День фармацевтичного працівника в Україні відзначається у третю суботу вересня вже другий десяток років. Оскільки це вихідний, то в Одеському медичному університеті його святкують напередодні. Головні іменинники - фармацевтичний факультет. Тут усе вже готове до того, щоб за урочистих обставин вручити заслужені нагороди кращим викладачам - це почесні грамоти від міністерств, керівництва університету, Одеської обласної асоціації фармацевтів. Це й привід ще раз сказати напутнє слово студентам і, головне, побажати усім здоров’я. Тому що, як і уся медицина, фармацевти стоять на сторожі найдорожчого, що є в людини. Вони перші після лікаря, а сьогодні нерідко й раніше, ніж він, приходять на допомогу тим, хто на неї потребує.
Аптек, аптечних кіосків сьогодні практично досить, часто вони відкриті цілодобово. Якщо раптом не виявиться потрібних ліків у цю хвилину, то придбати їх можна через якийсь час. Це вже давно не проблема, були б гроші, в аптеках – добрі фахівці. Часто тут можна побачити оголошення про те, що потрібен досвідчений провізор або фармацевт. Іноді, заглядаючи до святая святих – засклених кабінетів аптек, де над пробірками чаклують посивілі фахівці, думаєш, а де ж молода зміна? Виявляється, нове покоління працівників фармації ще тільки починає перші кроки на цьому шляху.
Професор, декан фармацевтичного факультету Одеського медичного університету Віктор Васильович Трохимчук пояснює, що підготовка фармацевтичних кадрів в Одесі почалася ще у 1903 році, коли при медфакультеті Новоросійського університету було відкрите фармацевтичне відділення. Пізніше на його основі з’явився вищий фармацевтичний навчальний заклад. У 1934 році до нього приєднали Київський фармацевтичний інститут. У результаті було створено Одеський державний фармацевтичний інститут з підготовки кадрів для аптечної мережі, медичної та хіміко-фармацевтичної промисловості. У 1959 році його перевели до Запоріжжя.
Пройшло 50 років, і за цей час у південному регіоні України виникли проблеми із забезпеченням фахівцями-фармацевтами із вищою освітою, тим більше, що й чисельність фармафірм значно зросла. Назріла необхідність у відновленні в університеті фармацевтичного факультету. З такою ініціативою виступив ректор університету академік В.М. Запорожан. Ця подія відбулася у 2001 році. З того часу до складу факультету входять такі профільні кафедри: організація та економіка фармації, фармакогнозія, фармацевтична хімія, технологія лікарських засобів, а також навчально-виробнича аптека. Відбулося вже чотири випуски студентів.
Віктор Васильович розповів чимало і про те, як організовано навчально-виховний процес, які чудові викладачі працюють на факультеті. Він познайомив нашого кореспондента з деякими із них, наприклад, під час короткої екскурсії по старовинному будинку ми зустріли доцента, кандидата медичних наук Катерину Федорівну Шеманову, яка у цей час відмінною англійською мовою розмовляла з іноземними студентами (тут проходять навчання вихідці із багатьох країн). Виявляється, вона закінчила «чкалівські курси» і тепер веде свій предмет іноземною мовою. До речі, Віктор Васильович висловив колезі похвалу на адресу її доньки, яка навчається на 4-му курсі.
Побували ми в гостях і в Галини Іллівни Стругаєвої. Вона також доцент, кандидат хімічних наук, викладає на кафедрі фармацевтичної хімії, в університеті – понад 25 років, призерка Національної фармацевтичної асоціації, їй присвоєно почесне звання «Кращий педагогічний працівник». До речі, на честь професійного свята фармацевтів досвідченому педагогові та викладачеві готується одна з почесних грамот.
А на вулиці під час перерви між парами ми познайомилися із дітьми, які готуються стати фахівцями фармацевтичної справи. Одні мешкають в Одесі, другі приїхали сюди на навчання із 20 областей України. Майбутній «потомствений аптечний працівник» Сергій Калякін сьогодні всього лише студент 2-го курсу, але він уже вирішив, що піде стежкою своєї матері, Оксани Юріївни, яка керує торговельним відділом фармацевтичної фірми. Хлопець часто бував у неї на роботі, допомагав. Йому це припало до душі. Майбутнє для нього полягає у тому, щоб набути спеціальність, пройшовши усі випробування, які стоять перед студентом медичного вузу (а їх, як відомо, значно більше, ніж у тих, хто навчається у технічному або гуманітарному університеті) – обов’язкові контрольні перевірки знань після закінчення третього курсу та після одержання диплома. Натомість, коли буде напрацьований досвід, Сергій займеться власною справою – стане господарем аптеки.
Віктор Васильович розповідає, що сьогодні безліч різних аптек, вони не усі однакові, як може здатися на перший погляд. Наприклад, поруч із приміщенням факультету розташовується аптека «оригінальних препаратів». Тут, зрозуміло, є усе, що і у звичайному подібному закладі. Але на відміну від нього, тут можна придбати або замовити, досить дорогі, і, відповідно, ефективні лікарські засоби. До речі, працює тут випускниця факультету. Є й низка аптек зі своєю спеціалізацією: гомеопатичні, соціальні, комунальні та ін.
Як з’ясувалося, багато студентів обирають для себе іншу спеціалізацію. Наприклад, відмінник – студент 4-го курсу Володимир Чернієнко розповів, що в його сім’ї поки що фармацевтів не було – він перший. Але на майбутнє вирішив, що аптеки – не його доля. Разом із товаришами по навчанню Володимир хоч і проходив тему фармацевтичного опікування (дуже велику та цікаву, напевно, середньостатистичний відвідувач аптеки і не здогадується про те, що майбутні провізори та фармацевти проходять в університеті і таку підготовку), але торгувати ліками не збирається. Для себе він обрав роботу у фарміндустрії. Знання, необхідні для безпосередньої роботи з людьми, викладаються на кафедрі загальної та клінічної фармакології, якою завідує професор, член-кореспондент АМН України Валентин Йосипович Кресюн. Цю дисципліну та фармакотерапію студенти оспановують на базі клініки у лікарні № 1.
Про те, щоб студент здобув всебічну освіту, університет подбав. Крім величезної кількості профільних дисциплін, майбутні провізори опановують і чималий блок гуманітарних. То ж, український студент, як і у минулому, у остаточному підсумку стає високоосвіченою гармонійно розвинутою людиною. Приємно зустрітися із таким фахівцем біля аптечного віконця. З любов’ю ставлячись до своєї справи, він швидко стає улюбленцем відвідувачів. А по святах його вітають та дарують квіти.
