Скільки нас, земляни?

Пригадую, як на початку сімдесятих мою письменницьку уяву вразив своїм трагізмом такий демографічний факт. За повідомленнями преси, десь там, на краю Південної Америки, на Вогняній Землі, доживав останні дні останній представник колись численного та могутнього індіанського народу. Навколо нього були тисячі людей, але ніхто в світі не почувався таким самотнім, як цей літній чоловік, який знав, що, разом із ним навіки відійдуть у небуття мова, легенди, звичаї і традиції його народу; розчиниться у мареві століть і зникне саме уявлення про його народ.

Усвідомлюючи, що вже нема в світі людини, яка здатна була б відгукнутися до нього рідною мовою, цей чоловік годинами просиджував на березі, розмовляючи мовою свого народу з морем, яке, за його уявленнями, мало б його розуміти, оскільки було… морем його народу. Саме тоді зявилася моя фраза, яку вже не раз цитували у різних виданнях та у виступах: «Сподіватися на наше з вами фізичне безсмертя – річ безнадійна. Безсмертя кожного з нас – у безсмерті нашого народу, безсмерті нації!».

За новітніми даними, у світі нараховується понад 2 тисячі народів. Точної цифри не знає ніхто, оскільки науковці так і не виробили остаточних критеріїв визначення, що таке народ, а що таке народність чи етнічна група того чи іншого народу, або самостійне плем’я. Починаючи від 2000 року, чисельність населення Землі зростає із катастрофічною швидкістю – понад 90 мільйонів осіб на рік! До таких темпів зростання населення наша планета не готова, саме тому вже зараз, коли чисельність землян сягає понад 6,6 мільярда, ми дійшли до катастрофічної межі запасів продовольства, питної води та рівня загазованості атмосфери. Згадаймо, як у 70-х роках ХХ ст. ООН звернулася до глав усіх держав із закликом регулювати приріст свого населення, виходячи із обсягу території та потенційних природних запасів. Актуальність цього заклику проявилася ще й у тому, що Китай, населення якого сягає зараз (за дуже, як вважають експерти, заниженими даними) понад 1 млрд 338 млн жителів, почав втілювати у життя стратегічну, Мао-дзе-дуном сформульовану, китайську етнічну доктрину всесвітнього панування: «Розселяйтеся і розмножуйтеся!».

Так, за китайськими даними (теж, мабуть, заменшеними) приріст населення там нібито скоротився до 0,606 %, але все більше регіонів, і навіть цілих країн планети, виявляються китаїзованими, отож експерти зараз гадають: чи не застаріло вважати, що китайцем є нині кожен четвертий землянин? Бо ж ідеться до того, що кожен третій! Населення Індії поки що сягає «лише» 1 млрд 166 млн осіб, але ж приріст тут досяг майже 1,7 відсотка. Або візьмімо приклад Бангладеш. Маючи територію всього лише 142 тисячі км2, тобто, трохи більше трьох Одеських областей, ця країна, дуже бідна на землю і копалини, яка щороку потерпає від стихії, вже довела чисельність населення до 157 млн осіб, а темпи приросту його жахаючі – майже 2,1 відсотка. Зрозуміло, що Азія залишається вкрай перенаселеним континентом, на якому, на 43 млн км2 площі, значну частину якої займають гори та пустелі, проживає, на квітень поточного року, 3,9 млрд осіб.

Коли, за наказом короля Вільгельма Завойовника, в 1086 році в Англії було здійснено перепис населення 34 графств, відомості про цей перепис було опубліковано в книзі під промовистою назвою «Книга Страшного суду». Погодьтеся, що в цій назві щось таке… є!

Населення Російської Федерації сягає зараз лише 141 млн осіб, і воно зменшується (мінус 0,055 %) щороку. За чисельністю РФ перебуває тепер на дев’ятому місці після КНР, Індії, США, Індонезії, Бразилії, Пакистану, Бангладеш та Нігерії. Наближаються до неї за чисельністю Японія, Мексика, Філіппіни та В’єтнам.

Населення України, яка є найбльшою (603,7 км2) країною Європи за територією (крім Євразійської Росіі) сягає, за даними на липень, 45 млн 700 тисяч осіб. І зараз помічається незначний природний приріст населення. Вважаю, що, з точки зору економічної демографії, співвідношення між кількістю населення та територією в Україні зараз ідеальне, тим паче, що наша держава потенційно дуже багата на природні ресурси, значна частина яких ще навіть не використовується.

Відомо, що перший перепис населення на території сучасної України відбувся 1245 року. Тепер і в нашій країні, і в усьому світі проблемами народонаселення займається розвинена наука – демографія, яка воліє знати про кожного з нас, кожен регіон та населений пункт, геть усе, як того вимагає сформована за міжнародними канонами демографічна статистика. То скільки ж нас насправді, земляни? Скільки народів, народностей, етнічних груп та племен ми формуємо?

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті