Шістнадцять самодіяльних колективів взяли участь у фестивалі «У вихрі танцю», який пройшов у селі Утконосівці Ізмаїльського району. Відкрив його нестаріючим вальсом танцювальний колектив «Берізка» із села Старої Некрасівки, яким керує досвідчений наставник Ганна Лобанова. Репертуар цього колективу багатий, у ньому чимало стародавніх народних російських плавних, мелодійних танців. Але й інші ритми «Берізці» не чуті.
Ще один вальс показали аматори Будинку культури села Броски, якими керує випускниця хореографічного відділення Ізмаїльського державного гуманітарного університету Ірина Стеценко. Вона свого часу займалася тут під керівництвом викладачів Тамари Балтакової і Ольги Тихонової, які очолюють колективи "Ритм" та "Веселка", відомі не лише в Ізмаїлі. Ліричний та проникливий танець "Зустріч", поставлений Іриною, можна назвати кращим і за якістю техніки, і за сценічним образом, буквально виліпленим дітьми.
Втім, і решта учасників фестивалю допомагала створити справжнє свято на сцені. Було видно, як намагалися передати мовою пластики рухів сценку із сільського життя, душу танцю такі колективи, як утконосівський "Мугурел" (керівник Сергій Андрієш), кирничанський – "Ясна зора" (Анжела Генова), "Слов’яночка" – ложкарі з Нової Некрасівки, "Родник" із селища Суворового та інші. На зміну російським виконувалися молдавські, болгарські, українські, циганські танці. І як "десерт до основної страви" – іспанський танець "Корида", виконаний Павлом Кривим із с. Кислиці.
– Так, звичайно, не у всіх усе виходить гладко, у когось, можливо, не вистачає досвіду, – сказала, підбиваючи підсумки фестивалю, начальник відділу культури та туризму Ізмаїльської райдержадміністрації Людмила Чилик. – Але у цілому в районі дуже багатий аматорський потенціал. І найголовніше, що культпрацівники на місцях – це справжні ентузіасти своєї справи, до яких тягнеться молодь, діти.
– Такі фестивалі дуже потрібні для обміну досвідом, – висловила свою думку Єлизавета Єфименко, керівник болгарського танцювального колективу "Хубовице" із с. Каланчака, який привіз на фестиваль "Бессарабське хоро". – Ми вдячні своїм спонсорам та керівникові сільської громади Дмитру Терзі, який потурбувався про транспорт для нас. Діє наш колектив три роки. Ми, переважно, розучуємо танці, які свого часу виконували бабусі та дідусі саме нашого села, зі своїми особливостями. Головні наші вчителі – старожили села, ми у всьому радимося з ними, розпитуємо про усе, що можна, про особливості рухів, ритміку народних танців. Говорять, що у нас виходить. Спасибі батькам, які підтримують дітей-артистів, допомагають шити костюми, та й взагалі допомагають усім, чим можуть. І я, чесно кажучи, не зовсім розумію представників інших сіл, які прохання наших колег ігнорують.
– Так, це пригнічує, – зазначила Людмила Чилик. – На наш фестиваль не приїхало кілька колективів, таких, як прославлена "Тинереця" із с. Озерного, і звідти ж "Есперанцо", "Мрія" із Саф'янів... Адже їм було що показати. Уся біда в тому, що зараз дуже важко вирішується питання із транспортом. І учасники фестивалю діставалися хто на чому, першотравневці, наприклад, на "Швидкій" приїхали. Зрозуміло, звичайно, що сьогодні нелегкі часи. Але чомусь одні керівники громад знаходять кошти, допомагають спонсорів долучити, а інші – відмахуються, забуваючи, як важливо самодіяльним артистам обмінюватися досвідом. І йдеться тут про дітей, про їхнє багатогранне виховання. Хотілося б, щоб про це пам'ятав керівник кожної сільської громади.
