16 серпня водії, які привезли зерно для відправлення з причалів ТОВ «Трансінвестсервіс», на дві години перекрили рух по трасі Одеса – Миколаїв. Це була відчайдушна спроба виступити проти несправедливості: понад тиждень їм не давали можливості розвантажитися. Тільки 18 серпня почалося приймання зерна у окремих перевізників.
Простій великовантажних автомашин, у кузовах яких лежало по 20 – 40 тонн пшениці і ячменю нинішнього врожаю, дорого обійшовся далекобійникам. Понад сто вантажівок накопичилося у дворі занедбаної птахорізки і уздовж "бетонки", що веде до неї. А також у посадці, що зеленіє осторонь від шосе на місто Южне, і просто в чистому полі.
– Якщо приватна компанія "ТІС" або порт Южний, на території якого перебуває компанія, не приймають зерно, то це не наші проблеми! – одностайно заявляють водії. – Ми не ведемо ніяких підозрілих переговорів, а лише транспортуємо вантаж. І от, змушені стояти біля зачинених воріт!
При цьому директори автопідприємств нічого не платять далекобійникам. Очікування в черзі вони покривають зі своєї кишені. Сплять вони в кабінах своїх автомобілів. Харчуватися їм ніде. Добре, що спритні підприємці з Комінтернівського зміркували, що зможуть заробити на цій біді. І стали підвозити на машині обіди. За борщ, друге, салат і склянку чаю вони брали з шоферів по 35 – 40 гривень. 5 гривень коштувала для них пляшка питної води. За сигарети, ціна яким 5,50 гривні пачка, доводилося платити в торговельному наметі, який стоїть на розвилці дороги, що веде до порту, по 8,80. Словом, день такого існування обходився приблизно у 100 гривень.
Кочовий спосіб життя доповнювала відсутність води для миття і прання. А туалет? Один зі співрозмовників пригнічено махнув рукою: "Так ось воно – поле".
Цікаво, що того ж дня, коли відбувалося блокування Миколаївської траси, до Одеси на ювілейне відкриття сезону в оперному театрі приїжджала Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко. Її зустрічали біля парадного під'їзду не менше півтисячі чоловік, які утворили кілька пікетів. Їхні учасники закликали її повернутися лицем до численних міських проблем: житлових, земельних, медичних, зокрема до майбутнього лікарні водників. 4,5 тисячі підписів зібрали одесити і жителі міста Южного, вимагаючи не допустити продажу Одеського припортового заводу. Туди ж спрямували своїх делегатів і далекобійники. Юлія Володимирівна до них так і не вийшла, але зі сцени сказала, що не слід звертати уваги на дрібниці, що відбуваються за стінами храму мистецтва.
На моє запитання, чи будуть далекобійники знову перекривати трасу, водії відповіли, що цього разу не сподіваються на цивілізоване вирішення інциденту. Вони побоюються, що наскочать бойовики в масках і влаштують "маски-шоу", розженуть мітинг, після чого довго будуть сходити синці.
Формально причиною простою стала відсутність документів, які повинна видавати фітосанітарна служба рослин або так звана карантинна служба. Про те, що для завезення зерна до причалу потрібно мати від неї карантинне свідоцтво, водії довідалися тільки 16 серпня. Після цього відправники зерна, поставлені перед фактом, виклопотали потрібні документи. І машини по одній сталі розвантажуватися. Раніше нічого подібного не практикувалося.
Ніхто водіям також не пояснив, чому до них у посадку зненацька приїхали працівники карантинної служби в супроводі інспекторів ДАІ і наклали арешт на всі машини. Адже зрозуміло, що фермери везуть на експорт якісне зерно, яке вже попередньо пройшло всі необхідні аналізи. У черзі стояли перевізники нашої області, з Вінницької, Кіровоградської, Черкаської. Невже аграрії цих областей зайнялися з цього року підробкою?
Директор контейнерного терміналу ТОВ "ТІС" Андрій Кузьменко посилається на ст. 29 закону про карантин, відповідно до якої карантинні свідоцтва на продукт рослинного походження слід мати у двох випадках: або коли цей товар ввозиться до України з іншої країни, або якщо товар надходить з регіону України, у якому обласною держадміністрацією оголошено карантин. Ситуація з далекобійниками не підпадала під ці нормативи.
Однак заступник прокурора Одеської області Юрій Оліянчук сказав, що карантинна служба, як і інші контролюючі органи, відповідальна за виконання вимоги закону про те, щоб зерновий вантаж, що надходить на відвантаження за кордон, мав карантинне свідоцтво. Його видають першого разу, коли робиться оцінка товару на місцях, вдруге – коли товар заходить на термінал для експорту.
У цілому ж, схоже, що корені ситуації глибші: їх слід шукати в конфлікті між двома підприємствами, що несуть різну комерційну ідеологію. Якщо з одного боку це – ТОВ "ТІС", то з другого боку – державне підприємство порт Южний. Так, ТОВ "ТІС" кваліфікує карантинну заборону як атаку на свою адресу. За заявою ТОВ, на інших терміналах такого правила не існує.
У свою чергу, адміністрація порту вважає господарську політику, що провадиться компанією "ТІС", рейдерством стосовно державного порту. Суперечка має свій стаж, і конфлікт розвивається за декількома напрямами. Кожна сторона заявляє про наявність у неї достатнього пакету документів на користь своєї правоти. Але до судового розгляду поки що не дійшло. Можливо, сторони хочуть знайти компроміс, не вдаючись до позову, який, мабуть, буде тривалим і стомливим. Тим більше, не в компетенції шоферського віче в лісопосадці вирішувати ці питання. От тільки сторони сперечаються, а лоби тріщать у далекобійників.
– Що ж це за підхід до зернового експорту, – запитують вони, – якщо Прем'єр-міністр заявляла, що продаж зерна закордонним покупцям – важлива стаття наповнення бюджету країни? А відправлення вантажу зривається. Судно, яке прийшло за зерном, також простоює. Тільки доба його стояння біля причалу обходиться дорожче – у 35 тис. доларів. А втрачені гроші трейдери будуть компенсувати за рахунок зниження закупівельних цін у фермерів.
Вимальовується ситуація, у якій всі програють. Але за тиждень думки про те, що тут має місце не стихійний збіг обставин, а зумисність, народилися не лише у водіїв. Хто ж у виграші?
