїдьте, – порекомендував начальник управління агропромислового розвитку Іван Іванович Шидер.
І от – село Приморське. Біля контори СВК «Росія», на стенді, оперативна інформація: «Вчора екіпаж у складі Олександра Цвікова та Петра Козлова на комбайні «Нива» намолотили 104 тонни зерна...». Нижче йдуть цифри щодо кожної ланки, кожного водія.
На запорошеному авто під'їхав голова.
– У вас, Устино Пилипівно, дотепер «Блискавка» випускається?
– Так, ми – люди старого загартування! – сміється Чеботарьова. – Від перевірених методів не відмовляємося.
...Неабияк розжаривши за день повітря, сонце повзе вниз. Втомлені механізатори сидять на краю прибраного поля – на тлі "українського прапора" (куди не поглянь – усюди синє небо та золоте поле) ведуть степові кораблі їхні напарники. Позмінна робота дозволяє використовувати увесь світловий день, а він наближається до літнього сонцестояння.
Базове сільгосппідприємство має один "Дон-1500", вийшли на поля дві старенькі "ниви", яким механізатори – золоті руки умудряються підтримувати життя. Для оперативного проведення збирання залучено два комбайни. Але їхні показники, як видно з "Блискавки", поступаються: приморські механізатори намолочують значно більше. Скільки праці, скільки коштів вкладено в цей урожай!
На "Доні" закрутилася блимавка – у комбайна наповнився бункер, і водій автомашини ГАЗ-53 Микола Фокович Константинов тисне на газ. Незабаром золотий потік теплого ячменю заструменів до кузова. Для того, щоб зробити фотознімок, є дві хвилини. І знову – по конях.
– На сьогоднішній день урожайність ячменю – 40 центнерів з гектара, і для нас це непогано, – говорить керівник. – Тому що за останні два з половиною місяці на наші поля випало всього 22 мм опадів – майже нічого.
Але в СВК "Росія" зуміли зберегти меліорацію, багато полів поливали рясні штучні дощі. Новенька машина, що належить голові, як по тунелю їде по польовій курній дорозі. Ліворуч та праворуч стіною стоїть яра пшениця, яку виростили на поливі.
– Зрошення – задоволення дуже дороге, – коментує керівник. – За воду платимо 100 тисяч гривень на місяць. Але варте того. Ось ця пшениця – твердих сортів, що йде на макаронні вироби. Це зерно користується великим попитом, і за нього дають ціну удвічі більшу. Посіяли два види насіння – іноземні та вітчизняні: експериментуємо.
Що-що, а експериментувати в цьому господарстві люблять. На жнивах тут буваю щороку, і завжди покажуть щось нове. Нещодавно, наприклад, реанімували тепличне господарство та висадили ранню полуницю. А чому, власне, приватники можуть займатися ягодою, а сільгоспкооператив – ні? Так, клопітно. Але ж і прибутково!
– Цього року в нас знову є нова культура – рання ріпчаста цибуля, – розповідає Устина Пилипівна. – Зими в нас, як правило, теплі, це дозволяє сіяти цибулю у серпні, і в перших числах червня вже можна збирати ріпку, що цілком сформувалася.
– Щось я на ринках не бачила ще ріпчастої цибулі нового врожаю.
– Звичайно, підприємці усе прямо до Києва везуть. Попит є – лише встигаємо відвантажувати. І ціну дають непогану.
Це дуже важливо з ранньої весни мати "живу копійку" – за рахунок ранньої полуниці, що йшла по 35 – 20 гривень, ранніх овочів і, звичайно, свинини, яку в СВК "Росія" далі інтенсивно виробляють.
– На сьогоднішній день за кілограм ячменю нам пропонують усього 95 копійок, хоча минулого року стартова ціна була вищою – 1,1 грн, – говорить головна господиня підприємства.
– Завдяки тому, що в нас на рахунку є гроші, ми можемо не квапитися – нехай зерно полежить до кращих часів. Хоча... Хоча в нашій країні можна дочекатися того, що ціни ще більше понизять.
По дорозі Устина Пилипівна демонструє "царицю полів" – оброблена під штучними дощами вона справді виглядає царицею!
І ось, нарешті, фронт № 2 – город. Зізнатися, такого достатку я не бачила дуже давно. Устина Пилипівна ледве встигає перераховувати культури, повз які мчить авто, що належить голові:
– Ось наш молодий буряк, вже збираємо. Ось наша морквочка. А на цьому полі буряк лише сходить – посіяли пізній сорт. Ось наші кабачки. А ось помідори, перець, сині – усе є.
Що важливо: усі овочі вирощені у відкритому ґрунті, і, на відміну від тепличних, дуже смачні та корисні, попит на них є.
Город у СВК "Росія" – 40 гектарів! Та такий доглянутий, чистенький. Не кожен господар, скажу я вам, свої три сотки біля будинку так бравенько обробляє.
Незважаючи на те, що робочий день наближається до кінця, втоми бригада не відчуває – у дівчат чудовий настрій. Город вдався – диво!
– Ми вже два тижні без вихідних, – чи то скаржиться, чи то хвалиться городниця Поліна Суворова. – Із сьомої ранку цибулю смикали – по неї незабаром приїдуть. І капусти встигли нарубати – подивіться, яка красуня.
– Так, важко. Але ми зберегли свій "колгосп", самі обробляємо свої землі. Що виростимо – усе наше, – по-простому пояснює найголовніший момент городниця Варвара Ковальова.
***
За словами начальника управління агропромислового розвитку Кілійської райдержадміністрації Івана Івановича Шидера, на полях району в нинішні жнива будуть працювати 65 залучених та 72 своїх комбайнів. Навантаження на одну машину – 250 гектарів, що дозволить завершити збирання в оптимальний термін. Що цікаво, з комбайнового парку, який є у місцевих сільгосппідприємств, 22, тобто третя частина, були придбані за останні два роки. Це говорить про те, що збільшується кількість підприємств, які у цей складний та нестабільний час все ж таки заробляють такі кошти, що дозволяють поступово оновлювати машинно-тракторний парк.
За словами І.І. Шидера, напередодні жнив Кілійська райдержадміністрація провела три семінари. Перший був присвячений агрономії – керівники сільгосппідприємств та фахівці подивилися на поля один одного, поділилися досвідом роботи. Другий семінар, який організувало керівництво району, був присвячений соціальному блоку питань – харчування механізаторів, безпека виробництва, чергування. І за традицією зустрічалися аграрії на сортоділянці, що займається науково-методичною роботою, дає агрономам рекомендації. Не можна не відзначити, що на сьогоднішній день у Кілійському районі вісім підприємств займаються насінництвом. А якісне насіння, як відомо, – запорука успіху.
